"Найзатишніше місце - обійми коханого..."

Між кілометри і між віддалі
У мрії, марення, мов зойк,
Приходиш нова і незвідана,
Дивуєш-знаєш: саме той.
Тоді буденне говоритимеш,
І сокровенне намовчиш....
Вже він надіями яснітиме,
А ти відріжеш: "Ну облиш...."
Лиш згодом глянеш спантеличено,
Коли ущухне заметіль...
І до хвилинок покалічених
Допишеш пам'яті сувій...
І чай схолоне недоторкано,
На полинах...чи на медах...
Волосся сипатиме зорями,
Розкішно спавши в подушках...