віршування в окупації

...в мізках наскрізна тьма і тому нагадую собою якесь похмуре й озлоблене створіння...можоливо це тому, що опинився завдяки путіноїдної окупації поза часом сьогодення моєї країни - УКРАЇНИ...(а пуйло, цей довбаний "голуб мира"! з корешом відпочиває на морях).......

33. хуга (за склом).

одразу всі перетворились дні
в пусте ніщо, в скорючене металля...
розбився час, розсипались деталі -
дзигарь зірвався з цвяха на стіні...

мете метіль в тумані небуття
жене сніги в безобріях пустелі
прийдешнє гине, вбите в сьогоденні,
і спогадам немає вороття.

яка різниця що коли було!
і байдуже - учора чи сьогодні! -
у цій бурхливій сніговій негоді
тебе нема, є лиш тмосиве тло.

заблуканий в нестерпній білій млі
строщив життя мов зледенілу книгу
у безчасі захований у кригу
зісковзуєш в байдужості у тлін.

і до зіниць, до вуст твоїх рясні
снігисніжинки вмерзлися ажурні,
як завірюхи вибухова гура
дзигарь зірвала...той, що на стіні.

секунди зникли і спинилась мить
сміливим кроком зникнення у часі.
...а віхола в полоні, у напасті
по шклу шкребеться тихо і стучить...

____
гура - маса, сила-силенна