Стомилася…

Стомилася… Рядки не грають в риму… 

Чогось застряла між думок душа.. 

Напитися? Та я не можу змити гриму… 

Я ж «дівчинка»! А дуже хочеться усе «послать»… 

А серце ниє і біль не має спину… 

Я лиш прошу на хвильку відпочить… 

Та маю знову корчить милу міну… 

Я подумки кричу – «Ви мою душу відпустіть!»