" Ходив ЧУМАК у синьоокий Крим..." // Підбірка живопису

Чумацтво, чумакування — купецький, торгівельно-візницький промисел українців на землях Великого Степу від 15 століття до середини 19 століття. Чумаки є правонаступниками і продовжувачами купецьких торгових традицій Заходу і Сходу, Європи і Великого Степу, Київської Русі і Монгольської імперії.
Основними предметами чумацького промислу були сіль та риба. Значну роль у чумацькій торгівлі відігравав й інший крам: горілка, тютюн, полотно, масло. А з Криму привозили вино, горіхи, бавовну.
Чумацтво – називали на Україні не тих хто їздив за сіллю в Крим (Чумаки ніколи за сіллю в Крим не їздили). Вони ходили «Шляхом» (рус. Путь,, кит. Дао) за Розумом (УМОМ) т. зв. «Чумацьким Шляхом» що є «Умным деланиием»….

Промисел назвали від хвороби
У часи існування чумаків Європа була накрита епідемією чуми. Чумаки, аби не занести вірус в Україну, з ніг до голови вимазувалися дьогтем. За однією з версій, слово «чумак» пішло саме від візуальної схожості темних постатей з образом недуги, котру зображали як стару жінку в чорному вбранні.

Чумаки__ Народная картина. Слобожанщина. 19 в.

Малюнок. М. Каразін__Чумаки в дорозі. 

Чумаки породили козацтво
Складність їхньої праці полягала в тому, що вони не просто перевозили товар на відстані тисяч кілометрів, а й захищали його від численних розбійників (лугарів). Напади останніх були справою частою, і це розвило в чумака відчуття воїна не в меншій мірі, ніж торгівця. Саме зі старих чумаків сформувався стержень козацтва як класу.Чумацтво належало до найпрестижніших видів заняття і промислу. Повагу до нього зумовлювали, з одного боку, відносна надійність заробітку, з іншого — працелюбність, сумлінність, доброта, лагідність, щирість та інші позитивні риси характеру прасола. Тому в середньовіччі майже всі юнаки мріяли стати якщо не лицарем-козаком, то бодай чумаком.

Орловский Володимир Донатович (1842–1914) __ВІДПОЧИНОК У СТЕПУ_1844

Алексей Саврасов __ Чумаки. 1854 г

 Айвазовский И. К. / Чумаки в Малороссии. 1870-1880-е

Виктор Зарецкий__ Чумак  1973 г.

Евгений Николаевич Ткаченко__Чумацький шлях

На передньому возі біля отамана знаходився півень, який допомагав визначити час та орієнтуватися у пітьмі. А досвідчені чумаки могли по тембру голосу півня навіть передбачити, якою буде погода. Вважалося, що півень захищає від придорожнього чорта. Нелегка це була справа — чумакування. Дорога вимагала великих грошей. Тому ходили по родичах позичати гроші. Крім того, шлях був далекий і таїв у собі багато небезпек.

Чумаки в степи__С.Войцеховский. 1940-е гг

 Чумаки були не просто групою людей, які разом їздили на промисел. Це був певний соціальний тип людей із своєю особливою психологією, своєрідною організацією побуту, звичаями і традиціями. Вже на саму зовнішність чумака накладало свою сувору печатку його повне тривог життя. «Чумак переважно помовчує, замкнений, він дивиться на життя з деяким презирством. У всій його поведінці повно самоповаги. В ньому завжди є іронія, і він завжди готовий розважати жартом товариство. Лице його горде й веселе або задумливе», — писали дослідники.

 Подорож слобожанських чумаків (прасолів) добре змалював очевидець і дослідник чумацького промислу, український народознавець середини XIX ст. Григорій Данилевський: «Рано-вранці. години за три до сходу сонця, ватажок будить товаришів, вартові поять і запрягають волів, і валка зорює, тобто йде на зорі до нового привалу. Цей привал роблять уже тоді, коли сонце підбивається над землею в два дуби, тобто близько шостої або сьомої години. При цьому, поки воли відпочивають і пасуться, чумаки снідають. Опівдні другий привал і обід. Увечері га зорі, вечеря, а за нею — нічліг і справжній випас волів. Взагалі намагаються за день пройти верст тридцять. Їдять дорогою пшоняну кашу з салом, хліб із сіллю, галушки, а з Дону назад — солону і в'ялену рибу. Звичай чумаків — у дорозі утримуватися в їжі. Волам вибирають кращий корм на луках і толоках і кращий водопій. Минають ближні погані криниці заради дальших і кращих. Уникають дороги через солончаки, якими всіяний лівий бік Дніпра до Сиваша, і трави, що зветься чихир. Від неї у волів з'являється кровотеча. Крім того, волам не дають життя ґедзі, комарі й мошки, які набиваються їм у вуха та в ніздрі й нерідко їх душать».

Владимир Руденок__ «Чумаки»

Чумацкий шлях. Небесные поводыри__Лашко Наталья 

Чумаки__Непоменко Александр Владимирович 

Із зміцненням Запорозької Січі чумацькі валки мали можливість спокійно мандрувати запорозькими землями.
Бували випадки, коли татари захоплювали чумаків у полон і продавали їх у каторгу. Історичні дані про напади на чумаків відбиваються в чумацьких піснях:

«Де не взялася орда,
Порубала чумака.
Всіх чумаків орда зняла.
А котрих старих — вирубала,
А молодих в полон взяла.
А маленьких витоптала».

На Запорожжі чумак знаходив не тільки захист від розбійників, а й притулок в козацькому зимівнику. Коли ж чумак переїздив Дніпро і попадав на землі Кримського ханства, то готувався до небезпеки: змащував одяг дьогтем (проти гадюк і зарази), набивав рушницю, витягав з воза списа і вішав на грудях гаман, в якому знаходився білет з казенною печаткою, перекладений на турецьку мову і підписаний російським урядовцем.

 Чумаки були дипломатами
Вони укладали міждержавні економічні угоди незалежно від військово-політичної ситуації земель, на яких здійснювали свою діяльність. Це дозволяло чумакам не боятися армій сусідів, із якими постійно точилися війни, а стабільно займатися своєю справою та відкривати для себе нові ринки збуту й імпорту.

Чижевський Ярослав.__Чумаки

Ой мамцю, хлопці їдуть,
Ой мамцю, воли женуть,
А все воли круторогі,
А все хлопці чорноброві.
А все воли круторогі,
А все хлопці чорноброві.

Ой мамцю, хлопці їдуть,
Ой мамцю, рибу везуть,
А все риба судачина, —
Славний хлопець чумачина!
А все риба, все карасі, —
Для дівчини для Парасі!

Чумацька пісня

Чумацький шлях__ Иван Сколоздра

Влада підтримувала чумацтво
У Катеринославі 1788 року Потьомкіним був організований «обоз» (близько трьох тисяч чотириволових фур, понад тисяча волів та півтори тисячі погоничів) для постачання стотисячної армії, що тримала в облозі Очаків. До нього ввійшли здебільшого мешканці Єлисаветградщини, оскільки саме там був один із найбільших осередків чумацтва.

Верещагин Василий Васильевич (1842-1904)__Телега для раненых. 1877

Чумаки заклали сучасні дороги
Майже всі шляхи загальноукраїнського значення сьогодні – засновані саме чумаками. Коли нашу територію вкривали безкраї степи, більшість доріг виключно з’єднували між собою найближчі села. Чумакам було не вигідно втрачати час, подорожуючи поселеннями, і вони прокладали власні маршрути, прив’язуючись лише до річок (задля орієнтації на місцевості та постійного доступу до прісної води).

Онацько Михайло Олександрович 

Возвращение чумаков с Эльтона __С картины художника И.Сорокина  

 У XVIII столітті чумаки мали монополію на торгівлю сіллю, у 1830-1840 pp. лише на 50-60 %. Тоді привозили щороку 2,5-4 млн пудів соли і 600—900 тисяч пудів риби. Всього чумаки транспортували річно 60-80 млн пудів різних вантажів, у тому числі 25-40 млн пудів хліба. Вони обслуговували ярмарки, доставляли вантажі до Москви та їнших міст Росії, Північного Кавказу, Білорусі, Польщі й Молдавії.
Чумакування занепало зі середини XIX століття і цілком зникло з розвитком залізничного та водного транспорту. Проте ще у 1880-х pp. нараховували 200 000 чумаків.

живопись -- моя папка - собрана в сети   ::  http://fotki.yandex.ru/users/taurushut-53/album/364372/




Если вам понравилась заметка , не стесняйтесь поставить  !
 Для нашего сообщества и для авторов заметок  это очень важно !
Пусть у нас будет такой вот взаимообмен приятностями -- мы вам интересную  заметку , а вы нам .
Отдельное огроменное спасибо за комменты !