Прости,но больше нет любви...
Она бежала за тобой в тот зимний вечер.
И снег жестокий заметал твои следы,
И мне казался этот вечер бесконечным.
Я долго возвращения её ждала,
В чужих глазах её искала,в чужих песнях.
Себя казнила я за то,что не смогла
Сберечь то чувство,что,казалось вечным.
Не плачь...Не надо...Оборвались провода.
Из пепла она больше не воскреснет.
И не вернётся она в сердце никогда,
Ведь ты убил её в холодный зимний вечер...
А хочешь,я буду солнцем?
И растоплю в твоём сердце лёд.
А хочешь,я стану ветром,
Который надежду тебе принесёт?
Я буду хрустальной слезинкой,
Что лишь от счастья сверкает в глазах.
Я стану сладкой малинкой,
Терпким вином у тебя на губах.
Я больше не буду льдинкой,
Руки мои ты в ладонях согрей.
Я половинкою сердца
В жизни навеки останусь твоей.
Спасибо,что вы есть на этом свете!
Я с вами познакомилась в инете.
Ещё недавно друг о друге мы не знали.
Сегодня неразлучною семьёю стали.
Днепропетровск и Харьков,Киев,Львов,Одесса...
Объединила дружба нас от Крыма до Карпат.
Через потоки скоростные интернета
От сердца к сердцу ежедневно весточки летят.
Я каждый день вам всем улыбку посылаю
И разноцветное сердечное тепло.
Я всех вас крепко виртуально обнимаю
И за здоровье ваше выпью виртуальное вино!
СПАСИБО ВАМ ВСЕМ!!!
Це не сльози,а дощу краплинки
У її смарагдових очах.
У волоссі - срібні павутинки,
Яблуневий присмак на вустах.
Вона любить людям дарувати
Різнокольорові відчуття.
І веселку в небі малювати,
І сміятись щиро,мов мале дитя.
Загадковий погляд від усіх ховає
Золота серпанкова вуаль.
Усмішка привітна світ розвеселяє,
Та в душі її - невидима печаль...
Как долго о мгновеньи этом я мечтала,
Как часто грезила о нём бессонною порой.
И вот случайно взгляд твой повстречала,
В душе он отразился небесной синевой.
Но почему-то сердце в этот миг молчало,
Как странно : не забилось оно трепетно в груди.
В глазах твоих внезапно нежность прочитала,
И с губ твоих сорвалось тихое "Не уходи".
Какую шутку странную судьба с нами сыграла,
Нельзя,увы,восстановить сожжённые мосты.
Когда-то вечером осенним я вот так рыдала,
В такой же вечер звёздный сегодня плачешь ты...
17.10.09
У древньому Львові,мов квітка весняна,
Живе дуже мила красуня Мар"яна.
У день цей жовтневий осінньої днини
Святкує Мар"яна свої іменини.
Від щирого серця тебе я вітаю,
Здоров"я міцного тобі побажаю.
Кохання безмежного й вірного,
Удачі,достатку і щастя безмірного.
Щоб ніколи не зів"яла твоя врода,
А у домі завжди була б згода.
Щоби ти неначе сонечко сіяла,
І усмішка щоб ніколи не зникала.
Щоби весело ти завжди жила,
Щоб не горювала й не тужила.
Щоби рідні тобі радість дарували
І любов"ю тебе завжди огортали.
І запамятай про головне -
Все колись на добре поверне!
Ну,коротше,будь здорова і т.д.і т.п....
Навіщо так швидко прийшла ця зима?
Нежданна,нестримна,холодна й сумна.
Ще вчора осіннє ласкаве тепло
Промінчики світла й надії несло.
Лелеки,журавлики,рідні мої,
Мене заберіть ви в казкові краї,
Де заздрощів,смутку і туги немає,
Де щира усмішка усіх зустрічає.
Прошу вас,на крилах мене віднесіть,
Туди,де весна почуттями п"янить,
Де літечко рани зимові загоїть,
І втомлене серце моє заспокоїть.
Та жалібно тільки курличуть вони -
Якби ж ми могли...Якби ж ми могли...
Та суджено пташці з людьми вік прожити.
Ходить по землі і за небом тужити...
Мою руку возьми - я тебя поведу в мир фантазий и грёз,
Я тебя научу,как летать среди звёзд.
Я тебе покажу снов волшебных страну,
Я тебе подарю золотую мечту.
Хоть на час улетим от проблем и забот,
От мирской суеты и житейских хлопот.
Ну давай мы немножко побудем детьми,
Если хочешь...Давай?..Мою руку возьми...
ЛИШ ТИ І ТІЛЬКИ ТИ МЕНІ ЛЮБОВ І ЩАСТЯ ПОДАРУЄШ,
ЛИШ ТИ І ТІЛЬКИ ТИ МЕНЕ ТАК НІЖНО Й ПРИСТРАСНО ЦІЛУЄШ,
ЛИШ ТИ І ТІЛЬКИ ТИ - ЦЕ НОЧІ ЗОРЯНІ І СОНЯЧНІ СВІТАНКИ,
ЛИШ ТИ І ТІЛЬКИ ТИ - З КАВОВИМ ПРИСМАКОМ ДУХМЯНІ РАНКИ,
ЛИШ ТИ І ТІЛЬКИ ТИ ЗДІЙСНИШ ВСІ МОЇ МРІЇ І БАЖАННЯ,
ЛИШ ТИ І ТІЛЬКИ ТИ - ЦЕ СВІТ,ЩО НАЗИВАЄТЬСЯ КОХАННЯМ.
Я прошу тебя-не уходи,
Умоляю,меня ты прости.
Знаю я,что была неправа,
Но любовь в моём сердце жива.
Между нами молчанья стена,
Виновата я в этом сама.
И признаюсь я только луне,
Как тоскую сейчас по тебе.
Возвращайся ко мне ты скорей,
Моё сердце в ладонях согрей.
Ты без слов всё поймёшь по глазам,
Что тебя никому не отдам.
Я к губам твоим нежно коснусь,
Позабудешь обиду и грусть,
И признаюсь тебе,не тая,
Что безумно люблю я тебя.
