***

Тихесенько, не воруши старі печалі -
Їх, пригортаючи до серця, ледь приспала,
Так дого-довго, мов дитину, колисала,
А ти їх хочеш розбудити далі...

Легесенько, не руш старих рубців...
Вони і так, буває, кровоточать -
На самоті, частіше проти ночі -
Від спогадів, необережних слів...

Легесенько, не зачіпай душі,
Вона до тебе рвалась й так роками,
Все билась об стіну, яку самі звели між нами,
Там де боліло, залишалися вірші...

Тихесенько, ти не полохай тиші -
І винні в тому ми, а чи життя -
Тепер смертельно хворі почуття,
Спізнившись, лікувати вже облишим...

Поезія сучасних авторів.

***

Останні статті

Коментарі