Загадкова фея

Когось вона ніжно теплом обігріє,

Когось без жалю вогнем обпече.

У чийомусь серці поселить надію,

ЧиЄсь на шматки порубає мечем.

Як сонце весняне комусь вона світить,

Промінчиком Ясним веде крізь туман.

Когось, навпаки, аж до болю засліпить,

Насправді ж ілюзія все і обман.

Комусь вона стане солодким нектаром,

Цілющий бальзам свій у душу проллє.

Когось пригостить таємничим відваром,

Сп’янить,  одурманить, а потім уб’є.

Вона - наче фея, прекрасна, казкова,

Хоч раз у житті її кожен стрічав.

Та хтось з нею світ свій зробив кольоровим,

А хтось назавжди її з серця прогнав.