Дев’ять

Новина велика весь світ дня одного

Перевернула на голову з ніг

Відкриттям професора старого -

"Інтелект штучний" створити він зміг.

Та не доробив до кінця свою справу,

Забрали машину, не чуючи його слова,

За це й поплатились - машини вчинили розправу.

Машини і люди - нещадна війна.

Машини - бездушні, люди - безсилі.

Фінал зрозумілий - усім кінець

Професор же той, чиї руки вмілі,

Не міг залишити все так, ввірвався терпець.

Він по часткам рвав свою душу

Вселяючи неї в звичайні ляльки.

Їх він робив. "Так правильно. Мушу"

Себе ж не щадив він тоді.

"Перший" з’явився та трохи не вдався,

В ньому ж була лиш частка душі.

Він розумний був, та всього лякався

Врятувати світ не міг один - ні.

"Другий" і "П’ятий" хоробрі вдалися,

Вмілі та вправні, до всього цікаві,

"Третій" й "Четвертий" - близнюки однолиці,

Геніальні у пошуковій справі.

"Шостий" - знання ситуації втілив

Він бачив малюнки та не все розумів.

В його "дурниці" мало хто вірив.

"Сьомій" жіночність душі всю відвів.

"Восьмий" був сильний і мужній,

Він "Першого" любив більш за усіх.

Та навіть всі разом не створили загін потужній.

А просто ховалися, виживали до пір отих

Поки не з’явився на світ "Дев’ятий"

Остання часточка професора душі.

"Другий" знайшов його, а потім "П’ятий".

"Другий" же щез у далені.

"П’ятий" став йому як рідний

"Перший" й "Восьмий" лиш застерегли

"Шостий" був дещо своєрідний

Тож "Дев’ятий" з "П’ятим" вдвох на порятунок "Другого" пішли.

Знайшли його вони у клітці у машини-звіра

Та не врятували, склалось так,

"Дев’ятого" цікавість погубила

Вчинив проступок він, що просто жах.

Прокинулась люта машина,

Що створює машини самостійно, як вона.

"Другий" - жертва була поки єдина

"Сьома" з’явилась в якості рятівника.

Вона з "Третім" і "Четвертим"

В бібліотеці час останній весь жила.

Вважали кожного із них вже мертвим

Там де влада "Першого" була.

Вони історії відшукали початки

Й змінити хід подій - то було завдання їх.

Так той у кого на спині була "Дев’ятка"

Об’єднав ляльок оцих усіх.

Вони спалили дім пекельної машини

Та та не знищена була сама

Й вийшло так що за лічені години

Й "Восьмий", й "П’ятий", "Шостий" пішли із життя.

І вже майже знищили вони технічне диво

Як зрозумів "Дев’ятий" - нищити його не вірно.

Товаришів, що за дні оці убило

Душі врятувати можна, як не звучить це дивно.

Й повернувся сам він до самого початку

В ту кімнату де й ожив.

Скриньку він знайшов з етикеткою "Дев’ятка"

Й тільки зараз він її відкрив.

Там професор, розповів усе докладно

По поличкам, так би мовити, розклав

Ох, не було б усе так складно,

Як би "Дев’ятий" це відразу взнав.

Та ще не все було втрачено даремно

Повернувся він до інших й їм все розповів

І діяти він вирішив самозабвенно

Себе - у жертву. Він же всіх підвів.

Та "Перший" вперше не злякався

В останню мить "Дев’ятого" він врятував.

"Дев’ятий"  мужності набрався

Та швидко "джерело" дістав.

Машина в миті лічені стала купою металу

Й заплющила навіки червоне сяйво у собі

Ті, хто залишився померлих пам’ятали

Й цифри їм з’єднали в полум’ї.

Комбінацію увів просту "Дев’ятий"

Й душа за душею піднялися в небеса

Вчотирьох лишились сильно обійняті,

Під краплинами життєдайного доща ...