Мармеладна муха...

Недосвічені легко сплутають муху з осою. На те й розрахунок. Мармеладні мухи входять до родини дзюрчалок — велику групу двокрилих комах, усі представники якої корчать із себе бджіл та ос. Але більш підковані спостерігачі звернуть увагу і на неправильний жовто-чорний візерунок, і на відсутність стеблинки-талії між грудьми та черевцем, і на властиву мухам здатність зависати у повітрі. Добре, що хижаки в таких тонкощах не розуміються і на блеф ведуться.

Мармеладні мухи – справжні аристократи мушиного царства. Вони гидують продуктами чужої життєдіяльності, падаллю чи іншими неприємними субстанціями. Мухи харчуються виключно солодким нектаром та ніжним пилком. І, звичайно, вносять свою лепту в запилення рослин. Мармеладні мухи – великі поціновувачі прекрасного. Вони селяться лише на прикрашених квітами луках та полях або у запашних міських парках.

А щоб рослини цвіли довше, комахи змалку за ними доглядають. Личинки мух полюють на попелицю. Підраховано, що до перетворення на дорослу особину мармеладна гусеничка може з’їсти близько 400 шкідників!

На одному місці кузьки не сидять. Щоосені частина північноєвропейських мармеладних мух збирається в зграї, чим лякає ософобів до посивіння. Всім натовпом вони вирушають на інший кінець ареалу — до Південної Європи та Північної Африки. Мухи готові покласти життя на те, щоби побачити теплі південні країни. Як знайомо…

Ми досі не знаємо ні сенсу, ні причини цієї поведінки. Комахи, що залишилися на півночі, спокійно доживають свій короткий комашиний вік, поки їхні родичі ризикують своїм життям і несуть величезні втрати. Щоб знайти біологічний сенс відчайдушних вчинків, вчені залізли в генотип мух, але знайшли ще більше питань. У більшості видів схильні до авантюр особини мають особливі гени, які змушують їх підкорювати нові горизонти. Але не цього разу. Осілі та мандрівні мармеладні мухи генетично ідентичні.

Під час своїх мандрівок мухи показують себе напрочуд умілими льотчиками. Вони тримаються на висотах від 100 до 300 метрів та активно використовують повітряні потоки для прискорення пересування. А щоб не збитися зі шляху, мандрівники орієнтуються на сонце: прораховують його напрямок та положення у цей момент. Мандрівники, що прибули на південь, стають завидними нареченими для місцевих популяцій. Комахи роблять один з одним діточок і благополучно віддають кінці. А через кілька поколінь, з настанням весни, їхні далекі нащадки вирушають на північ, щоб погостювати у володіннях своїх далеких родичів.

(з мережі)