На селі.

   

                    

         Вон

        Вона відкрила двері і вийшла у ще прохолодний світанок. Було вже зовсім світло і все навкруги виблискувало чистотою, вимите у росі.Село вже прокинулось і звід усіль лунали звуки ранкових клопотів. Двері до хліва були відкриті і по двору бродили кури. Вона підійшла до хліва і притулившись до одвірку подивилась у напівтемряву. До звичних ароматів хліва домішувався різкий аміачний сморід.Тіло висіло посередині хліва і колихалось - об його ноги, що майже торкались землі, терлась кішка Мурличка, своїми звуками виправдовуючи ім’я

         Легенько вздихнувши вона відвернулась і попрямувада до двору сусідки. Судячи із звуків та поралась у свому хліві. Вона присіла на ганок сусідського будинку і покликала:

        -  Катю!

З хліва миттю вискачила Катерина:          - Хто там? А, це ти, шо сталось?          - Катю, піди позвони, виклич міліцію.          - А шо, обікрали, чи твій знову шось вчверив?          - Вчверив. Повісився. Катериня йокнула, притуливши лодоні до щік:          - Як? Де?          - У хліві.Біжи Катю, звони. Бідібгавши спідницю Катерина кинулась до хати. Там відразу піднявся галас, шум, якесь брянчання. Та вона не прислухалась, лише втомлено оглядала бідний сільський двір, так схожий на її власний.             - Визвала! - вискочила з хати захекана сусідка - Казали шо зараз приїдуть. Я казала шо сама не бачила, шо ти пришла і просила їх визвати.            - Катю, там це, свиням треба дати і Рамону подоїти. Очі Катерини округлились:           - Я туди не піду! Я боюся!           - Та ні. Я сама дам. Тільки мона Рамону в тебе подоїти, бо там якось...           - А, ну канешно! І дітей до мене пришли, хай не бачать, хоч який, а батьком їм був.           - А твій спить?           - Та дрихне! Вчора Колядам згорав то і того. Ой! - Всплеснула руками Катря - То ж він, певно з твоїм пив! Ану піду розштурхаю, розпитаю.           - Та не треба. Хай відійде, потім розпитаєш...

             Вона повернулась до власного двору. Механічно проготувала і дала свині їсти, обережно обходякчи висяче тіло. Відв’язала Рамону (ім’я - данина єдиній радості- мексиканським серіалам) і повела за собою. Рамона, виходячи з хліва, зачепила широким боком тіло і те знов заколихалось. Катьки у дворі вже не було, а як же. така новина! Вона прив’язала Рамону, винесла з катериненого хліва відро для молока, ослінчик і прийнялась доїти. Білі струмені часто задзвеніли у відрі і по мірі того, як воно наповлювалось білим її душа наповнювалась спокоєм і радістю...