Харківський пакт – зрада олігархів

Петро Остапенко
Підписання угоди про продовження базування Чорноморського флоту в Севастополі не є лише результатом активної політики Кремля та здачі національних інтересів Януковичем і Партією регіонів. Відсутність серйозного організованого спротиву угодам з боку так званої опозиції (НУНС та БЮТ) ба навіть підтримка де-якими їхніми депутатами Харківського пакту, свідчить про те, що вся українська верхівка стала на шлях угодовства та зради. Нажаль, багато хто з нас тішив себе ілюзіями про те, що незважаючи на партійну приналежність та передвиборчі гасла, наші можновладці зацікавлені в розвитку нашої держави та зміцненні її суверенітету. Насправді все виявилося набагато простіше і банальніше. Новообрана влада з шаленною швидкістю без щонайменшого спротиву та навіть хоч би якогось торгу кинулась здавати національні інтереси.
Основною причиною гнилості так званої еліти є те, що вся вона складається з олігархів та їх прислужників. Фактично Україною правлять кілька олігархічних кланів, які не лише контролюють стратегічні галузі – енергетику, металургію, хімічну промисловість, машинобудування, банківську систему, а й бюджет, державні закупівлі, всі головні фінансові потоки держави. За своїм менталітетом ці люди є бізнесменами або просто гендлярами. Основна їх мета- особисте збагачення. Такі питання як підвищення могутності та обороноздатності країни її економічний розвиток, добробут народу їх абсолютно не цікавлять. Вони не пов”язують своє майбутнє та майбутнє своїх дітей з Україною. Їх діти переважно навчаються за кордоном, вони купують собі там нерухомість, вкладають кошти в іноземні банки та бізнес. З Україною їх пов”язують лише підприємства, які вони ще не встигли перепродати та кошти які вони крадуть з бюджету.
Держава та український народ розглядаються ними лише як джерело особистого збагачення. А, що таке національна гордість, національні інтереси, мова, історія, наші святині, наші герої – для них це все абсолютно невідомі поняття. На чому тут можна заробити гроші? І тут знаходяться покупці з Москви які щедро платять за все це, точніше дають знижки за газ – чому б це все вигідно не обміняти? До того ж народ позбавлений мови, історичної пам”яті, національних героїв досить легко перетворити на слухняний електорат, який навіки продовжить панування псевдоеліти.
Ось чому в знищенні української нації кровно зацікавлена не лише російська влада , але й місцеві олігархи. Їх наступ на все українське буде продовжуватись аж поки не наразиться на стійкий опір українського народу, в іншому разі українську націю буде знищено. Саме олігархи розколюють Україну, протиставляючи Схід і Захід, створюють напругу у суспільстві. Їх принцип – Розділяй та владарюй. Вони бояться єдності українського народу, адже єдиний народ не залишить їх при владі. Тому боротьба за повалення олігархічного режиму є боротьбою за українські ідеали і цінності. І навпаки відстоюючи наші права на мову, історію, героїв ми обмежуємо вплив на суспільство ідеології олігархів – космополітизму, підтримуємо в суспільстві дух опору, створюємо передумови для подальшого звільнення українського народу від іноземного панування та місцевих олігархів.
У 2004році частина олігархічних кланів( в першу чергу пов”язаних з банківським капіталом), які були зацікавлені в залученні іноземних інвестицій та перепродажу українських підприємств іноземцям, використовуючи невдоволення народу правлінням Л.Кучми, привели до влади В.Ющенка. Прикриваючись ліберальними гаслами, помаранчевій владі вдалося налагодити контакти, як з керівництвом країн Європи та США, так і з міжнародними корпораціями. Вони досягли своїх цілей. Ряд українських банків, зокрема Аваль, Укрсиббанк було продано іноземцям, загальний обсяг іноземних інвестицій (в основному в підприємства які належать олігархам) зріс протягом 2005 – 2008рр. майже в 4 рази.
Оскільки, нова влада була підтримана патріотичним електоратом, то вона прикривалася патріотичними гаслами, проводила певні кроки по розширенню сфери застосування української мови, відновленню історичної справедливості, вшануванню українських героїв. Проте, всі ці кроки мали швидше показовий характер. Поруч з цим йшла потужна проросійська пропаганда, безперешкодно діяли російські шовіністичні організації які розколювали українське суспільство, нав”язували прокремлівські погляди на події в Україні.
Наприкінці 2008р. розпочалася світова економічна криза. Починається потужній відтік капіталу з України. Олігархи в розпачі, більшість з них не встигли перепродати українські підприємства (зокрема металургійні) іноземцям на піку цін. Більш того фінансове становище цих підприємств сильно погіршилось. Підняття Росією цін на газ викликало повну капітуляцію з боку олігархів, та здачу ними суверенітету і національних інтересів України. Як раніше, одні їх ставленики проголошували українські ідеї, так зараз інші, або навіть ті самі політики, перефарбувавшись, змагаються один з одним в українофобії та москвофільстві. При цьому не виключено, що на певному етапі ці самі люди знову перекинуться, будуть фарисействувати, бити себе в груди і згадувати як навіть голосуючи за чорноморські угоди, відважно захищали Україну. Отже, олігархи та їхні політичні партії постійно торгують Україною, нашими національними інтересами, пристосовуючись до обставин та витягуючи з них свою максимальну вигоду.
Чи дійсно, Харківський пакт, та так зване зниження ціни на газ поліпшить стан української економіки? Ні вони лише посилюють колоніальну залежність економіки України від Росії. Підписані минулого року урядом Ю.Тимошенко газові угоди, поставили Україну в кабальну залежність від Росії. І не лише через базову ціну за газ на рівні 450 дол.США за 1000 куб.м., але й через зобов”язання викуповувати великі обсяги газу та штрафними санкціями за його недобір. Очевидно Ю.Тимошенко свідомо накинула газовий зашморг на шию України та відкрила шлях до її подальшої колонізації. Її справу успішно продовжили В.Янукович та уряд М.Азарова. Вони не скасували угоди Ю.Тимошенко, а лише отримали знижку ціни на газ взамін на безкоштовне 25-річне перебування Чорноморського флоту в Севастополі. В той час як формула розрахунку ціни на газ (в ній ціна на газ прив”язана до ціни на нафтопродукти в Європі), базова ціна на газ 450 дол.США за 1000 куб.м., штрафні санкції за недобір газу, обсяги закупівлі газу залишилися незмінними. Тобто Україна залишилася міцно прив”язана до Росії газовою трубою. Ми протягом наступних 9 років не зможемо скорочувати закупівлі россійського газу, а значить розвивати власний видобуток газу, завозити зріджений газ з країн Африки та Близького Сходу, впроваджувати газозберігаючі технології, тощо. В той час, як країни Європи скорочують споживання російського газу, переходять на альтернативні джерела. З цих країн Росія не лише не стягнула штрафи за недобір газу, але й погодилась на суттєві знижки в ціні, ще більші, ніж надала Україні за оренду Севастополя. В.Янукович та М.Азаров не зробили навіт жодних спроб змінити газові угоди на користь України. В той час,роблять все, щоб Россія все міцніше не лише політично але й економічно прив”язала Україну до себе. Слідом за газовими угодами планується здати Росії українські атомні станції, родовища урану, підприємства машинобудування та хімічної промисловості. Не виключено, що і металургія врешті-решт опиниться під російським контролем. Отже, Харківський пакт має на меті не забезпечення України дешевим російським газом, а повне підпорядкування української економіки Росії.
Поки олігархи знаходяться при владі не може йти мова про політичну, економічну, культурну, інформаційну незалежність України. Навіть, якщо Росія ослабне – олігархи знайдуть Україні нового господаря – США, ЄС, Китай, Туреччину… Звільнення України можливе лише за умови повного знищення олігархічних кланів.
Ким були нинішні олігархи 20 років тому? Партійними функціонерами, дрібними бізнесменами, злодіями. Яким чином національні багатства України опинилися в руках цих людей? Чи заробили вони їх чесною працею, чи збудували вони всі ці підприємства, що належать їм нині ? Очевидно, що ні. 20 років тому всі ці підприємства знаходилися в державній власності (в загальнонародній, як тоді казали) і всі ми були, хоча і формально, власниками цих багатств. Всі ці багатства було створено працею наших дідів, батьків, нас з вами, тих хто відмовляв собі в самому необхідному, жив бідно, але створював економічний потенціал країни. Всіх нас було пограбовано. І ми повинні повернути все те, що по праву нам належить.
Чи ефективно розпоряжаються олігархи тим що вкрали в народу? Очевидно що ні. Українська економіка занепадає вже майже 20 років, виробництво скорочується, рівень життя людей знижується. Кожен з нас знає про тисячі фактів, коли приватизовані підприємства переобладнувались під торгівельно-розважальні комплекси, офіси, тощо. Як високотехнологічне обладнання та техніку різали на металобрухт, приміщення розбирали на будівельні матеріали, людей позбавляли роботи. Тисячі підприємств, ферм, колгоспів, стоять зараз зруйновані та покинуті, як після війни чи стихійного лиха. Та й ті, що працюють не визначаються високою ефективністю. В той час як олігархи, на вкрадені в українського народу гроші, будують собі палаци та маєтки в тому числі і за кордоном, купують дорогі яхти, автомобілі, розважаються.
Знищення режиму олігархів полягає не лише в поверненні, вкрадених ними в народу підприємств, землі, грошей, але в конфіскайії в олігархів, корумпованих чиновників та членів їх родин нерухомості, особистого майна, інших активів в тому числі й тих що знаходяться за кордоном. Адже все їх майно отримано злочинним шляхом в результаті розкрадання та рейдерських захоплень державного та колективного майна, зубожіння українського народу.
Час люстрацій минув. Люстрації необхідно було проводити в перші роки незалежності. Зараз мова йде про масове притягнення до кримінальної відповідальності олігархів, чиновників, суддів, депутатів які причетні до державної зради, розкрадання та занепаді Української держави, зубожіння українського народу, порушення його прав і свобод.
Знищення олігократії та прихід до влади кращих представників українського народу назавжди покінчить з угодовством та зрадництвом вищого державного керівництва, об”єднає український народ, забезпечить розвиток, могутність та процвітання Української Держави.
Статья:
http://ntz.org.ua/?p=1904