Кайф

Я більшої не знаю насолоди,
Як з кумом у генделику засість,
І пити не якісь там соки-води,
А пива літрів з п’ять, а то і шість.

І до клозету принципово не ходити,
А, мужньо поборовши біль і страх,
Сидіти, пиво пити і терпіти,
Аж поки темно стане у очах.

Нарешті вже, як з тятиви зірвавшись,
Стрілою блискавки влетіти у клозет,
Ще й по дорозі всіх порозпихавши,
Щоб встигнуть перед кумом наперед.

Умить забувши усі біди і незгоди,
Всі радощі, кохання і вірші,
Стоїш як цар, як геній свого роду,
В обіймах щастя дзюриш від душі.

Мов у раю, в цей час перебуваєш,
Немов літаєш птахом серед хмар.
Нічого більше в світі не бажаєш –
А струменем аж зносить пісуар.

Ні з чим цей кайф не можна порівняти –
Нірвана і саторі водночас!
Це в сто крат ліпше, аніж хвойду м’яти,
Ніж ширка, димедрол і ґанджубас.

Валерій Гнатюк