Поема про пиво

Я побачив тебе у пивничці одній,
Ти була вся така екзотична:
Мутним поглядом в стіну дивилась з-під вій,
Пиво сьорбала так еротично.
І із кожним сьорбком коливався твій бюст,
Край спідниці все більш задирався.
Як маніяк, втупивсь я у багрець твоїх вуст,
Що в диму цигарковім ховався.
Я тобі закричав, як поранений звір:
– Я кохаю тебе, о дівчино!
Я для тебе зроблю все на світі, повір,
Навіть пива поставлю плящину.
Ти, як рута, розквітла в усмішці хмільній:
- Я давно так тебе вже чекаю,
Мені сумно і нудно без тебе одній,
А без пива я геть знемагаю.
Ми сиділи навпроти – самотності дві,
Пили пиво і так розмовляли.
Ми відкрили в собі горизонти нові
Та висоти, що нас поєднали.
Після двадцять четвертої пляшки пивка,
Цього дивно-чарівного трунку,
Нас накрила цунамі шалена й п’янка,
Зливши всесвіт в палкім поцілунку.
Та цунамі вляглась, і дмухнув легкий бриз
Від якого тебе так хитнуло,
Що, скотившись колодою плавно униз,
Ти зненацька рішуче заснула.
Я так мріяв кохати тебе у цю ніч,
Але ти лиш хропіла завзято.
Я здогадуюсь трохи, у чому тут річ:
Мабуть, пива було забагато.

Валерій Гнатюк

Популярні приколи

відео

Клуб любителів пива

Поема про пиво

Останні статті

Коментарі