БеСсОнИцА (поєзия сознания в полудрёме)
- 13.12.07, 16:00
- На вершині слова - Вірші
БеСсОнИцА
Красивые буквы,
корявые строки,
валяясь на брюхе
в тетрадке черчу.
Дремота обнимет
уставшие веки,
погаснет светильник,
нырну в тишину.
В погоне больного
сознания призрак
не пойманный снова.
Охотник – поэт?
Мерещиться славный
упущенный образ.
Такой идеальный,
уснуть не даёт.
15-16 ноября 2007 года
7
Коментарі
ЙожеГФТуманэ
113.12.07, 16:08
Виставлена оцінка -2:
тибя разве не учили шо воровать чужое не красиво?
http://libra.kiev.ua/list_lyr.php?show_id=194 60&page=3
LOVIK
213.12.07, 16:13Відповідь на 1 від ЙожеГФТуманэ
..еее..поперше текст в вигляді "тибя разве РЅРµ учили шо воровать чужое РЅРµ красиво" наврядчи піддажться перекладу і прочитанню
Гість: _Андрей
313.12.07, 16:15
знакомо!
LOVIK
413.12.07, 16:17
сперла???? та я автор!!!!
LOVIK
513.12.07, 16:18Відповідь на 3 від Гість: _Андрей
дякую звичайно..
Гість: _Darla_
613.12.07, 18:05
Класные стихи и песня просто супер
LOVIK
713.12.07, 18:33Відповідь на 6 від Гість: _Darla_
якую..х оть хтось не намагається в плагіаті звинуватити..та й взагалы...просто в тихому шоці
LOVIK
813.12.07, 18:33Відповідь на 6 від Гість: _Darla_
доречі пісню дуже довго підбирала..щоб передати атмосферу)))
Каннибал
916.12.07, 18:27
гарний віршик і пісенька! хочь я і нерозумію про що там співаєтся але звучить гарно!
Гість: mvp
1019.12.07, 01:49
Якби мені колись прийшлося сказати, що ця робота мені не сподобалася, то мені прийшлося б сказати сущу неправду. Справді, поети як люди творчі, певно, і є мисливцями за невловимими образами, що приходять мов привиди -- такі ніби і явні, але в той самий час і такі недосяжні та мінливо-несправжні. І до якого вже там сну, коли така штука все не дається в руки, а все кружляє скрізь та навколо і ніби дражниться -- ось я тут (бери!), та тут же зникає... Але це я вже заліз не у свою тарілку -- я не настільки вже і творча натура, щоб робити подібні припущення... Стосовно пісні -- той факт, що герой повертається додому де б не блукав, я зрозумів як те, що зрештою образ повертається до поета і той засинає... Мені цікаво, чи перекликається все це хоч трохи із оригінальним задумом автора?