На горі Він стояв...

На горі Він стояв у жовтому плащі,
Підігнаним вітром по самій фігурі,
І пливло все, пливло, вертілось й пісні,
Співали жінки білокрилі.

Горбань сотньолітий, блідий і в екстазі,
Поливав його ноги соком з ріки,
А північний вітер в священнім посланні,
Прославляв його велич на вічні віки.

Голосило каміння долонями тиші,
Прозорих та тонких ліній ріки,
У надії, що колись нікчемний напише,
А Владика .йому подарує світи.

По полям мандрував Він, лелеками,
Крила Йому посилали вітри,
Світила на плечі спускалися спеками,
Дітьми у ногах розквітали сади.

Прародитель тілам дарував обертання,
Розплавляючи вічність в пекельнім вогні,
Він із неї кував ту жадобу пізнання,
Що потім навіки посилилась в мені.