«Хронофаг»
- 26.06.17, 02:51
- На вершині слова - Вірші
Він відчуває вічний голод,
І коли бачить мету, Не помічає нічого навколо себе.
Він каже, про себе, вголос —
Я Хро… хронофаг, останнє відлуння
Загиблого всесвіту…
Навіть леді-смерть заснула,
- Немає справи, немає справи,
До твого та мого життя.
У калюжах грануліна
Комп'ютерні віруси
Пожирають мережі буття…
Пролунало багатоголосе, -
Шановний! - Але, він вас не чує,
Твого масштабу дрібний голос…
Лунає на іншому вимірі буття.
Здоровий, веселий і бадьорий
Всесвітній реставратор —
Йому плювати на всіх інших
Бо в очах його гроші-нулі-нульони…
Все навкруги лише гра та адреналін.
Війна сьогодні в тренді,
А що заручниками мільйони, —
Плювати, нехай це навіть цілий світ.
- Хай світ загине, бо…
Він спроможний вийти на новий рівень,
Є ресурс в сусідній галактиці.
Земля, це лише невеличка планета
І вона замала, для його каяття…
Добігає кінця черговий рівень
І він шукає болісно вихід,
Розуміє, що йде навпростець, й навмання
До феєричної мети не дістати, не дістати…
Але він самовпевнений в перемозі,
Ненажера та загартований оптиміст.
Він хронофаг, завжди голодна істота
Що пожирає час Мільйонів,
А мільйони це ми… та для нього влада
І опанування мільйонами мільйонів…
Сенс всього життя.
2017 © одналюдина
0
Коментарі