За законом світового ладу

В історії людства відомі три раси, які існували на землі: лемурійська, атлантична, арійська. До останньої і належать носії Трипільської культури. Умовність етноніму «трипільці» не розкриває етнічної належності прадавніх хліборобів. Вікентій Хвойка, обгрунтовуючи відкриту ним Трипільську культуру, зазначив, що творцями її бул «безумовно племена арійського походження». Пізніше «арійська» замінили загальником «індоєвропейська». Від цього втратилася хліборобська і мистецька суть культури. Термін «арій» в українській мові звучить як орій, орач, а на санскриті «аратті» означає борець, орач. Корінь «ар» відтворює його сонячне походження. Окрім цього, у кожного народу є свій міфологізований етнічний першопредок. Таким у прадавніх хліборобів нашого краю є Ор, Орій – Старотець, отець, описаний у давньоукраїнській писемній пам»ятці «Вересовій книзі»:

Індоєвропейці в Україні започаткувалися ще в мезоліті і набували розвитку в наступних епохах: протонеоліті, неоліті, міді-бронзи, ранньому залізі.
Їхнім символом був зодіакальний знак Телець – Бик. До них в Україні належать пам’ятки: Кам’яна Могила (протонеоліт), могильники Надпоріжжя, буго – дністровська, сурсько – донецька культури ...

Світ сповнений руху. Це основа його Буття. У ньому все по колу йде. Сонце завершує свій біг на небі. Земля обертається навколо своєї осі. День змінюється ніччю. За зимою йде весна, літо переходить в осінь. Покоління йде за поколінням. «І нема тому почину, і краю немає», - писав про цю безкінечність великий поет Тарас Шевченко.
У світі все впорядковане, домірне, взаємопов’язане. Колообіг планет, галактик, у даному разі Сонячної системи, здійснюється за відведеними траєкторіями, напрямками обертання, сталою швидкістю, взаємним підсиленням, ритмічним зростанням. Усе це відбувається за універсальним законом світового коло бігу, усталеного ладу. Косморух в обширах Сонячної системи визнає природні, біологічні та етнічні ритми Землі. Він сталий, невпинний і все йому підпорядковано як тисячі років тому, так і нині. Завдяки його дії відбуваються й життєві процеси. Народ, який усвідомив себе сущим у світі білому, життєдіє за цим же законом космоладу, його основними чинниками та мирностями.
Говорячи про його вияви у Трипільській цивілізації, ми в котрий раз звертаємося до її священного ремесла – гончарства. Його сакральність полягала і в тому, що «посуд став одним з найважливіших символів сонця, неба Всесвіту... Покровителями гончарства часто вважали основних богів, а гончарі користувалися великою повагою». В історичному плані українська культура є керамічною. Особливо багата на гончарні осередки територія від Дніпра до Дунаю, як і тепер, так і шість тисячоліть тому. З а оздобленням, різноманіттям образотворчої мови, форм кераміка і трипільців, і українців є художньо найбагатшою.
Трипільський посуд сповнений сакральних символів, динаміки, космічної енергетики, світового розвитку та буяння. У ньому зафіксовані ті мірності, або ж закономірності, без яких творити життя неможливо. Саме завдяки цим закономірностям воно й проявляється. Це – єдність, парність, триєдність, чотиричастність, семичинність.


Богом Неба, Богом богів був Великий Бог, Прабог – Вседержитель. В українських народних піснях він названий Володарем, Господом, Господарем, у «Вересовій книзі» - Старотцем. Він - «батько природи і владика світу, воля якого править долею світу, сила якого утримує все, його вважають владикою неба».
Володарем спочатку був Сварог, а потім його син Дажбог, який втілював Сонце. В народному розумінні він вважався Творцем, Батьком творення.


За Я. Головацьким: «своєю премудрою все творчою любов’ю – Ладою – створив первісне буття. Воно містить в собі чоловічий і жіночий першопочаток, котрий від першого йшов світлом, духом, а від другого – матерією, водяною субстанцією ».
Чоловіче й жіноче втілення, як парність, уособлювади Вогонь, Сонце в образі Дажбога, а Вода – в образі Дани. Вона вважалася дружиною Сонця. Опріч цих двох світотворчих сил, були ще й парні Боги, як ось Ладо і Лада. Він був Богом весни, кохання і злагоди, цебто «гармонії всесвіту, любові всесвітньої, символом дійового, оживляючого сонця». Лада символізувала життєвий початок, природу, була матір’ю сонця.


Триєдністю опікувався Триглав. Його скульптури мали по три голови, в яких уособлювалися три сфери: небо, земля, потойбіччя. Його образ втілював троїсту світлоносні силу, котра відповідала тром основним порам року: весні, літові, зимі. Відповідно до праці хлібороба, в ньому втілювалися сівба, збирання, споживання плодів. Троїстими були скульптури бога Трояна.



Повноту Світу уособлював Світовид.


Семи чинність уособлювалася в образі Руєвита. Його скульптура також мала Сонце, а зображався він в образі чоловіка, який мав сім голів, сім мечів, а восьмий тримав у руці. Оці сім виображень уособлювали «божество у повній силі».
В колядках оспіванні всі мірності Світового ладу, то окремо кожна, а в деяких усі разом. Це – єдність: Бог, Господь, Господар; парність – Сонце і Місяць, муж і жона; триєдність – чоловік, жінка, їхні діти, як Місяць, Сонце, Зорі, потрійні дії і справи; чотиричасність – храми в образі келихів, хлібів, дарів.
Образами Світу, священними символами у мистецтві Трипільської цивілізації, у наступних історичних культурах та в народній творчості українців є сонце, ромб і дерево життя. В них закономірності Світового Буття втіленні найістиніше і найсуттєвіше.


Ромб також є історичним образом світу, його творчої суті. Статуетки давнього кам’яного віку оздоблені ним. Ромб має чотири сторони. Якщо всередині він перехрещується навкісним хрестом, то не тільки уподібнюється Сонцю, а й примножує Світ, оскільки з одного утворюється чотири. Як із ведичної Пуруші відокремлюється кілька менших поруш. Всередині ромба зображається знак Сварги – образ вищого Світу, що відтворює його рухому чинність. На чотирьох сторонах ромбу ще малюють по три лінії, таким чином виображуючи семи проявну творчу сутність світу, а помноживши три на чотири матимемо дванадцять, цебто річне календарне коло для життя людей на Землі. Отже, ромб простий, але багато змістовний образ світового ладу.


Третім космогенним образом є символ Світового Дерева як життєво зростаючої проявності Світу, його триєдиної і діяльної сутності. З творчої повнотою цей образ у духовному житті та орнаментальномуих композиціях використовували волхви і митці Трипільської цивілізації для сакралізації найважливішої життєвої газулі – хліборобства. Образ має планетарний зміст: Колоскове Дерево виростає із землі, стовбур становить його основу, а крона тягнеться до небес; три колоски виростають із самого Сонця; зернина тримає Небо і Землю. Єдність цих величин становить основу Життя і Світогляду людей, які обжили най родючіші грунти на Землі.

За законом світового ладу. Вадим Мицик.