Усі пишуть — і я вирішив написати.

На мою думку, По — менше зло. Головне — аби було хоча б не гірше, ніж зараз.

Я не фанат Порошенка, а тим більше Зеленського, але фігова стабільність мені видається кращою за ризики, пов'язані з можливими косяками Зеленського.

За пару років до виборів не уявляв, що буду хотіти проголосувати за Петра Порошенка. Занадто багато лиха відбулося за роки його правління. Не в усьому є його провина, але відповідальність висить на ньому як главі держави та партії, що входить до коаліції.

Прихід нової владної команди супроводжувався революційними подіями, в яких іще довго розбиратимуться історики. За допомоги кількох олігархів і за моральної підтримки Заходу частина українського народу прогнала попередню владу й занесла умовно нових людей на владний олімп ціною багатьох життів — як своїх, так і опонентів.

Можливо, ці люди збиралися керувати Україною, як Ющенко: сидіти, потихеньку зносити пам'ятники Леніну й агітувати за мову, а паралельно тихо налагоджувати різні мутні схеми. Але країна їм дісталася не в тому стані й не за тих обставин. Потрібно було приймати екзистенціальні рішення.

І тут я не впевнений, що рішення були вірними. Звичайно, постфактум легше здаватися мудрим, ніж тоді. Але мені здається, що можна було не провокувати ідейних опонентів на протистояння через відміну мовного закону й допущення бійні в Одесі. Можна було спробувати в перші дні акуратно поборотися з Путіним за Крим, навести порядок на Донбасі за зразком Харкова. Є купа питань щодо "котлів" і ДАП.

Росія хоч і зазнала втрат від санкцій, однак усе ще сильна, а Путін стоїть на своєму й хоче створити в межах України легалізоване "Придністров'я", що фактично керуватиметься з Кремля й гальмуватиме розвиток України. Тут Росія не відступила ні на крок.

Із корупцією й кумівством усередині країни взагалі все ясно. В нас досі немає порядку. Є питання по закриттю 80 банків — багато хто втратив усі гроші. Курс упав утричі на радість експортерам. Комунальні послуги виросли в рази. Народ у цілому став біднішим. Хтось скаже, що президент не відповідає за соціально-економічні питання, але ж у Порошенка є ціла фракція в парламенті, свій прем'єр, генпрокурор і глави СБУ та НБУ.

І тут наблизилися вибори. Порошенко, сам будучи російськомовним, замість об'єднання країни зробив ставку на вузький "патріотичний" електорат, на український етнічний націоналізм. Відповідно отримав відносно багато голосів на заході, а також серед частини інтелігенції, за інерцією — серед частини залежних від влади бюджетників, але однозначно програв міста.

Не для всіх, але для більшості містян армія, а особливо мова й віра не викликають священного трепету. Армія — та річ, від якої ще з часів Афгану не гріх було відкосити. Мова в більшості містян — російська, віра — на рівні раз на рік посвятити паски або взагалі атеїзм.

Зеленський у певному сенсі дійсно об'єднав країну. Виграв більшість міст, навіть столицю. Завдяки художньому образу в серіалі став своїм як для гопників, так і для офісних хом'ячків. Але він об'єднав пустотою, бо взяв на озброєння загальні розпливчасті гасла — за все хороше проти всього поганого. Тому за нього могли проголосувати і "ватники", і "патріоти". Але коли Зеленський почне хилитися в бік Заходу або в бік Росії, все це об'єднання зруйнується вмить, почнуться протести невдоволених аж до нового бунту. "Нейтральна" політика "багатовекторності" могла бути варіантом до війни з Росією, зараз цей варіант сприйметься як модифікація проросійського — з усіма наслідками.

Зеленський не має ніякого досвіду державного управління, його фаховий і культурний рівень — під великим питанням. Інколи його розмова нагадує базар гопника на районі. Він уникає будь-яких дебатів у студії та інтерв'ю, окрім тепличних посиденьок із Гордоном. Як він збирається говорити з лідерами сильних країн, узагалі не уявляю.

За спиною — один із олігархів, якому держава ніби-то винна 2 ярди баксів. Також поряд крутяться явно проросійські особи, що тонко натякає на можливу геополітичну орієнтацію.

Тому Зеленський — це невідомість. Невизначеність. Ризики. За таких умов інвестори зазвичай виводять гроші з країни, а обивателі знімають свої гривні в банкоматах і купляють сіль.

Повернімося до Порошенка і згадаймо щось хороше. На тлі загальної печальної картини все ж є певні позитивні проблиски. Серед усіх реформ та інших дій однозначно в актив можна занести безвіз, 4G та відкриті реєстри, а децентралізацію й мовні квоти — з певними застереженнями. Порівняно з 2014-2015 роками війна перейшла у фазу низької інтенсивності, а економіка оговталася й почала потроху відновлюватися. Ініціатива окремих бізнесменів, волонтерів та інших активних людей місцями згладжує системні проблеми. Ситуація стабілізувалася.

Навчений Другим Майданом та його наслідками, обираю передбачуване менше зло. Стабільність проти ризиків.

Не вважаю прихильників Зе а пріорі поганими, дурними тощо. Не претендую на стовідсоткову правоту. Можливо, що Зеленський, який скоріш за все таки вИграє вибори, виявиться не гіршим президентом, ніж Порошенко. Гіпотетично може навіть стати нашим "де Голлем", який витягне Україну з цього багна. Але не бачу, за рахунок чого це може відбутися.