Пассифлора (Passiflora), страстоцвет, "кавалерская звезда" - три имени декоративной лианы с усиками на стеблях, которыми она прочно цепляется к опоре, а без опоры растёт как ампельное растение. 
Родина - Южная Америка, Австралия, Азия, о. Мадагаскар.

всетаки я люблю утро. Люблю его за спутанные волосы, за лучи солнца в глаза, за горячий кофе, хлеб с маслом, за тишину - эти от силы 10 минут, пока просыпается мама, и еще не начинает свой нелегкий труд по воспитанию из меня "правильного человека и девушки", это обтесывания Джомолунгмы до банальной статуэтки святой из католической церкви. Эти 10 идеальных минут. Часто в них оказываются глаза - их сложно описать, но они очень красивые. Я считаю их драгоценными камнями - они меняют цвет от зеленого к серому или голубому, и, кажется, ими можно любоваться вечно. 600 секунд счастья, когда слышишь слова Доброе утро, и понимаешь, что оно - доброе. Доброе утро всем.

Мне 20 лет и у меня нету чувства юмора.

V

Люблю тот век нагой, когда, теплом богатый,
Луч Феба золотил холодный мрамор статуй,
Мужчины, женщины, проворны и легки,
Ни лжи не ведали в те годы, ни тоски.
Лаская наготу, горячий луч небесный
Облагораживал их механизм телесный,
И в тягость не были земле ее сыны,
Средь изобилия Кибелой взращены -
Волчицей ласковой, равно, без разделенья,
Из бронзовых сосцов поившей все творенья.
Мужчина, крепок, смел и опытен во всем,
Гордился женщиной и был ее царем,
Любя в ней свежий плод без пятен и без гнили,
Который жаждет сам, чтоб мы его вкусили.

А в наши дни, поэт, когда захочешь ты
Узреть природное величье наготы
Там, где является она без облаченья,
Ты в ужасе глядишь, исполнясь отвращенья,
На чудищ без одежд. О мерзости предел!
О неприкрытое уродство голых тел!
Те скрючены, а те раздуты или плоски.
Горою животы, а груди словно доски.
Как будто их детьми, расчетлив и жесток,
Железом пеленал корыстный Пользы бог.
А бледность этих жен, что вскормлены развратом
И высосаны им в стяжательстве проклятом
А девы, что, впитав наследственный порок
Торопят зрелости и размноженья срок!

Но, впрочем, в племени, уродливом телесно,
Есть красота у нас, что древним неизвестна,
Есть лица, что хранят сердечных язв печать, -
Я красотой тоски готов ее назвать.
Но это - наших муз ущербных откровенье.
Оно в болезненном и дряхлом поколенье
Не погасит восторг пред юностью святой,
Перед ее теплом, весельем, прямотой,
Глазами, ясными, как влага ключевая, -
Пред ней, кто, все свои богатства раздавая,
Как небо, всем дарит, как птицы, как цветы,
Свой аромат и песнь и прелесть чистоты.

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ 
лиш приходить подібне кохання. 
В день такий розцвітає весна на землі 
І земля убирається зрання.. 

Дише тихо і легко в синяву вона, 
простягає до зір свої руки... 
В день такий на землі розцвітає весна 
і тремтить од солодкої муки... 

В'яне серце моє од щасливих очей, 
що горять в тумані наді мною... 
Розливається кров і по жилах тече, 
ніби пахне вона лободою... 

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. 
Де ви бачили більше кохання?.. 
Я для неї зірву Оріон золотий, 
я — поет робітничої рані... 

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ 
.....

когда я увидела ЭТО, я сняла очки и протерла глаза. Ну мало ли, вдруг показалось. Оказалось, что лучше бы показалось. 

Чому я пишу цю статтю? Ні, не тому що мені її задано написати і здати. Тому що у мене є серце, є люблячі батьки і тому що є я. Давайте на хвилину уявимо собі світ без турботи та любові. Уявили? А хтось це не уявляє, а живе так кожного дня. Кажіть, що хочете, а для мене проблема "діти без дорослих" є нагальною. Інколи діти залишаються насамоті навіть у благополучних родинах. Цього не видно, але це існує.
Отже, розглянемо для початку чому. Чому вони це роблять? Ви ніколи не замислювались над цим питанням, що ж штовхає дітей на такий незвичний для інтернет-залежних та прикованних до усіх принад цивілізації нас з вами крок? Причина перша - батьки.Або, якщо ви всетаки хочете заваїлювати [завуалировать], то скажемо - "матеріальний стан сім'ї". Багато з тих дітей, що опинились зараз на вулиці ( та й раніше опинялися) мають батьків - алкоголіків чи наркоманів. І найстрашніше - це й є другою причиною - вони не хочуть жити, як ми. Їх забирають з вулиць до притулків, та вони тікають. Вчені вже довели, що у цих дітей є так званий "ген бродяжництва", який і не дає їм спокійно існувати в цивілізованому суспільстві.До них посилають волонтерів - дітей такого ж віку, для того щоб вони розмовляли з безпритульними. Але від розмов ніякої користі.
Умови проживання у таких притонах жахливі - антисанітарія, комахи, відсутність елементарних засобів гігієни, - все це спричинює цілий спектр хвороб, які переходять у хронічні форми.

Це суцільний жах. Це бич нашого суспільства. Як їм допомогти? Відповіді на це питання не знайдено досі. Нажаль.

 

(еще нужна вычитка с редактированием)