Мої думки ...

Сама пішла світ за очі – аби
знайти від тебе крихту порятунку.

Мої думки, як дикі голуби,
в полях шукали синього притулку.

Сама втекла в сніги, у глухомань,
щоб віднайти душевну рівновагу.

І віднайшла – гірку печаль світань.
І п'ю, немов невиброджену брагу.

І жду якогось чуда із чудес.
Читаю ніч, немов би чорну книгу.

Якщо кохаєш – знайдеш без адрес
оцю хатину за морями снігу.
Ліна Костенко


Братику любий! Бійся дрімоти, бо заколисаний дух умира

Братику любий! Бійся дрімоти, Бо заколисаний дух умира. Хочеш життя урагани збороти? Слухай, як котиться грізна пора! Те шо нас не вбиває... Не вбиває і крапка Вибір має навіть той в кого ментальна вавка Будь сам собі цілитель, будь сам собі месія Будь сам собі знання, забудь про віру й надію! Пам’ятаю був малим, дурним, Мріяв стати сильним коли світ навколо був простим Помудрішав, не на умови, на себе уповаю! І у холод і у жар сю скалу лупаю! Маю сьогодні, те що сотворив вчора Скраю не годні вже бути внутрішні актори Знаю що в жодній мірі не потребую фори Раю з безодні жадаю, відкидаю шори Задрімав? Не страшно! Прокинувся вчасно! Суть не у безстрашно! Страх це теж прекрасно! Доки ми не згаснем Доти має бути бій Доти біжи, а не стій Прокидаємось, мерщій! Як стати діамантом без тиску? Як не затуляти свої очі від блиску? Як віддавати всього себе без зиску? Як не міняти розвиток на більшу миску? Кому потрібен талант, закопаний в землі? Кому потрібні далеко від моря кораблі? Кому потрібні вчителі духовні на селі? І чи сліпим потрібне третє око на чолі? Йдем попри страх в реальність невідому Крихкі як скло, незламні мов граніт Бо плач не дав, свободи ще нікому, А хто борець, той, здобуває світ. Йдем попри страх в реальність невідому Крихкі як скло, незламні мов граніт Бо плач не дав, свободи ще нікому, А хто борець, той, здобуває світ. Смерті немає — То лиш мара, Дух не згасає, Дух не вмира! Слова - Вова зі Львова, Олесь Бердник, Олесь Бабій Продакшен - Роман Вишневський (Qube Unite), Музика - Роман Вишневський (Qube Unite), Вова зі Львова, Уляна Малиняк

Совість

СОВІСТЬ - вона така:
мучить не тих, кого треба,
а тих - у кого вона є...




Чи помітили ви?

Чи помітили ви, що пройшло вже половина Зими?
Ще трішки і прилине до нас Весна!


День зимового сонцестояння

Раз на рік настає найкоротший день у році.Це явище відбувається 21 грудня.Але наступний 2020 рік буде високосний, тому в цьому році ДЕНЬ ЗИМОВОГО СОНЦЕСТОЯННЯ припадає на 22 грудня.

ЗИМОВЕ СОНЦЕСТОЯННЯ дає початок новому циклу.
День буде збільшуватись, бо СОНЕЧКО поверне на Весну.






Сучасна Зимова казка

Зима літала над дрімучим лісом і шукала вогнище, навколо якого сиділи Дванадцять Місяців.Нарешті вона знайшла ту таємничу галявину.Але те, що Зимонька побачила, привело її в шок.
Дванадцять Місяців сиділи навколо вогнища і пили запашну каву.І сиділи вони не в тому порядку, в якому б мали сидіти, а де кому подобалось.
Старезний сивоусий Грудень сидів біля юного Березня і з цікавістю спостерігав, як Березень з мобільним телефоном в руках, завис в Інтернеті.
Січень, знявши свою білосніжну кирею, почепив її на сріблястий посох і завзято награвав на скрипці веселі мелодії. Завжди суворий і похмурий Лютий розповідав веселі анекдоти золотоволосому Жовтню.
Зима роздратовано закричала:- Що тут діється?
Грудень,
чому не посипаєш снігом, чому озера і ріки не покриті кригою, чому вікна не розмальовані кришталевими візерунками???
Зима ще щось кричала, але синьоокий Квітень пригостив її чашечкою запашної кави.


Осіння музика

Дарує Осінь яскраві кольори -
в багряні шати дерева одяглися.
Лине мелодія тужлива із гори -
птахи в далекий вирій подалися.

Дивна Осінь - повна радості і суму.
Світ незбагненний, мов дивовижна казка.
То заплаче Осінь, то лагідно всміхнеться,
а з неба музика осіння тихо - тихо ллється


Чарівник

Чарівник не той, хто перетворює свинець в золото,
чарівник той, хто допоможе розквітнути
іншій душі