* * *

***
Пусть подождут насущных дел отавы.
Я насмотрюсь на солнце и на травы.
Наговорюсь с незлобными людьми.
Не век проходит, но уходим мы.
А ми минуем... мы минуем... просто...
А век — всего лишь метронома постук.
Тик-так, тик-так... и в этом весь трагизм:
века и вечность поминутно вниз.
А день и ночь, и все сезоны года
суть только вехи общего ухода.
А это — миг, отрывочек, фрагмент.
Последний звук стихает, но... смотрите:
гроссмейстер-дирижёр Момент
листает ноты на пюпитре.

Лина Костэнко
перевод с украинского Терджимана Кырымлы


***
Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.
А ми минаєм... ми минаєм... так-то...
А час — це тільки відбивання такту.
Тік-так, тік-так... і в цьому вся трагічність.
Час -- не хвилини, час — віки і вічність.
А день, і ніч, і звечора до рання —
це тільки віхи цього проминання.
Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повітрі, —
дивися: Час, великий диригент,
перегортає ноти на пюпітрі.

Ліна Костенко