Заздрю сама собі!

Заздрю сама собі!

Він кохав мене всім серцем, був щасливий від того, що мав можливість піклуватися про мене.

Чекав мене після роботи, щоб разом їхати додому, зустрічав і проводжав, навіть коли це було дуже незручно. Думав про те, що я можу зголодніти в дорозі чи змерзнути, і мав чим зарадити цьому.

Якщо в ресторані мені сподобалася «Лазнанья» або «Тирамісу», він опановував рецепти і готував мені вдома.

Обирав музику і фільми, які мені б сподобалися. Ми слухали, дивилися і говорили про них.

У вихідні на сніданок варив вівсянку і приносив мені в ліжко. Кожного разу додавав до каші свої «чари»: або тер яблучко з корицею, або додавав ложечку меду і горіхи, були груша та малина, ваніль та вишня… А потім у найкращій чашці була кава, яку навчився варити на мій смак.

Ми багато гуляли, подорожували Україною та Світом… Він обирав маршрути, розповідав мені історію тих місць, продумував все до дрібниць… А я була щаслива, вперше в дорослому житті, повністю покладатися на нього, не сумніватися, довіряти.

Він дивувався, що наші почуття не слабшають з часом, не затираються побутом. Ми не хочемо відпочивати один від одного – скрізь прагнемо бути разом. Він дивувався тому, що відкриваються нові смаки в наших стосунках, хоча (за його теорією) все мало б затихати.

Нам так мало випало бути разом, але як багато я маю від тих стосунків...

07.01.2024

P. S. Мені просто потрібно було відпустити це у ВСЕСВІТ! Відпустити ВДЯЧНІСТЬ за те, що відчувала, за те, що мала щастя пізнати!