Заздалегідь вибачаюся… ми трішки знайомі і друзі в Інтернеті… не знаю чи правильно зараз роблю… але мені здається, що з деякими подіями в своєму житті, я маю право поділитися… Я приймала участь у передачі «Давай одружимося»… сьогодні (16.11.09) транслювалася передача по каналу СТБ… завтра (17.11.09 - вівторок) о 8-15 год. буде повтор… якщо буде бажання і час, можна подивитися… не судіть суворо… мені вже не 19 років ;)))) , я не модель, звичайна українка…дуже хвилювалася… думаю, це покращить наше спілкування (смайлики не відображають всіх почуттів і емоцій…). Вибачаюся, що не так.
З повагою, Валентина.
Була зі мною така історія..
Якось я травмувала плече, і звернулася до лікарів (я була не просто з вулиці). Після рентгенівських знімків і консультацій, лікарі (світила) розводили руками – я здорова, а от тільки руку підняти не могла… Так ходила я два місяці, у лікті рука рухається, а плече ні. І тут новина: Касьян приїхав лікувати дітей чорнобильців. Він прийняв усіх дітей швидше ніж планував і запропонував співробітникам, які мають проблеми, до нього завітати. Коли я зайшла до нього, хотіла розповісти свою історію, він мене зупинив (не дав сказати ні слова), каже: «Підніми руки»?!!! Звичайно, я одну руку підняти не змогла. Він підійшов до мене, нажимав щось там у плечі, а потім каже: «піднімай обидві руки», я на нього дивно подивилась і паралельно піднімаю обидві руки!!! Хто мене знає, може уявити шквал емоцій які я видала…. J))))) Від радості запитала, як його віддячити, а він каже «поцілунком» )))) . Ось така була історія… Шкода, коли хороші люди нас покидають… Світла йому пам’ять, від щирого серця (((((((((
"Я - українець. Син того народу,
котрий пройшов всiлякi непуття,
котрий пiзнав i голод, й непогоду,
i котрий знає, як цiнити життя.
Я - українець. Жив в своїх я стiнах
i щастя не шукав на чужинi,
i не стояв нiколи на колiнах
Перед брехнею чи потворством - нi!
Я вижив i живу на Українi,
Не падав духом в смутнiї часи,
А йшов вперед помiж клубки змiїнi,
Звання Людини з гордiстю носив.
Я - люд цiлив. З людьми я був щоденно,
Щоденно з ними жив i буду жить,
I з гордiстю i нiс життя знамено,
не зупиняючись нiде i нi на мить.
Так хочеться ще лiкувать, творити,
не знаючи нi втом, нi каяття.
Я - за примноження добра у свiтi!
За працю я! Я - за - життя!" 
Щиросердно вітаю нас із національним святом українського народу — Днем незалежності України!
Від усієї душі зичу всім нам здоров’я, щастя, добра, достатку, миру, щедрої долі, впевненості у власних силах, родинного добробуту і нехай мрія про краще майбутнє окриляє нас на нові звершення, на нові добрі починання.
Нехай не міліє джерело нашої віри, надії і любові нашого талановитого і працелюбного народу до рідної землі.
Хочеться щоб здійснилася споконвічна мрія наших предків – щоб ми були господарями на своїй найбагатшій, прекрасній і чарівній Українській землі, вільно жили, сповідували свої традиції та звичаї.
Щоб ні в одного українця не виникало бажання тікати за тридев’ять земель у пошуках на краще життя, бо Україна - це наша Батьківщина!
Що таке Батьківщина?
Під віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата,
Під тополями хата,
Під вербою криниця,
В чистім полі пшениця.
Серед лугу лелека
І діброва далека,
І веселка над лісом,
І стрімкий обеліск.
Друзья мои, за что мы пить решили,
За что мы первый тост провозгласим?
За солнце. Мы, ей-богу, не грешили,
Своих любимых сравнивая с ним.
Пьем за цветы и за пернатых тоже.
Мне кажется, когда мы влюблены,
То все на них немножечко похожи...
За птиц, конечно, выпить мы должны.
За журавлей, они вдогонку зною
Отсюда улетают каждый год.
Пусть все они вернутся к нам весною,
И пусть удачен будет их полет.
Я тост провозглашаю в равной мере
За всех и певчих и непевчих птиц.
Гусь – не певец, но не его ли перья
Касались звонких пушкинских страниц!
Пью за оленя с гордыми рогами,
Стоящего над каменной скалой,
За то, чтобы, расплющившись о камень,
Упала пуля, пущенная мной.
Я пью за тополь, молодой и тонкий,
В прозрачных капельках дождей и рос,
Чтоб он вперегонки с моим ребенком,
Не зная бурь и суховеев, рос.
Пью за друзей и преданных и честных,
За всех, чья дружба свята и сильна.
За всех за нас и тех, чьи имена
Ни вам, ни мне покуда неизвестны.
За девочку! Я жил с ней по соседству,
Играл, за косы дергал на бегу.
Я эту девочку не видел с детства,
А не мечтать о встрече не могу.
Я пью за молодость и за седины,
За терпеливых женщин наших гор,
Которых многие у нас мужчины
Ценить не научились до сих пор.
Я пью, друзья, за тех, кто был солдатом,
Кто наше счастье отстоял в огне,
Я пью за моего родного брата,
Пропавшего без вести на войне.
За то, чтоб не исчез из жизни след
Друзей, которых с нами больше нет.
За то, чтоб ты, живущий, не забыл
Ни их имен, ни их святых могил.
Я пью за то, чтобы на белом свете
Опять до неба пламя не взвилось.
Я пью, друзья, за то, чтоб нашим детям
Пить за друзей погибших не пришлось.
За то, чтоб в мире было вдоволь хлеба,
Чтоб жили все и в дружбе и в тепле.
Всем людям хватит места на земле,
Как волнам моря и как звездам неба.
Я пью за то, чтоб не из века в век,
За то, чтоб мир был лучше год от году,
За то, чтоб не был малым человек,
Принадлежащий к малому народу.
За то, чтоб люди с гордостью похвальной.
Каков бы ни был их язык и цвет,
Могли писать свою национальность
На бланках виз и на листках анкет.
И пусть вражда народам глаз не застит,
Пусть ложь не затуманит честных глаз.
Короче говоря, я пью за счастье,
Провозглашаю, люди, тост за вас!
Щиро вітаю ветеранів Великої Вітчизняної війни та всіх громадян СНД зі світлим і радісним святом Перемоги над фашистськими загарбниками.
Дорогі ветерани, бажаю вам здоров’я, оптимізму та активного довголіття!
Низький уклін, вічна пам’ять і слава визволителям, котрі не шкодуючи власного життя, захищали рідну землю, наше сьогодення.
Біля братських могил
Не рідшає стрій
Кличе Вічний вогонь.
Плин років не порушить...
Хоча знову поменшало
Срібних сивин,
В серці пам'ять живе,
Зігріваючи душі.
Константин Симонов (1941)
Жди меня, и я вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть
Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.
Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души...
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.
Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет: - Повезло.
Не понять, не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой,-
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.
Вітаю всю чарівну половину людства зі Святом Жінки, Весни та Краси!
З ледь відчутним весняним подихом приходить до нас чудове жіноче свято – 8 Березня. Цей день несе у світ ніжність і красу. Адже усе найдорожче, що є у нашому житті – щастя, радість, надія, кохання, пов’язане з жінкою.
Кожна жінка це - неповторна квітка в саду життя. Троянди і орхідеї, конвалії і волошки, лілеї і ромашки. Яка краса, який аромат!!!
Без нас, жінок, не було б стільки світла, любові і тепла. Ми наповнюємо будні яскравими фарбами, спонукаємо до шляхетних вчинків і добрих справ.
Щедрість наших душ зігріває, сила духу – захоплює, а краса – вселяє віру в те, що світ буде врятований…
Нехай кожен наш день буде сонячним і радісним, нехай довкола нас панують любов і гармонія, а на нашу честь розквітають квіти й звучить музика.
Бажаю кожній із нас, завжди бути усміхненою, сповненою надій та оптимізму, завжди бути бажаною, веселою, красивою, щасливою, здоровою та закоханою.
І нехай чоловіки будуть у наших ніг - не тільки в цей день, але й в усі інші 364 дні на рік!
Хай пролісок перший дарує вам ніжність,
А сонце весняне дарує тепло
У березні вітер несе хай надію
І щастя, і радість, і тільки добро!
Від усього серця бажаю мирного неба, незламної волі, мужності, надійного родинного тилу, богатирського здоров’я і довголіття, бадьорості духу, радості і добра, звершення всіх мрій і побажань та високих досягнень у реаліях сьогодення!
