Абракадабра
(або ж сама Мудрість)
Зорі миготіли навкруг, зігріваюче поблискували і Він серед них плив у безмежному просторі океану. Ондечки сяє рідний дім його душі, тягнути парубка до себе.
-Тобі ще рано відпочивати вдома.Повертайся!-пролунав знайомий голос.
Хлопець закліпав очима якими знову побачив лісову галявину і хатину –храм відлюдника –мага.
Старий погладжував свої довгі сиві вуса по молодечому сяючи зіницями.
Вони сиділи у „Лотосовій піраміді” поруч, споглядаючи...
Читати далі...