Посвята Катерині....

Якщо з зачаття до сьогодення ти ріс і живеш у російськомовному середовищі і українську вчив тільки у школі, то дуже важко буває часом передати вир своїх почуттів, емоцій, відчуттів солов”їною. І зараз я хочу подякувати своїй любимій вчительці Катерині Петрівні Голіус за те що вона буквально мене змусила полюбити мову : «Лєрка, вчи мову зараза, тобі ж вона точно згодиться» і як у воду гляділа. Усвідомлення що ти українка, що живеш у своїй країні, то і маєш володіти мовою прийшло не одразу. Мені іноді буває тяжко, бо я намагаюсь міркувати українською, а розмовляю російською, але ж початок покладений, то все буде добре. Люба Моя Вчителько, я дякую тобі і низько вклоняюсь, а зараз ваш любимий вірш у моєму виконанні, ну як ви любили, співаючи:

І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.