Кому "совєтська окупація", а кому - возз'єднання

Сьогодні в календарі 17 вересня. Цього дня 69 літ тому Червона армія перейшла Збруч і зайняла територію п'яти західних областей нинішньої незалежної України, в тому числі моєї рідної Волині.

Вісім років тому, себто до помаранчевих подій, навіть дослідник діяльності ОУН & УПА професор Станіслав Кульчицький не вважав за потрібне малювати цю подію винятково чорними фарбами - писав: «Радянізація» Західної України мала дві сторони. Перша з них святкова: підвищення життєвого рівня населення, ліквідація безробіття, наділення селян землею. Заявки підприємств в устаткуванні негайно задовольнялися промисловими центрами східних областей. Майже півмільйона безземельних і малоземельних селян одержали у користування понад мільйон гектарів поміщицької землі, десятки тисяч коней і корів та інше майно. 40 тисяч корів селяни закупили в колгоспах східних областей на позички з державного бюджету. Всі ці заходи радянської влада широко висвітлювалися засобами масової інформації, аби закріпилася легенда про «золотий вересень».

Утім, далі, звісна річ, пан Кульчицький демонструє вірність "генеральній лінії" західної української діяспори:

«Та була й інша, тіньова сторона «радянізації». Керівники СРСР прийняли рішення видалити з краю усіх осіб небажаного соціального походження, національності і умонастрою. Добре натреновані чекісти виконали відповідально завдання.

Статистика репресій незабаром стало широко відомою. 22 червня 1941 року радянський і польський народи опинилися по один бік барикад. Москва відновила дипломатичні відносини з польським урядом в еміграції і тепло вітала польського посла С.Кота. Той чемно, але твердо попросив списки усіх депортованих польських громадян безвідносно до їх національності, а потім почав їздити по місцях заслання. Заступник наркома закордонних справ Вишинський повідомив, що кількість депортованих, становила у 1941 році 338 тисяч чоловік. Методом суцільного опитування жертв депортації співробітники С.Кота, а потім польські історики, які йшли по їх слідах, встановили більш реальну цифру — понад мільйон чоловік».

Блоґер Некрот є дуже "соррі", тобто шкодує, проте насправді саме ця "більш реальна цифра" - вельми перебільшена. Так само, як і цифри жертв "голодомору", і сталінських репресій на сході України та загалом по Союзу...

А "совєцька окупація" свого часу принесла мешканцям заходу України добробут, який ця територія невідомо чи знатиме знову і коли. Наразі вожді оранжизму демонструють цілковиту неспроможність забезпечувати добробут "Ющенкової нації". Таку саму неспроможність демонстрували уряд Віктора Януковича і Коаліція національної єдності. Зате нині "конаєдна" Партія Регіонів і постпомаранчевий БЮТ хочуть підняти прохідний бар'єр до парламенту, щоб їм ніхто не заважав дбати про націю і її єдність. А заодно й не ставив під сумнів "євроатлантичний вибір" та членство в "системі колективної безпеки" з букв "Н", "А", "Т" & "О"...

Даруйте за незначний відхил од теми.

...І саме 17 вересня зробило можливим існування України в її нинішніх кордонах. Так само, як утворення Української Соціалістичної Радянської Республіки з ініціативи великого Леніна (перед 1939 роком) і передача Криму Хрущовим (після).

Так що мої "свідомі" західноукраїнські земляки можуть ненавидіти "совєтів" і дякувати Богу, що вони не москалі, скільки їхня душа забажає (під чиїм впливом душа саме чогось такого бажає - тема для окремого поста). А я вітаю всіх "несвідомих" :)) співгромадян із Днем возз'єднання України. Бажаю всього найкращого, у тому числі - не напиватися. Раджу взагалі не пити, позаяк сьогодні середа - день посту (не блоґерського - церковного).