Неврахувавши яоїсь маленьої дрібнички. 

От імені хотілосьби попросити вибачення у однієї дуже близьої мені людини за мій 

вчинок за те що неподумавши так вчинив і зіпсував і настрій і маленьке свято

Я розумію що прошу надто багато та я прошу пробач мені будь-ласка я ненавмисне так зробив

Хотів зробити як найкраще пробач будь-ласка.... 

Грудь без молока, яйца без скорлупы, мешочек без денег!

80% женщин не выходят замуж, потому что из-за 70грам колбаски,

нет смысла держать целую скотину.

С ПРАЗДНИКОМ ВАС ДОРОГИЕ ДЕВУШКИ !!! :)))

Выпил из губ любимых

Пьян от желанья

Быть с любимой 

Этой лунной ночью

Ніжно затремтіла ти

Падає з плечей кімоно

Неначе вперше бачу я тебе

Ніч - як мить одна промайнула

Невидимою ти стала

Летить гарячий шепіт

Гладжу тремтячі плечі

Затремтіла ти ...

Вниз потаємною стежиною

Непоспішаючи спускаюсь

Які гарячі обійми коханої

Цієї холодної довгої ночі

Її ніжний шепіт тривожить 

Мій розум

Брошено возле ложа,

Распущены пышные волосы.

Шум проливного дождя

Неумолкает всю ночь.

Стаю безпорадним

Від поцілунків дразнячих.

Бджіл-невидимок укуси

Довго на тілі горять.

Передсвітанковому - він 

Усю ніч слідкував

За коханою моєю

Крізь штори із шовку

Він стояв на краю даху під весняним дощем. Дощ був холодний, чистий, дрібний. Краплі дощу, стікали по обличчу, змішуючись зі сльзами. А люди йшли вулицями, сховавшись під під зонтами, їм не було ніякої справи до того, хто стояв на даху, ніхто не підозрював, що у дощу солоний смак. Йому траплялись люди, різні люди: веселі, сумні, щирі, брехливі, худі та товсті, дурні та недуже. І серед них одного разу він зустрів кохання. Кохання схоже на політ у самому зеніті неба. кохання схоже на повітря: воно було світле та прозоре, та ним неможливо було надихатись. Та одного дня воно зникло. Вона була поруч, і тепер її нестало. Йому хотілось закурити... Тепер він стояв на даху та плакав. Ві хотів знову кохати. Та якщо немає кохання йому немає для чого залишатись на землі. Він підійшов до краю, сумно посміхнувся небу та ... зробив крок донизу. Він летів, закривши очі, неначе у нього за спиною були крила, неначе він знову кохав. Він купався у потоках повітря та неміг надихатись. Він падав та посміхався, повторюючи знову та знову "я тебе кохаю-тебе кохаю-тебе кохаю-тебе..."

Коли двоє людей стискають одне одного в обіймах, вони не знають що вони роблять, вони не знають чого вони шукають, вони не знають що вони знайдуть, та вони знають що разом вони можуть досягти недосягаєме, осягнути розумом неосяжне, що у будь яку мить вони можуть покластись одне на одного...