Їх називають поетами-самовид цями сучасності...
- 25.12.25, 23:29

***
Доки ми розчиняємо сніг на губах,
Перетворюючи на подих,
Доки там в далині по глибоких снігах
Позолочена музика ходить,
Доки світло сідає на вигини вій,
Доки серце горить поміж сивих завій,
Доки янгол сурмить, возвеличивши мить,
Доти божа дитина спить.
Розгортається світ, широченний як степ,
А тим степом простує одвічний вертеп.
Вічний жид, три царі, ангел, чорт і солдат…
Й той, що каже убити усіх немовлят.
І оте немовля, що убити їм зась,
Бо за вічного Ірода Смерть узялась.
Ти також у вертепі. Не бійся. Ходи.
Йде вертеп. Ось. Тримай.
Це руків’я звізди.
Мар'яна Савка
***
Іде по світу тиха Божа Мати,Минає гори, може, то Карпати,
Несе у сповиточку немовля.
А поруч з ними йде в задумі Йосип,
На небосхилі зір яскравих розсип,
А під ногами втомлена земля.
Іде по світу тиха Божа Мати,
Тримає пальчик Божого дитяти,
Вона б віддала за найменший схлип
Своє життя, за сина – без вагання.
Довкола – ніч. У серці рана рання.
Втікає шлях з-під материних стіп.
Іде по світу тиха Божа Мати,
Прийми їх нині до своєї хати –
У власне серце Бога запроси.
Нехай у ньому світло запанує –
Прийде любов. Бо видить Бог і чує
І наші душі, й наші голоси.
Мар'яна Савка
***
Сьогодні Бог носить «піксель»,
Щоранку шнурує берці –
І ходить поперед війська,
Спиняє навалу смерті.
Сьогодні Бог у халаті,
Зі скальпелем, посивілий,
Виймає з-під серця солдата
Залізо осатаніле.
Сьогодні Бог носить «кігті»
І тягне дріт електричний,
Аби навчалися діти,
До радостей світу звичні.
Сьогодні Бог поле сіє,
Хлібину до печі садить,
Вселяє в серця надію,
Втішає, голубить, радить…
Дарма в кремлі галатини
На Нього, лукаві, кивають:
Сьогодні Бог в Україні.
Дітей Своїх захищає.
Василь Задорожний
Це лише дещиця з того, що друкують наші поети війни. Є багато щемливих рядків, є неочікуваний і незвичний Жадан. Шукайте, читайте, насолоджуйтесь словом в нашій нелегкій реальності.






