"Доповідна" Юрія Іллєнка
- 11.11.08, 16:15
Чим мені подобається тритомник “Юрка Іллєнка доповідна апостолові Петру”? Гадаю, відвертою розповіддю автора про події, які він пережив у своєму житті. А це, звичайно, зйомки, творчі пошуки, розчарування, звитяги … і зустрічі… Зустрічі зі значною кількістю людей, багатьох з яких уже немає на Землі… Проте у спогадах усі ці люди постають перед нами яскравими й самобутніми постатями, неперебутніми особистостями … Наприклад, Генадій Шпаліков, що молодим пішов із життя, повісившись 1974 року у туалеті в Передєлкіно після зустрічі керівників СРСР із діячами кіно. Шпаліков був людиною, що рухалась по хиткій межі реального світу, весь час лавірував на лезі бритви, надто тонко відчував дійсність і страшенно пиятикував… Чомусь я завжди уявляла Шпалікова шестидесятником, для мене саме він завжди уособлював той час і шестидесятництво взагалі. Він і фільм “Мені двадцять років”, знятий за його сценарієм Марленом Хуциєвим… Чомусь я завжди бачу саме його, коли розповідають, що у сімдесятих владні верхівці почали перекривати кисень діячам мистецтва ( може, саме тому, що він повісився після тієї триклятої зустрічі)… Чомусь саме його я бачу, вільного, талановитого, не здатного на компроміси, коли кажуть про втрачене покоління шестидесятників… Можливо, тому що люблю фільми, які залишились по ньому і для яких він написав сценарії : “Застава Ілліча” (що йшов порізаний у тодішньому прокаті під назвою “Мені двадцять років”), “ Я крокую по Москві”, “Я родом із дитинства”, “Скляна гармоніка”, “Ти і я”, “Співай пісню, поете”… І хоч Шпаліков працював як сценарист і навіть зняв фільм “Довге щасливе життя” як режисер, він був також поетом, що писав чудові вірші.
Почитайте один із віршів Генадія Шпалікова:
Я шагаю по Москве,
Как шагают по доске.
Что такое - сквер направо
И налево тоже сквер.
Здесь когда-то Пушкин жил,
Пушкин с Вяземским дружил,
Горевал, лежал в постели,
Говорил, что он простыл.
Кто он, я не знаю - кто,
А скорей всего никто,
У подъезда, на скамейке
Человек сидит в пальто.
Человек он пожилой,
На Арбате дом жилой,-
В доме летняя еда,
А на улице - среда
Переходит в понедельник
Безо всякого труда.
Голова моя пуста,
Как пустынные места,
Я куда-то улетаю
Словно дерево с листа.
І хтозна, може, йдеться про те пальто, яке Генадію Шпалікову подарував Юрій Герасимович Іллєнко…
(Подробиці зустрічей цих видатних діячів мистецтва кіно читайте у тритомнику “Юрка Іллєнка доповідна апостолові Петру”)
Коментарі
фон Терджиман
111.11.08, 16:34
Пить надо меньше.
Читайте мой блог, однотомный.
TatianaR
211.11.08, 16:40Відповідь на 1 від фон Терджиман
Я, звичайно, читала вірші Вашого друга, хороші, до речі... Думаю, що Генадій Шпаліков також хворів на ту саму хворобу, очевидно, у художнитків - це професіональна хвороба... Але, взагалі-то, я ратую за книгу "Доповідна апостолові Петру", в якій можна знайти дуже багато цікавих фрагментів із життя знакових постатей нашого мистецтва
Гість: Тираъ
311.11.08, 16:51
Генадія Шпалікова - так. Юрія Іллєнко - ні. Це субєктивне, особисте. Дуже добре знаю пана Іллєнко особисто. Тому - ні. Половині слів не вірю. щось було, звичайно, але - не все.
TatianaR
411.11.08, 17:35Відповідь на 3 від Гість: Тираъ
Почитай книжку, не пожалкуєш... Там є багато цікавих подробиць... Наприклад, про стосунки з Параджановим (про дуель між ними, знаєш?)... Потім є кльові сценарні заморочки, досить цікаві... Наприклад, мене вразили уривки сценарія про друге пришестя Христа, себто антихриста...
Гість: Тираъ
511.11.08, 17:40Відповідь на 4 від TatianaR
Та добре, не буду тебе засмучувати!
Гість: Тираъ
612.11.08, 13:24Відповідь на 5 від Гість: Тираъ
В цьому нічого поганого. Я просто запитала. Я розумію, бізнес та всяке таке... Це питання просто про тебе як людину.
TatianaR
712.11.08, 13:57Відповідь на 6 від Гість: Тираъ
Насправді, я не видавець, а лише літ.редактор, якому пощастило прочитати тритомник вищезгаданих мемуарів. Крім того, я ще є людиною, небайдужою до мистецтва кіно... І те, що пишу про "Доповідну", то справді, натуральні мої думки. (Єдине, на чому не акцентую уваги, це матюки у творі, хоча й про них я казала у попередніх публікаціях)... А що стосуєтьтся книги, то особисто для мене було відкриттям, що Шпаліков дружив із ЮГ.(Бо Шпаліков був свого часу майже моїм кумиром, і писала я диплом в кіноінституті на тему "Кіно і час у фільмах М. Хуциєва", що також у всій цій історії є знаковим, адже Шпаліков був сценаристом "Застави Ілліча".) Так що я не кривлю душею
Гість: Тираъ
812.11.08, 14:02Відповідь на 7 від TatianaR
Гм...Дружив... щось мені дивно те чути. А сам Шпаліков вже нічого, звісно не скаже. А більшого ворога Параджанова, ніж Іллєнко - на студії й не було, до речі. Свідки переповідали, що він на суді кричав з трибуни.
Гість: Тираъ
912.11.08, 14:04Відповідь на 8 від Гість: Тираъ
Другом Параджанова була, по-перше Ліля Брік.
Розумієш, світ кіно - маленький. Всі один одного так чи інакше знають. Подумаеш пальто дав, а другий - шапку. Нічого дивного. Чесне слово.
TatianaR
1012.11.08, 14:15Відповідь на 6 від Гість: Тираъ
Існують ще деякі нюанси, що стосуються певних складників особи самого художника - в даному випадку,Юрія Іллєнка. Насправді, я не хотіла оприлюднювати ці думки, але якщо ти бажаєш загальновідкритої розмови (бач, з деяких ознак, я знаю, що ЮГ читає мої блоги) . Та я не скажу нічого особливого - він сам знає про свій характер, і вже нехай подарує мені. Так от насправді, ЮГ дуже імпульсивний, може, певною мірою незлагідливий... (Це, звичайгно, не стосується його фільмів і творчості.). Так от, прочитавши мемуари, спогади дитинства, написані напрочуд яскраво, дізнавшись про творчі пошуки, я все-таки змінила щодо нього думку