Про двох немовлят

У животі вагітної жінки розмовляють двоє немовлят. Одне із них – віруюче, друге – ні.

Невіруюче немовля: Ти віриш у життя після пологів?
Віруюче немовля: Так, звичайно. Всім зрозуміло, що життя після пологів існує. Ми тут для того, щоби стати достатньо сильними і готовими до того, що на чекає потім.
Невіруюче немовля: Це дурниці! Ніякого життя після пологів не існує! Ти можеш собі уявити, як таке життя могло би виглядати?
Віруюче немовля: Я не знаю всіх деталей, проте я вірю, що там буде більше світла, і що ми, можливо, будемо самі ходити і їсти своїм ротом.  
Невіруюче немовля: Яка маячня! Та ж неможливо самим ходити і їсти ротом! Це взагалі смішно! У нас є пуповина, яка нас годує. Знаєш, я хочу сказати тобі: неможливо, щоби існувало життя після пологів, тому що наше життя – пуповина – і без того надто вже коротке.

Віруюче немовля: Я впевнене, що це можливо. Все буде просто трохи по-інакшому. Це можна собі уявити.
Невіруюче немовля: Але ж звідти ще ніхто ніколи не повертався! Життя просто закінчується пологами. І взагалі, життя – це одне велике страждання у темряві.

Віруюче немовля: Ні, ні! Я точно не знаю, як виглядатиме наше життя після пологів, проте в будь-якому випадку ми побачимо маму, і вона буде піклуватися про нас.

Невіруюче немовля: Маму? Ти віриш у маму? І де ж вона знаходиться?
Віруюче немовля: Вона повсюди навколо нас, ми у ній перебуваємо і завдяки їй рухаємося і живемо, без неї ми просто не зможемо існувати.

Невіруюче немовля: Цілковита маячня! Я не бачив ніякої мами, і через те очевидно, що її просто не існує.

Віруюче немовля: Ти помиляєшся. Бо ж інколи, коли все довкола стихає, можна почути, як вона співає, і відчути, як вона гладить наш світ. Я твердо вірю, що наше справжнє життя почнеться тільки після пологів. А ти?