Верлібр

Верлібр — вірш без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини. Походить від французького vers libre — вільний вірш . Про верлібр можна ще сказати, що це є неримований нерівнонаголошений віршорядок, який має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії).
У художній літературі верлібр поширюється в добу Середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів тощо. Особливого значення верлібру надавав В. Уїтмен, а надто — авангардисти 20 ст.

Це одна з провідних форм сучасної поезії, сприйнята як виокремлена система віршування:

Діти одягнені у пташині сорочки
летять на подобах весняного сонця
у простір розгорненої книжки
що сміється білим сміхом сіяча
який сіє у полі себе з руки

(В. Голобородько).

Верлібр відрізняється від вільного, власне, нерівностопного римованого (переважно — ямбічного) вірша.

Сучасна модерна поезія в основному грунтується на верліброваному вірші.

Яскраві представники верлібру в українській поезії Б.Щавурський, В.Махно, С. Жадан, Т.Федюк та інші.