Чому це знову я в зажурі

Ой, чому це я знову в зажурі, 

Неспокійно чому на душі? 

Написати хотів би веселе, 

Та сумні лише ллються вірші. 

Намагаюся я посміхатись, 

Та гримася сумна на лиці, 

Не радію вже співу пташини, 

І як пахнуть п'янкі чебриці. 

Чи життя вже такеє настало, 

Біс керує нахабно людьми, 

Як хотілося б в далеч полинуть, 

Та неможу змахнути крильми. 

Ось і небо чомусь спохмурніло 

Кропить землю рясними слізьми, 

То напевне воно також плаче 

За убитими в війнах людьми. 

Тихо день вже за обрій скотися, 

Ніч у вікна мої зазира, 

Але серце спокою не знає, 

Туга душу ще більш роздира.