Децентралізація управління шкільною освітою у 19 ст.

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ШКІЛЬНОЮ ОСВІТОЮ

В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 19 – НА ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЯ

Юрій Малашевич

Житомир - 2015

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І   ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ТА РОЗВИТОК  ОСВІТИ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В 19 – НА ПОЧ. 20 СТ.

1.1            Загальний стан та особливості розвитку освіти в Російській та Австо-Угорській імперіях в 19 на поч.. 20  ст.

1.2            Нормативно – правова база, зміст, структура та організація шкільної освіти в даний період.

Висновки до І розділу.

РОЗДІЛ ІІ   ПЕРІОДИЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДСЬКОСТІ ЩОДО ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ШКІЛЬНОЮ ОСВІТОЮ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 19 – НА ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЯ В РОСІЇ

2.1. Підготовка та зародження елементів демократичного державно-громадського управління шкільною освітою 1860 – 1870 рр. Початок децентралізації державного управління освітою.

2.2.  Реакція та контрреформи в країні, посилення держаних централісько – імперських тенденцій в управлінні шкільною освітою 80 – і роки 19 ст. – 1904  р.

2.3. Активізація політичних, громадських та профспілкових рухів, децентралізація управління навчальними закладами та боротьба держави за  збереження домінуючого впливу на освіту 1905 - 1917 рр.

Висновки до ІІ розділу .

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ.

ВСТУП

      Серед важливих та пріоритетних  напрямків сучасної державної політики в сфері управління навчальними закладами є пошук нових наукових підходів пов'язаний з використанням історичного досвіду залучення громадськості до управління освітою в умовах поглиблення децентралізації та розширення вповноважень і впливу на освіту місцевого самоврядування територіальних громад (Конституція України ст. 38). Зараз, коли в умовах реформ по децентралізації управління країною відбувається становлення нової моделі місцевого самоврядування та самоорганізації територіальних громад аналіз діяльності земських установ в сфері освітив другій половині 19 на початку 20 ст. в Україні дає можливість використовувати позитивний емпіричний досвід для вдосконалення роботи структурних підрозділів управління освітою.

         У Національній доктрині розвитку освіти України в 21 ст. вказано, що «сучасна система управління освітою має розвиватись як державно – громадська, а діяльність освітян спрямовується на пошуки нових демократичних відкритих моделей управління освітою та їх постійний розвиток.  При цьому важливо передбачити органічне поєднання засобів державного впливу з громадським управлінням, що розширюватиме можливості громадської думки».

        Рухатись в майбутнє без наукового аналізу минулого та переосмислення наявної бази досвіду неможливо. Тому на моє глибоке переконання пошук нових наукових підходів щодо вирішення питань по вдосконаленню системи державного управління навчальними закладами та широкого залучення до цього процесу громадськості, оскільки як свідчить історія це вже було в свій час вдало випробувано, заслуговує на особливу увагу. Один із провідних діячів галузі освіти, активний учасник громадсько – педагогічного руху кінця 19 – початку 20 ст. В. Чарнолуський у  дослідженні «Земство й народна освіта» (1910) як прояв наукового підходу до питання  формування державно – громадського управління освітою зазначив: «… в особі земської школи країна отримала такий життєвий тип навчального закладу, який за своєю внутрішньою суттю, мав бути поставлений чи не на саме перше місце в історії всієї пореформеної освітньої справи». Безсумнівно, що педагогічна постанова земської народної школи справила великий вплив не тільки на всі категорії початкових шкіл, не виключаючи і «зразкових» училищ Міністерства народної освіти Російської імперії, а й на вищі типи навчальних закладів. Головним творчим чинником, звичайно, був тут живий дух громадськості, що проник до школи завдяки діяльності земських установ [ 27, с. 93].

        Історичну роль місцевого самоврядування в галузі освіти з точки зору наукового підходу висвітлювалися в працях вітчизняних науковців. Так в дореволюційний період над цим  працювали: В. Чарнолуський, Л. Рожденственський, в радянський час С. Струминський, М. Констатнтинов, в наш період актуальність питання підняли: Л. Прокопенко, Г . Василькевич, І. Верховецька, А. Галієнко І. Захарова, Л. Корж, Л. Гаєвська,  Калініна та ін.. 

       Особливу  наукову актуальність земській проблематиці надає та обставина, що земська управлінсько - освітня діяльність є яскравим прикладом високого усвідомлення педагогічної місії та новаторського пошуку. Принципово важливе значення для сучасності має земський досвід фінансування народної освіти, мобілізації громадськості зо для надання практичної допомоги школам, земська система підготовки педагогічних кадрів, видання навчальної та методичної літератури, пенсійне забезпечення вчителів [23, с. 348]. Звертаючись до поняття децентралізації системи управління навчальними закладами, та запровадження «державно - громадського  управління» системою освіти потрібно говорити про той досвід, що утвердився в другій  половині 19 століття, а це  скасування кріпосного права, судова, військова, міська, земська  і власне саме освітня реформи привели в рух громадсько – педагогічні сили Росії. Це був якісно новий крок громадської діяльності народної освіти, яка водночас відзначалась помітною самостійністю та демократичністю [6, с. 121]. Земська реформа була компромісом самодержавства  перед революційною хвилею суспільної збудженості та радикального тиску низів [ 17, с. 33 ].

        Особливості розвитку постіндустріального суспільства, а також зміни, які відбуваються в суспільно – політичному житті нашої країни за останні десятиліття, обумовили собою необхідність нової освітньої політики, спрямованої на задоволення освітніх потреб громадян незалежної України. Це вимагає суттєвої та водночас принципової  перебудови системи державного управління освітою від адміністративно – планової  до державно - громадської.

       Мета дослідження.  Досягти висвітлення  наукового підходу  що зумовлює вивчення державно – громадського управління навчальними закладами з точки зору історичного досвіду. Здійснити аналіз та виявити  можливості використання здобутих результатів на сучасному етапі.

       Об*єкт дослідження. Процес історичної еволюції управління системою шкільної освіти в Російській імперії в 19 на початку 20 століття.

       Предмет дослідження. Децентралізація управління шкільною освітою в другій половині 19 на початку 20 століття в Україні.

       Відповідно до мети, об*єкту та предмету дослідження поставленні наступні завданння:

-           проаналізувати та коротко оглянути історіографічну джерельну базу досліджуваної проблематики, зокрема дослідити наративні джерела щодо вивченого питання

-           виявити основні передумови  та визначити характерні риси історичного розвитку процесу децентралізації  управління навчальними закладами в 19 на поч. 20 ст. в Україні.

-           дослідити процес збору та обробки освітньо – статистичних даних, визначити їх результативність як з практичної так і з історичної точок зору.

-           розкрити,  систематизувати  та узагальнити організаційні засади, цілі та основні напрямки реформування та децентралізації управління шкільною освітою в зазначений історичний період в Україні. 

-           обґрунтувати та довести необхідність і можливості використання здобутих результатів та практичного використання даного історичного досвіду.

       Структура роботи включає в себе вступну частину, два розділи основного тексту, висновки до кожного розділу, загальний висновок та список використаних джерел і літератури. Перший розділ без поділу на окремі підрозділи, та другий розділ основної частини, що  відповідно поділений на три підрозділи.

       Методи дослідження: в даній науковій роботі використано методологію історичного дослідження, зокрема хронологічний метод, метод періодизації подій та явищ, а також метод дослідження з обов’язковим дотриманням принципів історизму, об’єктивізму  та оновних правил історіографії.

      Науковою новизною є сам об’єкт, предмет та мета дослідження.

       Ключові слова: децентралізація влади, державно – громадське   управління освітою, реформи, освіта, земства, навчальні заклади.

Дослідженням проблематики громадсько–державного управління освітою присвяченні наукові праці д – ра педагогічних наук О. В. Пастовенського, В. Грабовського, Н. Діденко, Г. Дмитренка, Г. Єльнікової, О. Зайченка, Ю. Кавуна, Т. Лукіної, О. Марчака,  та ін.