книга
- 11.03.25, 18:38
В мiськiй бiблiотецi Марія працювала вже багато років. Це місце стало її другою домівкою, і вона інколи навіть залишалась тут на ніч, вмощуючись з цікавою книжкою на маленькому диванчику в підсобці.
Та однієї ночі сталося дещо дуже дивне: в стіні біля підсобки з'явились двері, яких там ніколи не було.
Двері були з темної деревини, оздоблені візерунком з дивних символів. Марія підійшла ближче, і раптово символи наче підсвітило м'яким голубим полум'ям. Вона сторожко простягнула руку і торкнулася дверей, які від легкого дотику повільно відкрилися.За дверима була маленька кімната, посеред якої стояв великий важкий стіл з єдиною книгою на ньому. На її шкіряній обкладинці були ті ж символи, що й на дверях.
Марія відкрила книгу і побачила якісь незрозумілі знаки невідомої мови. Але коли вона перегорнула сторінку, літери почали рухатись, складаючись в речення: "Закрий мене негайно, бо пошкодуєш!".
Від несподіванки Марія зойкнула та впустила книгу. Але цікавість перемогла, тому вона підняла книгу з підлоги, знов відкрила та почала гортати. З кожною сторінкою попередження ставали все страшнішими.
Раптом повітря в кімнаті стало важким, і по стінам, наче комахи, поповзли дивні літери, які Марія бачила в книзі. Двері з гуркотом зачинились, а зі стін кімнати залунав гучний голос, від якого мороз побіг по шкірі: "Тепер ти забагато знаєш!". Світло згасло, і Марія опинилась в суцільній темряві. Вона кричала та стукала в двері, але ніхто її не почув.
Коли наступного дня Марію знайшли, вона сиділа в кутку тієї кімнати, міцно притискаючи до грудей дивну книгу в шкіряній обкладинці. ЇЇ очі були широко розплющені, але погляд був зовсім порожнім. Вона більше ніколи не вимовила жодного слова.
Двері з темної деревини щезли, наче їх не було. Але ще довго вночі коридорами блукав протяг, в якому чувся жіночий крик.
