__Про мої романи з Поярковим і Муждабаєвим

 Як тільки вони почали заливать про те, які вони спражні інваліди і нічуть не липові, показувать свої стіґмати, тут же моя любов прошла й завяли помідори. Невже вони нітрохи не розуміють яка це пошлость. А з пошляками ніяких амурів. Не по злобі, не із-за принципу - єдино із-за санітарії - а то і не зчуєшся як і сам підхватиш бацилу пошлості.

 Муждабаєв теж молчальнік.
 Поярков шото вякає проти зе-гниди, але занадто він якийсь благостний.
 Ярий захисник законності і конституції. Так і хочеться щолкнуть по носу зразкового громадянина Пояркова - а як же, моя праведногнівна бубочка основне конституційне право людини - право на життя?! Розкажи моя мегагуманна мімімішечка десяткам тисяч(чи вже сотням?) вдів і сиріт про конституційні права мародерів, зрадників і прочих серійних меґавбивць. Про те, що не місце їм в тюрмах і на шибеницях, а місце їм на курортах та яхтах, оскільки адвокат бог, а прокурор лох.