• Перше. Путін задумав повномасштабне вторгнення в Україну ще в першій половині 2020 року. Період ковіду він посидів в ізоляції, де читав книжки про російських самодержавців. Далі вирішив і собі вляпатись в історію як Іван Грозний чи Сталін. Задумався про своє місце в історії і вирішив, що окупувати Україну — ідеальний план.
• Два. До саміту в Женеві з Байденом Путін уже утвердився у своїх намірах і хоч вирішив не нагнітати на зустрічі з американським лідером — за кілька тижнів видав досить специфічне есе про те, що "суверенітет України може бути лише в партнерстві з Росією".
• Три. У жовтні 2021 року ЦРУ та МІ6 вперше грунтовно повідомили Зеленського про смертельну небезпеку — він вважав, що це жарти. І боявся паніки народу.
• Чотири. У січні 2022 до Києва до президента приїздить керівник ЦРУ Бернс із детальними планами про напрямки вторгнення — Зеленський вирішив, що Омєріка нагнітає. І замість того аби серйозно почати підготовку — за пару тижнів після візиту записує звернення про шашлики у травні і не купуйте сірники. Тут же розвідки вказують, що це було хибне рішення, бо так мільйони людей були дезінформовані і опинились у пастці окупації, бо вірили Зеленському.
• Пять. У той же час Генштаб Залужного і ГУР МО починають відпрацювання планів захоплення столиці, але роблять це не привертаючи уваги — головного пацієнта. При чому окремо розглянули навіть сценарій — що буде, якщо РФ відріже західні виходи до ЄС і ми не матимемо каналів постачання з Польщею.
• Шість. Головна людина, яка перекинула Зеленського, що війни не буде — це Андрій Єрмак. The Guardian надіслалала йому запит на вю, але ласий до слави рішальє — відмовився.
• Сім. 22 лютого РНБО вирішує провести засідання стосовно воєнного стану, що мало на меті дозволити переміщення військ — ця річ могла краще захистити Київщину та Південь. Утім Зеленський боявся паніки і врешті Рада проголосувала за мякий в таких умовах надзвичайний стан.

Останнє. Після засідання Секретар РНБО Данілов приніс папку Зеленському, де було написано, що росіяни хочуть не лише взяти Київ, а й грохнути його самого. Після цього Зеленський почав чухати і зрозумів, що все це не жарти.

Окремо — ЦРУ та МІ6 вважають, чому 2020 рік став критичним?

Протести у Білорусі того ж року посилили залежність Лукашенка від Кремля, що дозволило використати країну як плацдарм нападу на Київ. Журналісти зазначають, що отруєння Навального також було складником великого плану Путіна із захоплення України. Це дозволило зацементувати настрої плебсу РФ, що все ок і всім пора на СВО.

Зображення вгорі: Зеленський "на шашликах" з заробітчанами від журналістики: Дмитро Гордо (ліворуч), Сам Головнокомандуючий, головна редакторка видання «Гордон» Олеся Бацман, телеведучий та продюсер ток-шоу «Свобода слова Савіка Шустера» Савік Шустер (праворуч). Фото з відкритих джерел

Так зване "онлайн-голосування" суперечить Конституції України та є прямим шляхом до тотальної фальсифікації виборів. Вимагаємо від влади "слуг" не порушувати Основний Закон України та відмовитися від цієї антинародної авантюри!

Є дві новини: хороша — реформа на митниці не от-от почнеться, а давно триває. Погана — це точно не та реформа, про яку ви подумали. Стараннями Банкової Україна опинилася в заручниках у контрабандистів і навряд чи швидко вибереться, навіть якщо ми приймемо сто законів про підвищення зарплат і оснащення митних постів. А все тому, що дехто, Володимире Олександровичу, дуже жадібний і не дуже розумний, зазначає виання ZN.ua.

Потреби здебільшого не виникло, наприклад, цьогоріч з указу №169 санкції подовжили лише двом особам, решта ж одинадцять осіб автоматично з-під санкції вийшли.

Журналісти ZN.ua направили офіційні запити до офісу президента, Ради нацбезпеки і оборони та Служби безпеки України з проханням пояснити, які ж зміни відбулися в житті та діяльності цих одинадцяти панів, що санкціонувати їх уже немає потреби.

РНБО прикинулася управлінням із діловодства і відповіла, що її справа маленька, — що їй поважні органи подають, те вона і приймає.

Офіс Президента хитро перекинув запит на діловодів із РНБО, і вони чемно надіслали другу копію відписки.

ось СБУ не схибила (або схибила, тут як подивитися) і офіційно відповіла, що впродовж трьох років з моменту накладання санкцій «уповноважені державні органи відповідно до їх компетенцій здійснювали моніторинг ефективності санкцій.

У квітні 2024-го дія санкцій була пролонгована стосовно окремих осіб, які продовжують створювати реальні та/або потенційні загрози національним інтересам...». Читай — ті, хто не потрапив до списків 2024-го, таких загроз не створюють. Щоб зафіксувати чи то провал, чи то перемогу, в СБУ уточнили: «Служба безпеки України і надалі здійснює необхідні контррозвідувальні заходи та в разі виникнення нових загроз державній безпеці ініціюватиме запровадження обмежувальних заходів». Читай — «одинадцять друзів контрабанди» на олівці, ми пильнуємо...

Юлiя Самаєва, повна версія у виданні ZN.UA

Рівень цинізму й мордокірпічності там такий, що навіть після всіх цих корупційних зашкварів на вибори, як ні в чому не бувало, попреться гарант мародерської зграї з невинно-блаженним виразом "я нічого не знав, я нічого не в курсі, я рятував країну, поки мої друзяки-підсвинки обкрадали її, та й узагалі я тут ні при чім, оберіть мене ще на 5 років благоденствія підсвинків, які з неба впали, не я їх привів, не в моїй партії вони членствували, не в моїй парламентській фракції вони тиснули кнопки, не по моїх слідах вони йшли до влади, не моїм іменем прикривалися, не від мене отримували вказівки, це все бояри трикляті, цур їм і пек, а я гляньте-но, святий, білий, пухнастий, незамараний, чистий і незаплямований".

Перед заплаканими (і тому недобачальними) очима народу розігрується дешевий моно-спектакль із перевіреної класики: цар праведно-безгрішний, а розкрадені мільярди й обнулена в частині шансів країна – це провина п’ятих-десятих-двадцятих стрілочників і цапів-відбувайлів. І це, власне кажучи, найгірше.

Бо на палю кожного царя, який "не знає", що витворяють його найближчі пажі. В тому й полягає міць і могуття правителя, що він МАЄ ЗНАТИ все, чим живе його пригрітий царський двір під його покровом. Якщо цар "не знав" - його ТИМ ПАЧЕ треба гнати в хвіст і гриву на підставі некомпетентності, непоінформованості, неефективності, нездатності бути сильним лідером. Той, хто "не знав" - і не лідер, і не сильний, а, цитуючи класика, лох останній. Такі президентами не можуть бути за профвимогами цієї посади.

Коротше: король голий. Був у схемах чи не був - одноосібний автократ несе таку ж одноосібну відповідальність. Теж класика.

В нещодавньому інтерв'ю виданню РБК-Україна голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев постає у звичному образі суворого державника: він розповідає про дірку в бюджеті на 10 мільярдів доларів, критикує уряд за «роздачу грошей, яких нема» і закликає до тотальної детінізації, аби наповнити казну.

Зворушлива турбота про країну, якби не одна деталь: паралельно з публічною діяльністю розгортається інша, менш освітлена історія. Це історія про особливі податкові режими для «рідного» лотерейного бізнесу та елітну нерухомість у Франції, придбану родиною під час повномасштабного вторгнення.

Запасний аеродром у Франції

Данило Гетьманцев

Поки пан Гетманцев з трибуни Верховної Ради переживає за армію та соціальні виплати, його родина, схоже, подбала про власну безпеку. У 2022 році, коли мільйони українців тікали від війни, його дружина та сини отримали тимчасове місце проживання у квартирі площею 143 квадратних метри у Франції.

Нерухомість, як з'ясувалося, належить французькій фірмі матері нардепа, Олени Гетманцевої. Задекларована вартість — майже 10 мільйонів гривень. Журналісти та блогери одразу поставили логічні запитання.

По-перше, звідки взялися ці гроші

Адже, за підрахунками, це зарплата народного депутата за 12 років роботи, а значних офіційних заощаджень у деклараціях не видно.

По-друге, чи не є ціна у 200 тисяч євро за величезний будинок у Франції «явно заниженою», можливо, для уникнення зайвої уваги з боку місцевих податкових органів

Ця картина виглядає особливо цинічно на тлі слів людей з фронту, які не розуміють, як військовим прожити в тилу на 20 тисяч гривень грошового забезпечення. Виходить, що сил підняти «ганебні 20к» бійцям немає, а на квартиру у Франції — є.

Щоб зрозуміти джерела можливого добробуту, варто згадати про «професійну колиску» пана Гетманцева — лотерейну компанію МСЛ, до якої він, за його ж словами, має певний конфлікт інтересів. Він стверджує, що продав свою частку у 53% «партнеру та родичу» — як з'ясували журналісти, цим родичем, ймовірно, є його мати.

Зв'язки з МСЛ залишилися надзвичайно тісними: юридична фірма Гетманцева «Юрімекс» продовжує захищати компанію, а бізнес-партнери його родини тісно переплетені з власниками лотереї.

І ось, дивовижний збіг: пан Гетманцев стає ініціатором законопроєкту №10101, який, на думку експертів, створює для операторів «державних лотерей» (яких в Україні всього дві — УНЛ та МСЛ ) справжній податковий рай.

Якщо закон ухвалять, лотерейники зможуть займатися букмекерською діяльністю та відкривати зали гральних автоматів, сплачуючи за ліцензію майже вдесятеро менше, ніж звичайні оператори грального ринку. На них не будуть поширюватися жорсткі обмеження на рекламу, вони зможуть працювати без РРО, і їх майже не будуть перевіряти, на відміну від решти гемблінгового бізнесу.

Але навіщо лотереям гральні автомати? Відповідь проста: вони вже давно працюють як казино, просто називаючи це інакше. Антикорупційна експертна група «Плей Сіті» зафіксувала, що на сайтах МСЛ та УНЛ є TV-ігри, «рулетки», миттєві ставки та інші розваги, які мають усі ознаки гемблінгу. Це є прямим порушенням закону «Про державні лотереї», який забороняє імітувати азартні ігри.

Лотереї перетворяться на казино? Чому Гетьманцев лобіює 10-кратне здешевлення ліцензій для них

Така мімікрія дозволяє не лише уникати жорстких рекламних обмежень, які діють для казино, але й користуватися значно вигіднішим оподаткуванням. Наприклад, податок з виграшу гравця у лотерею сплачується лише з суми, що перевищує 64 000 грн, тоді як у казино — з будь-якої суми виграшу. Сам ринок при цьому є закритою монополією: нові ліцензії не видаються з 2014 року, а старі просто продовжуються.

"Все, що виглядає як гемблінг, пахне як гемблінг, але називається “лотереєю” — має регулюватися як гемблінг або "вичищатися". А ринок, де немає доступу для нових учасників, — це не ринок, а закрита монополія з законодавчим прикриттям." - резюмували в Антикорупційній Експертній Групі •playcity•

Отже, складається цікава картина. З одного боку, Данило Гетманцев — безкомпромісний борець за наповнення бюджету, який закручує гайки підприємцям і критикує уряд за «сумнівні» витрати. Він справедливо обурюється, що через зволікання чиновників досі не запущена система онлайн-моніторингу грального бізнесу, через що бюджет недоотримує 20 мільярдів гривень на рік.

А з іншого боку, його законодавчі ініціативи ризикують легалізувати «сіру зону», в якій його «професійна колиска» МСЛ почувається досить комфортно, а його родина в розпал війни знаходить мільйони на елітну нерухомість у Франції.

Тому, коли пан Гетманцев говорить про боротьбу з «тіньовою економікою» на трильйон гривень, виникає логічне запитання: він має на увазі всю «тінь» чи лише ту її частину, в якій у нього та його оточення немає власного інтересу?

* Публікується зі збереженням стилю автора

автор: Костянтин Іванченко

От даремно ви недооцінюєте значення скандалу “527 папочок”, про які повідомив керівник НАБУ Кривонос. Я про цей кейс вже розказував, але акцентував більше на відсутність захисту персональних даних в Україні.

При цьому існує  більш важливий аспект: ця історія є свідчення того, що нашої країною керує організована злочинність.

Ну от давайте розглянемо факти і поєднаємо їх у висновки.

Кожне відомство в Україні має свої власні бази даних: МВС, ДПСУ, Мінюст, податкова, митниця, всі інші. Всього таких держреєстрів близько 340.

Кожне українське відомство має свій маленький гешефт зі своїми базами: шось підправити в них, чи дописати, продати масив даних чи усю базу або просто легально продавати громадянами за запитами. Це все приносить досить грубі гроші – як легально, так і нелегально.

І тому “утримувачі реєстрів” дууууже не люблять, коли інше відомство лізе у їхній “бізнес” і запитує якусь інформацію.

І до речі, саме тому найвеличнішому цифровізатору всіх часів (він же “Божественний Міша”) вже шість років не вдається навести хоч якийсь лад зі стабільними витоками з державних реєстрів. Хоча він обіцяв це ще у 2019.

Так от, дати нараз УСІМ “тримачам реєстрів” видати будь-які дані організованому угрупованню Карлсона – міг лише той, хто має повну абсолютну владу над ними УСІМА.

Той, чиї команди не обговорюються, а лише виконуються.

А хто може дати таку команду, скажімо, Голову СБУ? Бо у мідасів було повне досьє на 9 співробітників СБУ. А ці дані, на секундочку, мають гриф обмеження доступу “Т” або “ЦТ”, у залежності від займаної посади.

Це державна таємниця, простіше кажучи. За її розголошення світить до 5 років позбавлення волі (ст. 328 ККУ). Але цю таємну інформацію легенько так видали корупціонерам – не боячись наслідків.

Ну хто, хто ж міг надати таку команду Голові СБУ? І не кажіть мені, що Голова СБУ не знав, що його підлеглі зливають ЦТ-шну інформацію під час війни. Якщо голова контррозвідки не знає такого – його треба не просто звільняти, а віддавати військово-польовому суду та негайно “виводити за бруствер”.

А ще, у рамках боротьби зі зливами, у майже всіх державних базах даних ведеться “логування” – тобто ведеться історія усіх дій усіх користувачів бази даних: хто коли заходив у базу, що там робив, яку інформацію запитував, що з нею потім робив.

Тому відслідкувати хто виводив інфу про, скажімо, детективів НАБУ – дуже легко. Так само легко спитати його – кому передав і за чиєю вказівкою? Начальника відділу? Спитаймо і його. Потім начальника управління та департаменту - і так до самого верху.

І на самому верху може опинитися той, хто видає накази усім міністерствам, правопохеронцям, спецслужбам. І таких людей у країні лише дві: Єрмак та Зеленський. Татаров може давати вказівки МВС, Нацполу чи СБУ, але не дуже впливає, на, приклад, цивільні відомства чи КМДА.

Тому вирахувати хто саме з якої бази зливав яку інформацію, у принципі, досить легко. Але навряд чи буде зроблено – тому що розслідування миттєво вийде на самих себе.

Ще раз, що ми маємо у сухому залишку?

Теорема доведена, як на мене.

Якщо цей ланцюжок висновків не видається вам переконливим  – то ви, скоріш за все
А) не хочете вмикати критичне мислення, або
Б) якось причетні до існуючого мафіозного павутиння.
Існують ще упороті зе-виборці-73%, але їх вже майже не залишилося - лише у вітруальному вигляді, і формі в’єтнамських ботоферм.

І те, що мафіозний режим знов запускає стару пісню, мовляв “усі ви агенти кремля” – свідчить, що інших аргументів немає, у них криза творчості і це кінець їхньої епохи.
Бо ж не існує розумних пояснень очевидних для всіх фактів тісної співпраці явного криміналу та топ-політиків.

А більшості людей зазвичай не подобається жити під владою бандюків.

От не хочуть вони.

Хочеться їм, бачиш, справедливості, отих однакових правил для всіх, щоб спокійно жити й не боятися розправи.

Дивні якісь.

* Публікується зі збереженням стилю автора

Автор: Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки. У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA.