Самі собі стріляємо в ноги.

Володимир Зеленський вийшов у люди і розказав, що якби оце американці дали нам ліцензії чотири роки тому, то ми би балістикою закидали і себе і сусідів, які потребують таких товарів. Звучить вельми привабливо, але цілком нереалістично, якщо згадати, що на початку каденції сам Зеленський обрізав ракетні програми, а трудівники відповідних заводів або ходили два дні на тиждень на роботу. А то й зовсім сиділи у неоплачуваних відпустках.

Разом з тим, видання The Telegraph пояснює, за що ж шалено бореться Київ.

Так от у центрі заруби Трампа та Зеленського є невеликий восьмидюймовий радар, який виготовлений компанією Boeing в Алабамі. Деталь настільки робоча, що США не спішить нею ділитись навіть з найближчими союзниками.

"Відомий (радар — ред.) як активна радіолокаційна голівка PAC-3 Ka-Band, він слугує "очима та вухами" перехоплювача, виявляючи ракету, що наближається, на останніх секундах її польоту та направляючи "Патріот" на пряме зіткнення. Відмова Україні у доступі до цієї технології може стати питанням виживання", - зазначають у статті.

Чому ж раптово виникли такі побоювання?

Менше місяця тому на інтервю в The Atlantic ходив головний конструктор Штілєрман.

І там без задніх мислєй розказав, що просив бізнесмена Тимура Міндіча, який є фігурантом справи про корупцію в енергетиці, забезпечити, що держава надасть доступ до креслень радянських ракетних технологій.

За словами Штілермана, це сталося навесні 2024 року, коли Міндіч прагнув інвестувати у Fire Point. Саме тоді він і попросив бізнесмена забезпечити йому доступ до креслень, які зберігалися у засекречених архівах України.

"Мені було байдуже, як саме це буде зроблено. Мені просто потрібно було, щоб це сталося", — сказав він.

Співвласник Fire Point додав, що для виконання прохання Міндіч використав свої політичні зв’язки, зробивши архіви доступними для групи українських компаній, серед яких була й Fire Point.

Чи звучить це вкрай хріново для умовного боса Boeing? Однозначно. Бо завтра ушлий Міндіч умовно візьме креслення цього радара і віднесе Південному Судану чи Північній Кореї. Або й із Росією поділиться по старих контактах мертвої тещі.

Так народжується недовіра і ми самі собі стріляємо в ноги.

Не знаю, хто там готував Штілєрмана до того вю. Але для пострадянського обивателя ті речі звучали по-пацанськи, а для західної технологічної компанії не дуже.

Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналіст; сторінка авторки у фейсбук