Прагнення України до прискореного вступу в Європейський Союз стало наріжним каменем стратегії президента Володимира Зеленського у контексті завершення війни. 

Офіційний Київ розглядає 2027 рік як цільову дату повноправного членства, сподіваючись, що це стане не лише політичним якорем, а й фундаментом для довгострокової безпеки та економічного процвітання.

У кулуарах Брюсселя президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн намагається знайти вихід із глухого кута, пропонуючи радикальний перегляд процедур. Ідея полягає у так званому «зворотному розширенні», коли країна може приєднатися до блоку після виконання лише мінімальних базових вимог.

У такому сценарії новий член мав би обмежений доступ до фондів ЄС та права голосу в інституціях до моменту повного виконання всіх бенчмарків. Це могло б відкрити двері не лише для України, а й для Молдови, Чорногорії та Албанії, проте реалістичність такого підходу викликає великі сумніви.

Аналітики та дипломати в один голос стверджують, що концепція «зворотного розширення» фактично мертвонароджена. Європейські уряди діють обережно через зростаючу популярність популістських та антиіммігрантських партій у своїх країнах.

Між МВФ та «Мідасом»: чому Захід більше не вірить у антикорупційні запевнення Банкової 

Ситуація навколо операції «Мідас» та системного опору антикорупційним органам набула міжнародного масштабу, перетворившись із внутрішнього скандалу на головну перешкоду для виживання країни. Західні партнери, зокрема МВФ, змінили тональність спілкування з Києвом на безпрецедентно жорстку. У меморандумі від 27 лютого 2026 року українська влада вперше офіційно визнала «постійну вразливість до корупції на високому рівні».

Це визнання стало ціною за нову програму фінансування, оскільки імідж Володимира Зеленського як лідера, що потурає корупції, остаточно закріпився у західних столицях після спроб ліквідувати незалежність НАБУ і САП минулого літа.

Попри публічні заяви президента в інтерв'ю BBC та ARD про те, що корупція в Україні — це «абсолютна брехня», реальні справи свідчать про зворотне. Слова про зміцнення антикорупційної структури виглядають порожніми на тлі того, як державні інституції використовуються для блокування розслідувань. Захід бачить, що Зеленський, маючи можливість очистити оточення після відставки Андрія Єрмака, натомість продовжує захищати систему, яка систематично вставляє палиці в колеса детективам НАБУ. Це створює ситуацію, де допомога та євроінтеграція опиняються під постійним ризиком зриву через невідповідність слів діям.

Одним із найбільш кричущих фактів, оприлюднених на засіданні антикорупційного комітету Верховної Ради, стало масове шпигунство правоохоронців за детективами, що ведуть справу «Мідас». З’ясувалося, що понад 10 тисяч посадовців мають доступ до закритої частини судового реєстру, і представники СБУ, ДБР та Нацполіції активно використовували це, щоб моніторити кроки НАБУ. Ба більше, через систему «Безпечне місто» силовики відстежували пересування оперативних автівок детективів, а звіти про ці переміщення знаходили безпосередньо в офісах фігурантів корупційних схем. Це пряме свідчення того, що державний апарат працює на службі у злочинних угруповань.

Особливого цинізму додає історія з «прослушкою» та тиском на детективів. У лютому 2026 року в кабінеті керівника підрозділу НАБУ, що розслідує махінації з БПЛА та входить до групи «Мідас», виявили пристрої для прихованого зняття інформації.

Це відбувалося паралельно з тим, як колишній міністр енергетики Герман Галущенко, пересівши у крісло міністра юстиції, особисто погоджував умови катування для затриманого детектива Руслана Магамедрасулова. Листування, де заступник міністра Пікалов пропонує «безкоштовну камеру з неприємними сусідами» за вказівкою СБУ, стало символом того, як влада мститься тим, хто наважився розслідувати її гріхи.

Поки керівники НАБУ Семен Кривонос та САП Олександр Клименко попереджають про нові хвилі атак, політичне керівництво країни демонструє свою реальну позицію через систему заохочень. Замість покарання за перешкоджання слідству, виконавці політичних замовлень отримують підвищення.

(S) tybreno «Аргумент» За матеріалами  Reuters  та DSNews

Екскерівник Офісу Президента Андрій Єрмак має бути притягнутий до відповідальності, а не отримувати посади при Національній асоціації адвокатів України.

Про це пише у фейсбуку ветеран Олег Симороз.

Він нагадав, що Єрмак отримав нову посаду - тепер він керівник одного з комітетів при Національній асоціації адвокатів України. Комітет, який очолив Єрмак, опікуватиметься питаннями захисту постраждалих від збройної агресії проти України, а також правовим забезпеченням євроінтеграційних процесів і відновлення держави.

"Рішення про призначення ухвалила очільниця асоціації Лідія Ізовітова, яка також очолює Раду адвокатів України і є соратницею кума путіна - Віктора Медвечука. Попри те, що термін її перебування на посаді закінчився ще у 2022 році, вона досі є головою асоціації. НАБУ та САП досі не повідомили Єрмаку про підозру у схемах, повязаних з розкраданнями на енергетиці та оборонці. Єдина посада, яку він мав би отримати, це старший по прибиранню в камері", - пише Симороз.

Як повідомлялося, колишній глава Офісу Президента Андрій Єрмак став головою одного з комітетів при Національній асоціації адвокатів України - Люди Медведчука знайшли роботу для Єрмака. Очікувано

(S) tybreno «Аргумент»

Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос заявила, що проблеми з довірою з боку Євросоюзу до України через атаку на НАБУ та САП влітку 2025 року все ще існують.

Про це вона сказала в інтерв'ю "Європейській правді".

Згадуючи події липня 2025 року, Кос розповіла, що не могла зрозуміти, "навіщо Україна це робить", оскільки позбавлення незалежності НАБУ і САП означало б закриття шляху до членства в ЄС.

На запитання, чи можна говорити про відновлення довіри до України з боку ЄС після скасування скандальних законів, єврокомісарка відповіла: "Ні, зовсім ні. Це лишиться назавжди".

"Бо ухвалювати, скасовувати закони можна скільки завгодно, але просто так повернути довіру – не вийде... Коли довіра вже не є повною – тоді, що б не робив твій партнер, ти все одно ставиш маленький знак питання: а чи правильно він робить? Яка тепер мета?" - пояснила Кос.

Водночас вона додала, що відновлювати цю довіру їй допомагає українське суспільство.

Нагадаємо: 22 липня Верховна Рада ухвалила законопроєкт 12414, який ліквідує незалежність НАБУ та САП.

Ввечері його терміново підписав президент Зеленський.

Директор НАБУ Семен Кривонос закликав президента не підписувати цей законопроєкт, оскільки це переведе НАБУ та САП в залежний режим.

У Дніпрі люди вийшли на акцію проти ухвалення Верховною Радою законопроєкту №12414, що фактично означає ліквідацію незалежності НАБУ та САП. Також у Києві розпочалась акція протесту.

У відеозверненні Зеленський згодом заявив, що антикорупційна інфраструктура в Україні працюватиме. 23 липня Закон про обмеження повноважень НАБУ та САП набув чинності.

Згодом президент України Володимир Зеленський повідомив, що 23 липня зібрав усіх керівників правоохоронних та антикорупційних органів та домовився з ними про конструктивну роботу. Також Зеленський заявив, що внесе до Верховної Ради законопроєкт, який "забезпечить силу системі правопорядку".

24 липня у Раді було зареєстровано законопроєкт №13531, який скасує ліквідацію незалежності НАБУ та САП.

Згодом президент Володимир Зеленський погодив законопроєкт, який гарантує незалежність антикорупційних органів.

31 липня 2025 року Верховна Рада підтримала президентський законопроєкт про відновлення незалежності НАБУ та САП.

Згодом його підписав президент.

(S) tybreno в «Аргумент»

• Перше. Путін задумав повномасштабне вторгнення в Україну ще в першій половині 2020 року. Період ковіду він посидів в ізоляції, де читав книжки про російських самодержавців. Далі вирішив і собі вляпатись в історію як Іван Грозний чи Сталін. Задумався про своє місце в історії і вирішив, що окупувати Україну — ідеальний план.
• Два. До саміту в Женеві з Байденом Путін уже утвердився у своїх намірах і хоч вирішив не нагнітати на зустрічі з американським лідером — за кілька тижнів видав досить специфічне есе про те, що "суверенітет України може бути лише в партнерстві з Росією".
• Три. У жовтні 2021 року ЦРУ та МІ6 вперше грунтовно повідомили Зеленського про смертельну небезпеку — він вважав, що це жарти. І боявся паніки народу.
• Чотири. У січні 2022 до Києва до президента приїздить керівник ЦРУ Бернс із детальними планами про напрямки вторгнення — Зеленський вирішив, що Омєріка нагнітає. І замість того аби серйозно почати підготовку — за пару тижнів після візиту записує звернення про шашлики у травні і не купуйте сірники. Тут же розвідки вказують, що це було хибне рішення, бо так мільйони людей були дезінформовані і опинились у пастці окупації, бо вірили Зеленському.
• Пять. У той же час Генштаб Залужного і ГУР МО починають відпрацювання планів захоплення столиці, але роблять це не привертаючи уваги — головного пацієнта. При чому окремо розглянули навіть сценарій — що буде, якщо РФ відріже західні виходи до ЄС і ми не матимемо каналів постачання з Польщею.
• Шість. Головна людина, яка перекинула Зеленського, що війни не буде — це Андрій Єрмак. The Guardian надіслалала йому запит на вю, але ласий до слави рішальє — відмовився.
• Сім. 22 лютого РНБО вирішує провести засідання стосовно воєнного стану, що мало на меті дозволити переміщення військ — ця річ могла краще захистити Київщину та Південь. Утім Зеленський боявся паніки і врешті Рада проголосувала за мякий в таких умовах надзвичайний стан.

Останнє. Після засідання Секретар РНБО Данілов приніс папку Зеленському, де було написано, що росіяни хочуть не лише взяти Київ, а й грохнути його самого. Після цього Зеленський почав чухати і зрозумів, що все це не жарти.

Окремо — ЦРУ та МІ6 вважають, чому 2020 рік став критичним?

Протести у Білорусі того ж року посилили залежність Лукашенка від Кремля, що дозволило використати країну як плацдарм нападу на Київ. Журналісти зазначають, що отруєння Навального також було складником великого плану Путіна із захоплення України. Це дозволило зацементувати настрої плебсу РФ, що все ок і всім пора на СВО.

Зображення вгорі: Зеленський "на шашликах" з заробітчанами від журналістики: Дмитро Гордо (ліворуч), Сам Головнокомандуючий, головна редакторка видання «Гордон» Олеся Бацман, телеведучий та продюсер ток-шоу «Свобода слова Савіка Шустера» Савік Шустер (праворуч). Фото з відкритих джерел

Є дві новини: хороша — реформа на митниці не от-от почнеться, а давно триває. Погана — це точно не та реформа, про яку ви подумали. Стараннями Банкової Україна опинилася в заручниках у контрабандистів і навряд чи швидко вибереться, навіть якщо ми приймемо сто законів про підвищення зарплат і оснащення митних постів. А все тому, що дехто, Володимире Олександровичу, дуже жадібний і не дуже розумний, зазначає виання ZN.ua.

Потреби здебільшого не виникло, наприклад, цьогоріч з указу №169 санкції подовжили лише двом особам, решта ж одинадцять осіб автоматично з-під санкції вийшли.

Журналісти ZN.ua направили офіційні запити до офісу президента, Ради нацбезпеки і оборони та Служби безпеки України з проханням пояснити, які ж зміни відбулися в житті та діяльності цих одинадцяти панів, що санкціонувати їх уже немає потреби.

РНБО прикинулася управлінням із діловодства і відповіла, що її справа маленька, — що їй поважні органи подають, те вона і приймає.

Офіс Президента хитро перекинув запит на діловодів із РНБО, і вони чемно надіслали другу копію відписки.

ось СБУ не схибила (або схибила, тут як подивитися) і офіційно відповіла, що впродовж трьох років з моменту накладання санкцій «уповноважені державні органи відповідно до їх компетенцій здійснювали моніторинг ефективності санкцій.

У квітні 2024-го дія санкцій була пролонгована стосовно окремих осіб, які продовжують створювати реальні та/або потенційні загрози національним інтересам...». Читай — ті, хто не потрапив до списків 2024-го, таких загроз не створюють. Щоб зафіксувати чи то провал, чи то перемогу, в СБУ уточнили: «Служба безпеки України і надалі здійснює необхідні контррозвідувальні заходи та в разі виникнення нових загроз державній безпеці ініціюватиме запровадження обмежувальних заходів». Читай — «одинадцять друзів контрабанди» на олівці, ми пильнуємо...

Юлiя Самаєва, повна версія у виданні ZN.UA

Рівень цинізму й мордокірпічності там такий, що навіть після всіх цих корупційних зашкварів на вибори, як ні в чому не бувало, попреться гарант мародерської зграї з невинно-блаженним виразом "я нічого не знав, я нічого не в курсі, я рятував країну, поки мої друзяки-підсвинки обкрадали її, та й узагалі я тут ні при чім, оберіть мене ще на 5 років благоденствія підсвинків, які з неба впали, не я їх привів, не в моїй партії вони членствували, не в моїй парламентській фракції вони тиснули кнопки, не по моїх слідах вони йшли до влади, не моїм іменем прикривалися, не від мене отримували вказівки, це все бояри трикляті, цур їм і пек, а я гляньте-но, святий, білий, пухнастий, незамараний, чистий і незаплямований".

Перед заплаканими (і тому недобачальними) очима народу розігрується дешевий моно-спектакль із перевіреної класики: цар праведно-безгрішний, а розкрадені мільярди й обнулена в частині шансів країна – це провина п’ятих-десятих-двадцятих стрілочників і цапів-відбувайлів. І це, власне кажучи, найгірше.

Бо на палю кожного царя, який "не знає", що витворяють його найближчі пажі. В тому й полягає міць і могуття правителя, що він МАЄ ЗНАТИ все, чим живе його пригрітий царський двір під його покровом. Якщо цар "не знав" - його ТИМ ПАЧЕ треба гнати в хвіст і гриву на підставі некомпетентності, непоінформованості, неефективності, нездатності бути сильним лідером. Той, хто "не знав" - і не лідер, і не сильний, а, цитуючи класика, лох останній. Такі президентами не можуть бути за профвимогами цієї посади.

Коротше: король голий. Був у схемах чи не був - одноосібний автократ несе таку ж одноосібну відповідальність. Теж класика.