В нещодавньому інтерв'ю виданню РБК-Україна голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев постає у звичному образі суворого державника: він розповідає про дірку в бюджеті на 10 мільярдів доларів, критикує уряд за «роздачу грошей, яких нема» і закликає до тотальної детінізації, аби наповнити казну.

Зворушлива турбота про країну, якби не одна деталь: паралельно з публічною діяльністю розгортається інша, менш освітлена історія. Це історія про особливі податкові режими для «рідного» лотерейного бізнесу та елітну нерухомість у Франції, придбану родиною під час повномасштабного вторгнення.

Запасний аеродром у Франції

Данило Гетьманцев

Поки пан Гетманцев з трибуни Верховної Ради переживає за армію та соціальні виплати, його родина, схоже, подбала про власну безпеку. У 2022 році, коли мільйони українців тікали від війни, його дружина та сини отримали тимчасове місце проживання у квартирі площею 143 квадратних метри у Франції.

Нерухомість, як з'ясувалося, належить французькій фірмі матері нардепа, Олени Гетманцевої. Задекларована вартість — майже 10 мільйонів гривень. Журналісти та блогери одразу поставили логічні запитання.

По-перше, звідки взялися ці гроші

Адже, за підрахунками, це зарплата народного депутата за 12 років роботи, а значних офіційних заощаджень у деклараціях не видно.

По-друге, чи не є ціна у 200 тисяч євро за величезний будинок у Франції «явно заниженою», можливо, для уникнення зайвої уваги з боку місцевих податкових органів

Ця картина виглядає особливо цинічно на тлі слів людей з фронту, які не розуміють, як військовим прожити в тилу на 20 тисяч гривень грошового забезпечення. Виходить, що сил підняти «ганебні 20к» бійцям немає, а на квартиру у Франції — є.

Щоб зрозуміти джерела можливого добробуту, варто згадати про «професійну колиску» пана Гетманцева — лотерейну компанію МСЛ, до якої він, за його ж словами, має певний конфлікт інтересів. Він стверджує, що продав свою частку у 53% «партнеру та родичу» — як з'ясували журналісти, цим родичем, ймовірно, є його мати.

Зв'язки з МСЛ залишилися надзвичайно тісними: юридична фірма Гетманцева «Юрімекс» продовжує захищати компанію, а бізнес-партнери його родини тісно переплетені з власниками лотереї.

І ось, дивовижний збіг: пан Гетманцев стає ініціатором законопроєкту №10101, який, на думку експертів, створює для операторів «державних лотерей» (яких в Україні всього дві — УНЛ та МСЛ ) справжній податковий рай.

Якщо закон ухвалять, лотерейники зможуть займатися букмекерською діяльністю та відкривати зали гральних автоматів, сплачуючи за ліцензію майже вдесятеро менше, ніж звичайні оператори грального ринку. На них не будуть поширюватися жорсткі обмеження на рекламу, вони зможуть працювати без РРО, і їх майже не будуть перевіряти, на відміну від решти гемблінгового бізнесу.

Але навіщо лотереям гральні автомати? Відповідь проста: вони вже давно працюють як казино, просто називаючи це інакше. Антикорупційна експертна група «Плей Сіті» зафіксувала, що на сайтах МСЛ та УНЛ є TV-ігри, «рулетки», миттєві ставки та інші розваги, які мають усі ознаки гемблінгу. Це є прямим порушенням закону «Про державні лотереї», який забороняє імітувати азартні ігри.

Лотереї перетворяться на казино? Чому Гетьманцев лобіює 10-кратне здешевлення ліцензій для них

Така мімікрія дозволяє не лише уникати жорстких рекламних обмежень, які діють для казино, але й користуватися значно вигіднішим оподаткуванням. Наприклад, податок з виграшу гравця у лотерею сплачується лише з суми, що перевищує 64 000 грн, тоді як у казино — з будь-якої суми виграшу. Сам ринок при цьому є закритою монополією: нові ліцензії не видаються з 2014 року, а старі просто продовжуються.

"Все, що виглядає як гемблінг, пахне як гемблінг, але називається “лотереєю” — має регулюватися як гемблінг або "вичищатися". А ринок, де немає доступу для нових учасників, — це не ринок, а закрита монополія з законодавчим прикриттям." - резюмували в Антикорупційній Експертній Групі •playcity•

Отже, складається цікава картина. З одного боку, Данило Гетманцев — безкомпромісний борець за наповнення бюджету, який закручує гайки підприємцям і критикує уряд за «сумнівні» витрати. Він справедливо обурюється, що через зволікання чиновників досі не запущена система онлайн-моніторингу грального бізнесу, через що бюджет недоотримує 20 мільярдів гривень на рік.

А з іншого боку, його законодавчі ініціативи ризикують легалізувати «сіру зону», в якій його «професійна колиска» МСЛ почувається досить комфортно, а його родина в розпал війни знаходить мільйони на елітну нерухомість у Франції.

Тому, коли пан Гетманцев говорить про боротьбу з «тіньовою економікою» на трильйон гривень, виникає логічне запитання: він має на увазі всю «тінь» чи лише ту її частину, в якій у нього та його оточення немає власного інтересу?

* Публікується зі збереженням стилю автора

автор: Костянтин Іванченко

От даремно ви недооцінюєте значення скандалу “527 папочок”, про які повідомив керівник НАБУ Кривонос. Я про цей кейс вже розказував, але акцентував більше на відсутність захисту персональних даних в Україні.

При цьому існує  більш важливий аспект: ця історія є свідчення того, що нашої країною керує організована злочинність.

Ну от давайте розглянемо факти і поєднаємо їх у висновки.

Кожне відомство в Україні має свої власні бази даних: МВС, ДПСУ, Мінюст, податкова, митниця, всі інші. Всього таких держреєстрів близько 340.

Кожне українське відомство має свій маленький гешефт зі своїми базами: шось підправити в них, чи дописати, продати масив даних чи усю базу або просто легально продавати громадянами за запитами. Це все приносить досить грубі гроші – як легально, так і нелегально.

І тому “утримувачі реєстрів” дууууже не люблять, коли інше відомство лізе у їхній “бізнес” і запитує якусь інформацію.

І до речі, саме тому найвеличнішому цифровізатору всіх часів (він же “Божественний Міша”) вже шість років не вдається навести хоч якийсь лад зі стабільними витоками з державних реєстрів. Хоча він обіцяв це ще у 2019.

Так от, дати нараз УСІМ “тримачам реєстрів” видати будь-які дані організованому угрупованню Карлсона – міг лише той, хто має повну абсолютну владу над ними УСІМА.

Той, чиї команди не обговорюються, а лише виконуються.

А хто може дати таку команду, скажімо, Голову СБУ? Бо у мідасів було повне досьє на 9 співробітників СБУ. А ці дані, на секундочку, мають гриф обмеження доступу “Т” або “ЦТ”, у залежності від займаної посади.

Це державна таємниця, простіше кажучи. За її розголошення світить до 5 років позбавлення волі (ст. 328 ККУ). Але цю таємну інформацію легенько так видали корупціонерам – не боячись наслідків.

Ну хто, хто ж міг надати таку команду Голові СБУ? І не кажіть мені, що Голова СБУ не знав, що його підлеглі зливають ЦТ-шну інформацію під час війни. Якщо голова контррозвідки не знає такого – його треба не просто звільняти, а віддавати військово-польовому суду та негайно “виводити за бруствер”.

А ще, у рамках боротьби зі зливами, у майже всіх державних базах даних ведеться “логування” – тобто ведеться історія усіх дій усіх користувачів бази даних: хто коли заходив у базу, що там робив, яку інформацію запитував, що з нею потім робив.

Тому відслідкувати хто виводив інфу про, скажімо, детективів НАБУ – дуже легко. Так само легко спитати його – кому передав і за чиєю вказівкою? Начальника відділу? Спитаймо і його. Потім начальника управління та департаменту - і так до самого верху.

І на самому верху може опинитися той, хто видає накази усім міністерствам, правопохеронцям, спецслужбам. І таких людей у країні лише дві: Єрмак та Зеленський. Татаров може давати вказівки МВС, Нацполу чи СБУ, але не дуже впливає, на, приклад, цивільні відомства чи КМДА.

Тому вирахувати хто саме з якої бази зливав яку інформацію, у принципі, досить легко. Але навряд чи буде зроблено – тому що розслідування миттєво вийде на самих себе.

Ще раз, що ми маємо у сухому залишку?

Теорема доведена, як на мене.

Якщо цей ланцюжок висновків не видається вам переконливим  – то ви, скоріш за все
А) не хочете вмикати критичне мислення, або
Б) якось причетні до існуючого мафіозного павутиння.
Існують ще упороті зе-виборці-73%, але їх вже майже не залишилося - лише у вітруальному вигляді, і формі в’єтнамських ботоферм.

І те, що мафіозний режим знов запускає стару пісню, мовляв “усі ви агенти кремля” – свідчить, що інших аргументів немає, у них криза творчості і це кінець їхньої епохи.
Бо ж не існує розумних пояснень очевидних для всіх фактів тісної співпраці явного криміналу та топ-політиків.

А більшості людей зазвичай не подобається жити під владою бандюків.

От не хочуть вони.

Хочеться їм, бачиш, справедливості, отих однакових правил для всіх, щоб спокійно жити й не боятися розправи.

Дивні якісь.

* Публікується зі збереженням стилю автора

Автор: Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки. У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA.

Державна митна служба потребує реформ через велику корупцію.

Про цe повідомив нардеп Ярослав Железняк.

За словами парламентаря, фото йому надіслали підписники.

""Чорна каса" волинської митниці за імпорт. За один місяць - говорять за грудень. Волинська (ще Чернівецька та Одеська), до речі, координується прямо з Офісом Президента.

Як вам? Ще є питання про необхідність реформи Митниці?

P.S. Але уряд поки зайнятий впровадженням ПДВ на ФОП для боротьби з контрабандою)", - додав він.

1. На митниці в Україні існує й діє злочинне угруповання, яке займається системним вимаганням коштів з усіх транспортних засобів, що перетинають державний кордон.

2. Метою цього угруповання є постійне отримання невеликих сум (20-50-100 доларів США) з кожного транспортного засобу шляхом шантажу та вимагання. Завдяки великій кількості митних постів, інспекторів і транспортних засобів ці дрібні побори перетворюються на масштабний збір готівки, яку щодня виносять митники зі своїх робочих місць і передають далі по ланцюгу – керівництву митниці, правоохоронцям, які "кришують" ці побори.

3. У цій схемі беруть участь усі митники, які займаються оформленням транспорту та вантажів. Відмінність цієї системи від класичної мафіозної структури полягає в тому, що тут задіяні виключно державні службовці митних органів України. В інших країнах, таких як Італія, Колумбія, Гватемала, де існують подібні рекетирські мафії, у схемах зазвичай беруть участь окремі чиновники, але така масштабна участь державних службовців характерна лише для України.

Історія про те, як детективи НАБУ два роки прослуховували офіс народного депутата Юрія Кісєля, нагадує цинічний реаліті-серіал, який жоден солдат не зміг би додивитися без люті. У головних ролях — обранці нації, у ролі режисера — Сергій Шефір та інші архітектори «тіньової» лояльності.

З’ясувалося, що «касове вікно» працювало з вражаючою стабільністю: звичайним депутатам видавали по п’ять тисяч доларів за «правильне» голосування, а головам комітетів — по п’ятнадцять. На тлі того, як волонтери збирають по гривні на дрони, а бійці купують запчастини до автівок за власні гроші, ці «зарплати в конвертах» виглядають як дика аномалія, що межує з державною зрадою.

Особливого цинізму ситуації додає спротив Управління державної охорони, яке намагалося не пустити детективів до комітетів Верховної Ради. Уявіть собі цей сюрреалізм: силова структура, яка має захищати державні інститути, фактично стає «живим щитом» для захисту пачок готівки від закону.

Як пояснити бійцю в окопі, що поки він чекає на снаряди, спецпризначенці в тилу перевіряють понятих НАБУ, аби ті не завадили «слугам» перераховувати свою долю? Це повна деградація поняття державної безпеки, де охорона перетворюється на сервіс для прикриття «бекофісів».

Поки ми обговорюємо високі матерії про «відновлення країни» та залучення мільярдних грантів, НАБУ показує, куди ці ресурси можуть «евакуюватися» насправді. «Велике будівництво», яке тривалий час було основним донором для наповнення цих конвертів, у свідомості депутатів трансформувалося у «Велике виживання» власної кишені.

Якщо парламентарям треба доплачувати тисячі доларів просто за те, щоб вони виконували свої прямі обов’язки, то виникає логічне запитання: на чиєму боці вони насправді воюють? Відповідь очевидна — на боці власного добробуту, який вони цінують значно вище за виживання нації.

Сарказм ситуації досягає піку, коли ми бачимо повідомлення про начебто вже втечу фігурантів, таких як Юрій «Юзік» Корявченков, за кордон. Колишній комік, який обіцяв «зробити їх разом», вирішив, що «разом» з народом йому занадто гаряче, і обрав комфортну еміграцію.

Це класичний жест мародера: набити кишені, поки триває хаос, і зникнути в першій же небезпечній ситуації. Для воїна, який не має права залишити позицію, така поведінка народного обранця є вищим проявом нахабства, що не підлягає прощенню.

Цей скандал — не просто чергова папка в архіві НАБУ, а вирок системі, яка намагається жити за правилами мирного «дерибану» в часи екзистенційної війни. Коли група депутатів голосує за закони, що обмежують незалежність антикорупційних органів, вони фактично здійснюють самогубство державного контролю. Це і є справжній внутрішній ворог — той, хто в білій сорочці та з депутатським значком за лаштунками торгує майбутнім країни, поки волонтери шукають кошти на черговий тепловізор.

Зрештою, «Міндічгейт» та «Кісєль-кеш» доводять, що найбільша загроза суверенітету часто ховається не в ракетах ворога, а в конвертах «своїх». Справжня перемога почнеться не з міжнародних договорів, а з моменту, коли касове віконце в урядовому кварталі назавжди зачиниться, а його відвідувачі змінять дорогі костюми на тюремну робу. До того часу будь-який патріотичний пафос із трибун буде лише шумом, який розбивається об глуху стіну нерозуміння тих, хто щодня бачить справжню ціну нашої свободи в очах побратимів.

* Публікується зі збереженням стилю автора

автор: Костянтин Іванченко

Регулярно дивлюся на Youtube відео від Борислава Берези, де Сергій Ваганян розказує йому деталі керування Україною тупо мафією. Яка маскується під офіційно органи влади, або, наприклад, під “керівництво СБУ”.

Там розказують як мафія змушувала бізнесменів платити хабарі.
Як топ-контрабандист призначав свої людей на високі посади в СБУ.
Хто придумав таку абсолютно незаконну штуку як “санкції проти громадян України”.
Або як Баканов та Наумов взяли у росіян гроші за здачу територій України, а потім шістьома автівками вивозили кеш за кордон.
Щоправда, у мене тут виникло питання як машини, забиті кешем впустили до Євросоюзу – але то я, мабуть, вже прискіпуюсь.

Хтось скаже “Та коли це було? Тих людей вже давно немає на посадах”.
Так, і навіть ватажок мафії від них відхрестився: когось зняв з посади, когось випустив за кордон, на когось навіть наклав іграшкові “санкції”.

Але. Цей кейс показує нам майбутнє: якими приблизно будуть викриття тих, хто ЗАРАЗ на цих посадах. На посадах прем’єра, президента, голови Верховної Ради, міністра цифровізації чи навіть міністра оборони.

Рано чи пізно знайдеться бізнесмен чи група бізнесменів у свій час вийдуть і все розкажуть: як їх примушували платити хабарі, як погрожували (у тому числі “санкціями”), як втягували у чорні схеми, як призначали на високі посади шахраїв, бандитів, корупціонерів, контрабандистів, інше біосміття.

Сергій Ваганян розказує як Голова СБУ Баканов успішно блокував доступ інформації до вуха президента Зеленського – точно так само, як це прямо зараз робить Михайло Федоров і як це роками робив Андрій Єрмак.
Як у попередні роки давали вказівку фальсифікувати абсолютно вигадані справи Слідчому управлінню Нацполіції, Генпрокуратурі, ДБР, СБУ – так само, як це відбувається зараз, проти тих самих детективів НАБУ.

З часом обов’язково будуть оприлюднені прізвища, назви фірм, фото, відео, документи, переписки – у тому числі на “божественних” міністрів, яким наразі видання різного ступеню лівобережності вилизують дупи.

 
Наразі перший же етер Берези та Ваганяна про Наумова та Баканова призвів до реєстрації НАБУ кримінального провадження.
Більше того: навіть СБУ було змушено “збудитися” по державній зраді.
А вчора вийшло вже друге інтерв’ю.

Щоправда, обіцяного “відео, на якому Баканов рахує пачки кешу на білому дивані” так і не показали – але пообіцяли на третьому етері показати.
Мда, закони мильних серіалів ніхто не відміняв: глядача треба примусити чекати “наступної серії”.

Але менше з тим: поки НАБУ не показує нових “плівок Міндіча”, на якому можна почути впізнаваний хрипатий баритон  – утворився вакуум глядацького попиту. Який Сергій з Бориславом досить успішно заповнюють.

От зараз дехто не вірить мені, коли я розказую про злочини Михайла “Божественного” Федорова. Приписують мені вигадані мотиви та нібито меркантильні інтереси. Так само, як ветерана-добровольця Березу ОПівська зе-пропаганда називає “ухилянтом”.

Але з часом з’ясується, що я був повністю правий.
І що реальність навіть ще страшніша.
І розкажуть про неї самі співучасники тих подій – як це зараз робить Сергій Ваганян.
І всі будуть дивуватися: “А як таке могло бути? Начебто ж така чесна та порядна людина була, цифровізацією займався?”

Товариство, просто тут і зараз тисячі корупціонерів крадуть у промислових масштабах колосальні гроші – і наші, і західні. Просто ми про це поки що не знаємо, а НАБУ не поспішає оприлюднювати докази.
Але згодом дізнаємося – і офігіємо від масштабів 3,14здеця.

І щоб підготувати свій офігіватор до тих викриттів – я б радив дивитися інтерв’ю Борислава та Сергія, причому у режимі онлайн.
Я дивився перші два і чекаю на третє.
Принагідно дякую їм обом за сміливість казати незручну, але таку потрібну правду - у найстрашніші часи історії України.

* Публікується зі збереженням стилю автора

Про автора. Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA.

Про це повідомляє  Національне антикорупційне бюро. Також про це розповідає Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

У справі дев'ять підозрюваних, серед яких – ексзаступник керівника Офісу президента України.

Слідчі не повідомляють ім'я, але за даними ЗМІ, йдеться про ексзаступника голови адміністрації президента Ростислава Шурму.

Також серед підозрюваних – колишній член наглядової ради НАК "Нафтогаз України", його брат – власник мережі українських та іноземних компаній, довірена особа ексвисокопосадовця, керівники та працівники підконтрольних підприємств, а також колишній комерційний директор АТ "Запоріжжяобленерго".

"У 2019–2020 роках колишній депутат Донецької обласної ради разом із братом взяли під контроль низку підприємств, що виробляли електроенергію з альтернативних джерел", – говориться у повідомленні.

На території Василівського району Запорізької області вони збудували сонячні електростанції загальною потужністю близько 60 МВт та уклали договори з ДП "Гарантований покупець" про продаж електроенергії за "зеленим" тарифом.

Після початку повномасштабного вторгнення росії та окупації частини Запорізької області сонячні електростанції втратили зв'язок з Об'єднаною енергетичною системою України, зазнали пошкоджень, а персонал був евакуйований.

"Попри це, підконтрольні підозрюваним підприємства продовжували декларувати виробництво електроенергії та отримувати за неї оплату за "зеленим" тарифом, хоча фактично електроенергія не надходила до енергосистеми України", – говориться у повідомленні.

За даними слідства, вони звітували неправдиву інформацію про обсяги генерації та технічну готовність станцій, зокрема під час повного знеструмлення. Отримані гроші надалі виводили через пов'язані компанії.

Загальна сума збитків – 141,3 млн гривень, говориться у повідомленні.

"Слідством встановлено, що ДП "Гарантований покупець" заплатило за "зеленим" тарифом 141 312 064,30 грн, попри те, що фактично оплачена електроенергія взагалі не надходила до енергосистеми України", – повідомляє прокуратура.

У подальшому незаконно отримані кошти через пов'язані компанії були легалізовані на користь кінцевих вигодонабувачів – організатора злочинної групи, його брата та членів їх родин.

На сьогодні досудове розслідування у справі триває, встановлюються причетність інших осіб до вчинення цього злочину.

"Зазначимо, що досудове розслідування розпочато на підставі матеріалів журналістського розслідування "Bihus.Info", – повідомляє САП.

Нагадаємо: детективи Національного антикорупційного бюро в липні провели обшуки в будинку ексзаступника голови Офісу президента Андрія Єрмака Ростислави Шурми, який перебував в Німеччині.

У серпні 2023 року було оприлюднено розслідування Bihus.Info про те, що сонячні станції під російською окупацією, співвласником яких є оточення Шурми, отримували оплату за "зеленим тарифом" до літа 2023 року, хоча, ймовірно, не мали зв'язку з об'єднаною енергосистемою України.

Йдеться, зокрема, про ТОВ "КД Енерджі 2" і ТОВ "Відновлювальна Енергія Запоріжжя", співвласником яких є брат Ростислава Шурми - Олег Шурма.

А співвласником ще двох компаній - ТОВ "Грін Енерджі Токмак" і ТОВ "Грандпауєр ЛЛС" - є Руслан Божко, колишній підлеглий Ростислава Шурми, якого вважають близькою до нього людиною.

Шурма підтвердив, що його брат отримував плату від ДП "Гарантований покупець" за електроенергію з сонячних електростанцій, які розташовані на окупованих територіях, але це робив не тільки він, а і "всі інші компанії".

Пізніше Національне антикорупційне бюро відкрило кримінальне провадження щодо виплат за електроенергію з сонячних електростанцій, які розташовані на окупованих територіях.

 СБУ в упор не бачить ознак колабораціонізму у виплаті "зеленого" тарифу окупованим СЕС брата Шурми 

(s)tybreno

Це ментальність. Азіровщина, дзеркально скопійована з Московії.

Люди ідуть в Україні на високі державні посади тупо косити космічне бабло, і тому готові платити за посади величезні гроші. Це такий "бізнес" у них.

Функціональні обов’язки для них – лише декоративне прикриття. 

Як, власне, і українська мова: за стінами більшості міністерств та відомств між собою вони розмовляють московською, а українською – лише у документах та на публічних заходах. З усіма цими русизмами "приймати участь", "тим не менш", "я рахую" – бо у побуті, в офісі, на відпочинку вони розмовляють російською. Як і, між іншим, віщають виключно російською тупуваті провладні ТГ-канали.

Українська для корупціонерів – обтяжливий обов’язок, неприємна умова цієї гри. А от крадуть та корупціонують вони — мовою походженнях цих практик. 

Ще раз: люди, яким ми довірили захищати нас від Росії – розмовляють між собою їхньою мовою й активно застосовують їхні практики "урядування". На викрадені гроші будують собі палаци з басейнами, стайнями та спа-центрами.

І якщо чесно, інфузорії з 95 кварталу не придумали геть нічого нового: схеми стають навіть примітивнішими, ніж у часи янковоща чи Кучми. Ті хоча б намагалися хоч якось прикриватися, завуальовувати твої бандитські схеми. 

І ці навіть і того не роблять.

Бо ж нахіба? Усіх, хто повідомлятиме публічно про корупцію та про спалені схеми, зв’язки, тяжкі сумки з мільйонами доларів  – назвемо "агентами Кремля" та й всьо. 

Схема робоча, та ще й "позитивні блогери" нас підтримують.

Так само як підтримають і "нейтральні" блогери. Які пишуть прекрасною солов’їною, але намагаються донести своїй аудиторії той самий наратив: "Цей скандал обов’язково підхоплять скабєєви і це погано для України!!".

Але у мене виникає питання: а чим саме це "погано для України"?

У нас є велика проблема з корупцією – не менша, ніж війна за виживання. 

Розв'язання цієї проблеми – це теж боротьба за виживання. Якщо про неї не говорити й витягати її на світ Божий – корупція вб’є нас так само як ворожі ракети – але трохи повільніше.