О как наивен первый цвет –

Весны прекрасной вдохновенье!

Любовью обогреет свет

И облетит без сожаленья…

Ні зима ні літо

В наших почуттях.

Полечу мов птаха

Із твого життя.

Знаєш ти напевне -

Я не повернусь.

Знаю, що з тобою

Пощастить комусь.

Ти впливаєш на мене неначе ранкове сонце

На вкриту інеєм, замерзлу землю.

Ти зігріваєш мене в своїх обіймах,

Вкриваєш палкими поцілунками,

І, проймаючись до тебе довірою,

Я тану, усвідомлюючи реальність.

Я люблю тебе!

І, не зважаючи на те, що зараз зима,

Відповідаю на твоє тепло.

Я горнусь до тебе усією душею,

Усіма забутими мною почуттями,

Які прокинулись тільки завдяки тобі! Чуєш?...

Ти надихаєш мене,

Зцілюючи кожну частинку моєї замерзлої душі.

Привчаєш жити та, водночас, лякаєш силою своїх почуттів...

Я люблю тебе, сонце, та чекаю приходу весни.

Храни меня всегда:

Когда в глазах слеза,

Когда в душе беда,

Когда все чувства на мели

И хочется уснуть...

Не навсегда.

Побудь со мной, утешь меня тогда.

Проснусь и все пойму - так было надо.

Ведь правда так дано:

Ты любишь - ты любим...

Любовь твоя отрада,

Твой талисман, твой Бог, тобой храним!

Мой Ангел, друг мой, мой Хранитель -

Единственный, кто стерпит,

Кто поймет, утешит и простит.

Подскажет сердцу, кто его спаситель,

Порадуется, если верный путь найдет.

И что бы не случилось,

Ведь жизнь полна загадок,

И даже если вдруг вернется время вспять,

Я знаю ты со мной

Мой друг, моя отрада,

Поможешь мне во всем,

Ведешь меня опять...