Блог G07

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Welcome додому

26.07.26, 01:25

Четверта ранку. Стою біля маминого вікна і дивлюся, як над Вінницею поволі займається 25 липня. Небо ще нічне, але біля самого горизонту вже з’явилося жовтувате світло. Ще не світанок, а так, натяк. Ніч ніби тримається, хоча вже зрозуміло, чим усе закінчиться. І тут над районом розноситься голос із гучномовця: «Відбій повітряної тривоги». За кілька секунд лунає сирена відбою. Така сама гидка, як і сирена на початку тривоги. Я стою біля вікна після майже доби дороги, дивлюся на це...

Коментарі: 9

G07

Просто питання до себе

28.06.26, 15:12

Як я, з усім своїм унікальним всесвітом у голові, опинилася тут, миючи чужі горшки?

Коментарі: 5

G07

Звичайне життя в звичайний четвер

06.06.26, 01:44

Моє звичайне 4 червня.Вибачте, що тут знову буде на тему кінця життя. Але така наразі моя реальність. І через рефлексії тут я ніби оновлююсь. Про життя Зранку поїхала в лабораторію здавати аналіз крові. Чоловік поїхав зі мною, чим дуже підтримав мене. Просто своєю присутністю. До речі, хочу сказати просту річ. Не бійтеся лікарів і не відкладайте обстеження на потім. Я знаю, як легко сказати собі: “Та нічого страшного…. Потім запишусь….Зараз немає часу… бла-бла-бла ”. Але багато...

Коментарі: 23

G07

Випадкові провідники

28.05.26, 17:37

Іноді життя дуже дивно складає маршрути людей.Минулого року в наше відділення прийшов один чоловік на імя L. Я добре пам’ятаю той дощовий день, оскільки першою зустріла його і відчинила двері його кімнати. Він ще ходив сам, усміхався. Звик до нас якось швидко і дуже органічно вписався у наш «дім». Хвороба вже була помітна у скутих рухах, у цій особливій негнучкості тіла, яка поступово забирає свободу рухатися легко. Але в ньому все одно відчувалася якась така жива енергія.Ми провели поруч майже ...

Коментарі: 27

G07

Дві сцени з європейського життя

26.01.26, 21:12

Останніми днями в мене було дві дуже показові розмови. Різні люди, різні країни, а відчуття якесь спільне. Коротше.Сцена перша «Кава, німець і методичка»Сьогодні до нас зайшов сусід на каву.Німець. Назвемо його Томас.Колись він жив у Києві, ще до повномасштабної війни. Працював там, крутився, жив звичайним життям іноземця в великому місті. Київ йому подобався, каже.Сидимо, п’ємо каву, говоримо про різне, і раптом він згадує одну свою давню розмову.Каже: ще тоді, до великого вторгнення, він...

Коментарі: 72

G07

Незважаючи на вік

19.12.25, 23:05

Колись я працювала на серйозних роботах, у системах з відповідальністю, перевірками, аудитами. Там були моменти сильного напруження. Потрібно було вирішувати складні задачі, відповідати критеріям, тримати планку і отето всьо.. Це був постійний вихід із зони комфорту. Я дуже тривожна за натурою, тож нервувалася, хвилювалася, прокручувала в голові варіанти рішень, шукала вихід (і завжди знаходила, до речі). В такі моменти я ловила себе на дивній думці. Поясню. Я озиралася навколо. Ось наш...

Коментарі: 9

G07

Обійняла себе

02.12.25, 23:20

[Приєднана картинка]Обійняла себе маленьку.Не заради популярного тренду, а заради тієї, яку колись не обійняли вчасно. Ніби вперше в житті кажу тій дівчинці: «Я тут. Я вже виросла. Я тебе не покину». Ми можемо дати собі самі овердофіга тепла, коли дозволяємо. І як багато в мені досі живе тієї малої -довірливої, світлої і такої (як виявилося) сміливої. Якщо хотіли повторити цю штуку - зробіть. Вона гріє краще за будь-які модні практики [Приєднана картинка]

Коментарі: 6

G07

Годинник без часу

03.10.25, 22:28

Випадкові пісні найпідступніші. Вони сидять тихо в пам’яті, притрушені пилом років, і чекають. А тоді раптом звучать і розтинають тебе навпіл. Є одна пісня, яку я сама ніколи не вмикаю. Надто боляче. Але якщо вона трапляється десь випадково, в кафе, в машині, по радіо, я завмираю і вслухаюся. Бо знаю, що вона прийшла по мене. Учора так і сталося. Ми їхали в машині, за кермом був син мого чоловіка Роберт. Вони обговорювали щось буденне, а я раптом почула знайомі акорди. Lady Gaga. Always...

Коментарі: 4

G07

Завтра я реалізую одне з моїх найважчих рішень

23.09.25, 00:20

Завтра я реалізую одне з моїх найважчих рішень: відвезу свою кішку Маргошу на евтаназію. Їй чотирнадцять років. У неї гепатит, панкреатит, підозра на лімфому. Вона їсть із божевільним апетитом, але їжа не засвоюється: тіло худне, виснажується, мучиться. І я вирішила дати їй спокій. Це рішення не з’явилося на порожньому місці. У мене ціла котяча біографія, яка тягнеться з дитинства й накладає свій паскудний і болючий відбиток на сьогоднішній день. ————- Перше кошеня Мені було десять. ...

Коментарі: 36

G07

Дивлюся на життя з посмішкою

18.09.25, 02:26

1. Про виноград. Купила на базарі киш-миш. Дивлюсь — прив’ялий, підгулявший. Але ж ні, я взяла саме його. Йду й думаю: ну от знову взяла гімно. І сама з себе сміюся: талант — з усіх варіантів вибрати саме те, що не радує. 2. Про роли. Замовила роли, пригостила брата. А він: “Я знаю, де краще. Чому не порадилась?” І я думаю: от у цьому вся різниця. Я хотіла поділитися теплом, а він оцінює — смакує воно чи ні. 3. Про нотаріуса. Стоїмо в черзі до нотаріуса, мене питають: “А де ви...

Коментарі: 16

Профіль

Шукати в архіві

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео

Замітки:

Welcome додому

Просто питання до себе

Звичайне життя в звичайний четвер

Випадкові провідники

Дві сцени з європейського життя

Незважаючи на вік

Обійняла себе

Годинник без часу

Завтра я реалізую одне з моїх найважчих рішень

Дивлюся на життя з посмішкою