Останніми днями в мене було дві дуже показові розмови. Різні люди, різні країни, а відчуття якесь спільне. Коротше.Сцена перша «Кава, німець і методичка»Сьогодні до нас зайшов сусід на каву.Німець. Назвемо його Томас.Колись він жив у Києві, ще до повномасштабної війни. Працював там, крутився, жив звичайним життям іноземця в великому місті. Київ йому подобався, каже.Сидимо, п’ємо каву, говоримо про різне, і раптом він згадує одну свою давню розмову.Каже: ще тоді, до великого вторгнення, він...
Читати далі...