Осінь 2023

Привіт, хороші. Осінь.
Хоча й в мене вже місяці півтора, як зима. Зі снігом по коліна, часом вище, часом нижче. А я й тішуся з того. Люблю холод, щоб повноправно палити грубку та свічки. І кайфувати, канєш. Воно горить собі, тріщить, а я поруч вчу мови. Цікаве заняття. Наприклад, шведською ревнощі це "svartsjuk", тобто "чорна хвороба" (svart-чорний, sjuk - хвороба). Мудра назва і коректна. І є в них halsduk. Але то не галстук, як можна логічно собі подумати, а шарф. Такі справи.
 Полярна ніч почала давити на мізки. Ну як зазвичай, наприкінці листопада. Зростає тривожність, яку у жвавості не помічаю, вона приходить уві сні. Сни сюжетні, часом важкі, які пам'ятаєш по пробудженню. Типовий симптом втоми від темряви. І хоча сонце ще з’являється і висить над горизонтом з 8 ранку до 12,але мені вже цього мало. Буде ще менше. Хочу більше. Вирішила в такі моменти згадувати жителів сусідньої Кіруни. Допомагає. В них взагалі сонця нема 2 місяці. І саме місто схоже на декорації до фільму. Ніби несправжнє, ніби місто - "покабудки". І нічого, живуть, на загал не жаліються. Ба навіть люблять свій край. Світу.
 Ніяк не можу добити книгу "Купи собі той довбаний букет". І що характерно, книга цікава. Купу позначок в ній зробила, цитат повиділяла, блокнот купила товстий і красивий. Два. Щоб писати в них, за що вдячна життю (тренуй мозок бачити щось, крім х*йні). В ті блокноти можна писати, що заманеться. Про це в книжці також розповідається. Але я постараюся рефлексувати там на тему гарних речей. Постараюся.
Слухала пару цікавих підкастів. Вразили розповіді нашого Ігоря Козловського. Його не стало в вересні. Хай спочиває з Богом. Напевно він віддав свій борг любові (хто знав про нього, зрозуміє). Він наш український Віктор Франкл. Пережив 700 днів в катівнях т.зв. "днр". Моторошно слухати, як росіяни там "втомлювалися" катувати українців і змінювали один одного "на посту". То вже не зовсім люди. І вони дуже бояться вільних людей. Слухати важко, але вкрай потрібно. Щоб знати. Він цікаво розповідав про внутрішню свободу, де завжди є вибір. Про уяву, яка є лише в людей і яка малює найгірші сценарії у випадках якоїсь невідомості чи відсутності інформації. Про інтровертів, яким легше в самозаглиблення. Та екстравертів. Про те, що наш внутрішній простір - наше спасіння. Про релігію, шо це лише спосіб законектитись з Богом. В Якого ми ніби й віримо, але не віримо Йому. Про слова Апостола Павла "завжди радій". І взагалі про етимологію слова "радість". Сум знесилює.
Про те, чому Бог допустив 24.02.22 в Україні. І багато про що інше, глибоке, філософічне. Ох люблю про таке.