Знов мовчання в трубку загадкове. - Алло! Хто це? Що за дивина? Кожен день мене вітає новим Телефонним жартом мовчуна. -Алло? Хто це? Слухаю! Ну, добре... Можете мовчати хоч добу! Тиша та вичікування вкотре... І мовчання, і мовчання... Як табу.... -Алло, - знову. - Я Вас упізнала. Навіть хвилювалася, було. Чуєте, сьогодні Вас чекала. Навіть вірш пишу... - Алло!Алло!

В моєму світі зацвіли лілеї. Заповнили пелюстками єство. Вишневими вогнями до моєї Торкнулись скроні...Дарували сто Ключів...Щоб відкривала нові Загадки-двері на шляху подій. Бриніли аромати пурпурові, Торкалися росинками до вій. Народжувалось щастя поміж квітів, Гойдалось на мереживі думок, Вбирало у майбутнє дари цвіту... І райдуга постала між зірок...

Кава руйнує сонливість Обіймає мене у відпустці. А над полем грози переливи... Перуна та Стрибога внуці. Горизонтом крізь сито сіють. Потім в дах барабанять радо. Плед і вічність...Ковток і мрії. І краплини на склі водопаду