Знов мовчання в трубку загадкове.
- Алло! Хто це? Що за дивина?
Кожен день мене вітає новим
Телефонним жартом мовчуна.
-Алло? Хто це? Слухаю! Ну, добре...
Можете мовчати хоч добу!
Тиша та вичікування вкотре...
І мовчання, і мовчання... Як табу....
-Алло, - знову. - Я Вас упізнала.
Навіть хвилювалася, було.
Чуєте, сьогодні Вас чекала.
Навіть вірш пишу...
- Алло!Алло!

В моєму світі зацвіли лілеї.
Заповнили пелюстками єство.
Вишневими вогнями до моєї
Торкнулись скроні...Дарували сто
Ключів...Щоб відкривала нові
Загадки-двері на шляху подій.
Бриніли аромати пурпурові,
Торкалися росинками до вій.
Народжувалось щастя поміж квітів,
Гойдалось на мереживі думок,
Вбирало у майбутнє дари цвіту...
І райдуга постала між зірок...

Кава руйнує сонливість
Обіймає мене у відпустці.
А над полем грози переливи...
Перуна та Стрибога внуці.
Горизонтом крізь сито сіють.
Потім в дах барабанять радо.
Плед і вічність...Ковток і мрії.
І краплини на склі водопаду