Надворі показалось сонечко і захотілось весни і літа. І ось під такий настрій ще один вірш незнайомого поета:"Трава, яка трава!Я упаду в траву,Щоб серцем до землі,Полинуть в тишу.І все в мені,Клітини найдрібніші,Підтвердять суть просту, -Що я - живу!Як спринтер стрічку перерву,З розгону опинюсь в обіймах тиші.Печаль моя,Немов сніги торішні,Зійде, щоби явить мене живу.Мій друже киньмо геть усі турботи,Дозріла гречка, парує мед у сотах,Дзвенить повітря, наче тятива.Повільна ця...
Читати далі...