Україна

Як тільки Господь Бог створив на Землі народи, вони відразу почали просити в нього найкращі землі для поселення. Не поспішали тільки українці. Вони були козаками, мандрували по землі, милувалися красою світу і нікому не заважали. Якось роззирнулись і побачили, що повсюдно снують люди, обживають займані місцини. Тоді пішли й вони до Господа. Побачив Сотворитель чубатих вояків і здивувався:

- А чого вам треба, хлопці? - запитав.

- Та землі-материзни хочемо, Боже.

- Буде вам земля. Ідіть і осідайте он на тому клаптику між морями, - показав пальцем униз.

- Та там уже іспанці, Боже!

- Ага, то біля них селіться.

- Не можемо, Господи, там французи, а далі німці і ще якихось людей повно.

Подивився Бог згори і переконався, що все вже роздано. А козаки йому

дуже сподобались - і не хотів Творець залишати їх без землі.

- Гаразд, - сказав Господь. - Віддам я вам он той куточок понад Дніпром, що залишив собі на земний рай. Але то незвичайний куточок - раїна. Земля там пахне медом, вода - як молоко, а з неба в душу людей ллється пісня. На той куточок будуть зазіхати нечестивці, тому його треба пильнувати та боронити. Якщо будете завжди такими відважними лицарями, як мені видається, то на тій землі станете господарями, а як ні - то рабами нечестивців.

- Дякуємо, Господи! Буде так, як кажеш. Благослови в дорогу!

Поблагословив їх Сотворитель і провів до райських воріт. Відтоді господарюють козаки в райській країні і захищають її від усякої нечисті. З того часу називають цей райський куточок Україною, а народ - українцями.