***

Изведи меня.

До головокружения.

До полумрака,

До полупустоты.

Что б утро.

Не превращалось у забвения.

Чтоб сердце пело.

И по утрам всегда,

Тебе одной дарить цветы.

Цветы оранжерей,

Клумб лесов, полей.

Уж сколько лет

Со мною ты обвенчана.

Иди ко мне.

И страсти не жалей.

Дмитрий Дидковский.

13.08.08 год.

 

Сів за скутер плати гроші.

Я туж участник дорожнього руху.

Сів за скутер плати гроші.

З першого серпня цього року за рішенням Житомирської обласної ради власники скутерів повинні зареєструвати свої транспортні засоби. Й звісно не без коштовно.

Порядок реєстрації передбачає видачу талона про реєстрацію та видачу картки водія.

Щоб отримати картку водія потрібно прослухати курс лекцій з Правил дорожнього руху в підрозділах УДАЇ УМВС України за місцем реєстрації, та успішно скласти іспити.

А щоб зареєструвати скутер потрібно представити його до огляду до відділення РЕР УДАЇ. Для цього потрібно пред’явити: паспорт власника, документ який підтверджує придбання скутера, квитанції за оплату номерного знаку та реєстраційного талона.

Й за це все потрібно буде сплатити не мало, не багато а саме 234 гривні й 32 копійки.

З них: 117 гривні 16 копійок – послуги реєстрації, 15 гривень за талон, 43 гривні 62 копійки за державний номерний знак, 58 гривень 54 копійки коштують послуги ДАЇ.

 Реєстрацію скутерів пов’язують із збільшенням аварій на дорогах із вини скутеристів. Але чи сама реєстрація покращить ситуацію на дорогах? Бо не тільки скутеристи порушують правила дорожнього руху, але й власники автомобілів, які чомусь не завжди помічають скутер який повертає з головної в лівий бік, чи на перехресті. Можливо разом з реєстрацією скутерів потрібно й визнавати їх повноправними членами руху не лише з боку ДАЇ, але й автомобілістів.

Джерело: http://mistomala.ucoz.ua


0%, 0 голосів

19%, 3 голоси

38%, 6 голосів

44%, 7 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Крещение Киевской Руси, сказка или истина? или Мысли вслух.

  • 27.07.08, 13:21

Крещение Киевской Руси, сказка или истина?  Конешно же истина.

Вчера пересматривая анекдоты на одном из русских сайтов,

Меня поразила одна маленькая строчка, которая красовалась на вершине рейтинга.

«СКАЗКА О ТОМ, КАК УКРАИНА РУСЬ КРЕСТИЛА».

Ничего не хочу говорить по этому поводу. Лишь скажу это НЕ СКАЗКА.

Как и не сказка то, процитирую фразу с другого анекдота:

«КОГДА МОСКВА СТРОИЛАСЬ, УКРАИНЦИ НА ЭТО НАБЛЮДАЛИ С КИЕВСКИХ ХОЛМОВ».

Давайте не обращать внимания на политиков и жить дружно и ли просто толерантно относится один к одному.

И 1020 годовщина Крещения Руси это не повод для насмешек. Хоть если посмотреть Киевские бинборды (говорят уже поснимали) типа:

«Украина встречает своего патриарха…». Потом заявления об объединении в Украине Православных Церковь, не приглашая при этом представителей УПЦ Киевского Патриархата. Потом «гастроли» Кураева по Украине, больше чем предостаточно.

Давайте помнить и уважать историю не подтасовывая ее под чии не будь интересы.

 

  

 

Єдина Українська Церква - міф чи реальність.

 Вселенський патріарх прагне об’єднання церков в Україні
25.07.2008

«Ми прибули сюди, щоб помолитися разом із вами за об’єднання всіх православних християн України в єдину церкву – церкву вашого народу, церкву вашої країни», – сказав Варфоломій I, прибувши до Києва. Варфоломій I привітав Україну з 1020-річчям хрещення Київської Русі і сказав, що «доля України й українського православ’я посідає особливе місце в його серці». Також Варфоломій I наголосив, що він та вся делегація Вселенського Патріархату прибула до України, щоб «віддати шану пам’яті тим, кого було закатовано в роки лихоліття. Ми прийшли, щоб схилити наші голови перед трагічними жертвами Голодомору», – сказав Вселенський патріарх. Патріарх додав, що вважає за велику честь і приємність відвідати «чудову Україну, її чудову столицю Київ – зелене місто», побачити Дніпро – український «Йордан, де святилися ваші прабатьки». Варфоломій I подякував за запрошення відвідати Україну Президентові Віктору Ющенкові, а також патріархові Московському Алексієві II за можливість разом відсвяткувати 1020-річчя хрещення Київської Русі. В аеропорту Бориспіль високого гостя зустріли Президент Віктор Ющенко, перший Президент Леонід Кравчук, представники влади, народні депутати, предстоятель Української православної церкви (Московського патріархату митрополит Київський і всієї України Володимир, а також, як без уточнення мовиться в повідомленні прес-служби Президента, «представники українських та іноземних православних конфесій». Віктор Ющенко у вітальному слові наголосив, що прибуття Вселенського патріарха до України є визнанням заслуг українських християн і християнської Церкви і «знаком Божого благословення для української землі і українського народу». Після урочистої церемонії зустрічі Президент і Вселенський патріарх відвідають Києво-Печерську лавру, візьмуть участь у церемонії покладання квітів до пам’ятників княгині Ользі, Кирилові і Мефодію, Андрієві Первозванному та Святому Володимирові. Увечері Вселенський патріарх відправить службу з нагоди 1020-річчя Хрещення Київської Русі у Софіївському соборі Києва. Під час молебню пройде церемонія освячення відновленої Царської брами i встановлених дзвонів. 26 липня на святкування прибуде глава Російської православної церкви (Московського патріархату) Алексій II. Усього ж очікується, що Київ відвідають цими днями до 60 тисяч гостей. Серед них і представники помісних православних церков: архієпископ Афінський i всієї Еллади Ієронім, архієпископ Тиранський i всієї Албанії Анастасій, архієпископ Празький i Пряшівський, митрополит Чеських Земель i Словаччини Христофор. Делегацію Грузинської апостольської автокефальної православної церкви, як очікують, очолить її глава, католикос-патріарх усієї Грузії Ілія II.

Джерело Радіо Свободаhttp://www.radiosvoboda.org/

=========================================================

На Україні налічується три православні церкви: Автокефальна, Московського Патріархату, Київського Патріархату.

 Також серед історичних церков є : Римо-Католики, Греко- Католики,Лютерани. Також є безліч Протестантських Церков такі як баптисти, пятидесятники, харизмати й багацько менш чисельних гілок християнства.

      Чи можливе обєднання Православних Церков у Єдину Помісну Церкву? Думаю ні.  


42%, 8 голосів

47%, 9 голосів

5%, 1 голос

5%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Вляпался. Пародия на самого себя.

Пародия на самого себя.

Кто я такой?

Может «шансонет» или «блатняк».

А может «блататай» иль «блататуй».

Слышу, мне уже кричать:

- Эй, парень ты словами не балуй.

Может простой поэт,

Ведь все-таки пишу стихи.

А может бард,

Ведь иногда хриплю их под гитару.

Кто я такой?

Уже спросил у всех «святых».

Сейчас бегу спросить еще и «маму».

Кто я такой?

Как много ярлыков.

Как не ярлык, так слово

Почему-то очень гадское.

Еще хочу сказать спасибо

Французам я.

За «их (русский) шансон»,

Й «Советское шампанское».

Кто я такой?

Ответ не находя

Пришел к вам на I.UA.

Хотел вам рассказать про

«Их, русский шансон».

А все кричать:

- Что то, сплошная зона.

Хотел вам рассказать про шансон.

А сам «вляпался» в КОЛЕКЦИЮ ШАНСОНА.

Я не устану. От ваших ярлыков.

Уже привык, иль не обращал внимания.

Сижу, пишу стихи.

Ведь жить без стихов -

Так будет скучно вам.

А для меня так просто в наказания.

                         25.07.2008.

P.S.  «Их русский шансон» подразумевается, что тоже чужой не наш.

                                        

Возращаясь домой или "А что я скажу родителям".

Однажды возвращаясь  с Тернополя,  выхожу  с  поезда  №50  "Трускавец-Киев".  Утро,  6-26,  на перроне все угрюмые и сонные лица. Неспеша подымаюсь на вокзал и пью кофе. Опять неспеша иду к станции метро "Вокзальная". Возле метро стоит толпа сонных, но уже пьяных заробитчан. Беру жетон и захожу в метро. В вагоне метро тоже все сонные и угрюмые.       Вдруг в вагон заходит очень молоденькая парочка. На лице девчонки , а ей было от силы 15, видно следы вчерашней помады и испуг. Она постоянно шепотом повторяет своему парню, которому тоже гдето около лет 17: " Что я скажу в дома родителям, они же меня убьют". Эту фразу она повторила наверное раз 10, парень все молчал и самодовольно улыбался. И когда она уже в истерике спросила его: "Почему ты молчишь, скажи что мне делать и что мне сказать родителям". Парень не переставая самодовольно улыбаться выкрикнул на весь вагон: "Не переживай, скажем твоим родителям что аборт делать не будем".       Я не спрашиваю куда смотрят родители. Меня пугает вопрос ,куда делось чувство ответственности у парней. И почему на его месте появилось безразличие и пустота. Почему сейчас в многих стает за норму думать лишь о своей похоти и не думать о людях которые нас любят, и вобще не думать  о последствих.       Девушки, что бы у вас не было таких ситуаций, перед тем как что то делать думайте о последствиях. Не надо встречаться с кем попало и тогда у вас никогда не будет подобных ситуаций. 

      

Душа.

Болит душа в скандального поэта.

Хотел в весну, а наступило лето.

Хотел дождей, на улице грозы.

Хочу стихов, но больше в жизни прозы.

Болит душа, боли не скрывая.

Болит душа – значит она еще живая.

          Дмитрий Дидковский.

          19.07.2008. город Малин.

 

 

 

Никогда не был под конвоем...

Никогда не был под конвоем.

Никогда не бегал в табуне.

От казны и от тюрьмы не зарекался.   

Не искал истину в вине.

Жизнь свою не трачу на копейки.

Все богатство в друзьях коплю.

Мне миллионов  чужих совсем не надо.

А если любить, то лишь одну.

           Дмитрий Дидковский.

            19. 07. 08. Город Малин.

 

 

 

Сайт Дмитра Дідківського.

                                 

                      

                         http://MistoMala.ucoz.ua

                        

Грусть, серебряной пулей...

Грусть.

Серебряной пулей,

Скребет у виска.

Тоска.

Уходя, ухожу.

Не скажу, прощай,

Пока.

Я вернусь.

Но сейчас,

Не могу.

Прости.

Смерть и жизнь.

Выбирая жизнь.

Мы идем по пути.

И выбирая свой путь.

Мы идем в перед.

И пусть на этом пути

Нам повезет.

Позови, я вернусь.

Не потух очаг.

Не грусти.

Улыбнись.

И слеза на моих глазах.

Иногда мы уходим на время.

Уходим, чтобы вернуться.

Ведь без разлук.

Не бывает радости встречи.

Я не скажу, прощай.

Целую. Люблю.

До скорой встречи.

   Дмитрий Дидковский.

   22 мая 2008 год,

    город Тернополь.