Долар по 35 копійок, або чому ми такі бідні.

ДОЛАР ПО ТРИДЦЯТЬ П’ЯТЬ КОПІЙОК, АБО ЧОМУ МИ ТАКІ БІДНІ

Продав європейський фермер корову, купив квиток і приїхав в Україну в гості. В нього в кишені залишилось ще близько 2 тис. євро, тобто більше 40 тис. грн. За ці кошти в нас можна нагулятися вволю.

    Продав наш селянин корову, і вторгував 10 тис. грн. Купив квиток, приїхав у Європу, купив якогось дешевенького сувеніра, і все… закінчилися гроші.

     При рівних зарплатах, скажімо, 2 тис. грн. – 2 тис. євро у європейця і українця різні можливості. Причина зрозуміла – занижений обмінний курс гривні до євро та долара. Кому це не вигідно?Нашим селянам, робітникам. А кому вигідно? Нашим експортерам, їхнім імпортерам (простою мовою – перекупникам), а ще інвесторам, бо в Україні дешева робоча сила. Підозрюю, що коли вводили гривню, обмінний курс мав бути не 1,7 грн. за долар. І навіть не 0,7, а десь близько 30-50 коп. Це твердження викличе сміх майже в усіх.

    Посміялись. А над чим? Звісно, що сміятися приємніше ніж плакати через високі ціни на ліки,  бензин і ще багато на що в Україні. Така політика дозволяє скуповувати в нас дешево, якщо не задарма вітчизняну продукцію та багато чого іншого. А чи може бути багатим той, хто дешево продає свій труд? Однозначно ні.

     Якже «покращити» обмінний курс валют? До якої межі?

      Почнемо з межі.  Якщо  поділимо 40 тис. за корову на 10 тис. то отримаємо 4. Тобто теперішній курс треба зменшити в 4 рази. Економісти стверджують, що продуктивність праці в нас нижча, ніж у Європі в 4 – 6 разів. Це означає, що курс має бути такий 1 євро – 4 – 6 грн., максимум 7. 

Національному банку України для стабілізації гривні потрібні золотовалютні резерви. Цікаво, скільки? Скажу відразу – скільки б не було, вони рано чи пізно закінчаться. Це як продукти в холодильнику,був повний,але якщо з нього лише брати, то швидко стане порожнім. Банку потрібні надходження золота, валюти. Основні шляхи – експорт продукції, інвестиції, позики,гроші, які надходять від заробітчан.

Політика приваблювання інвесторів дешевою робочою силою  - згубна для держави, бо тратимо задарма наші ресурси. Крім того, для інвестицій, та й позик, потрібна стабільність. А в нас після такого – сякого економічного підйому настає чергова криза. Політики звинувачують один одного та попередників у нездатності поліпшити ситуацію:Кажуть , що вихід є – потрібні гроші, але банкіри їх не дають, і навіть , не позичають. Не під 2-4% як за кордоном, а під 30-40% не позичають. Скажу відразу: й до певного часу не позичатимуть. Чому? Уявімо собі, шановні читачі, що ми з вами позичальники (банкіри). До нас приходить людина і просить позичити 20 тис. грн.. на рік під 40%. Зарплата в неї тисячі гривень за рік, а 20 000 грн.+40%=28000 грн. Ми розуміємо,що позичальник не поверне 20 000 грн., бо йому потрібно ще й жити за щось. Якщо поверне 14 тис. грн., і то добре. Тобто, цій людині можна позичити не більше 10 тис. грн., бо 10000 грн. +  40%=14000 грн.

Так само і рахують і на рівні держави. Якщо всі її громадяни зі свого заробітку здатні віддати, скажімо, 14 мільярдів гривень, то позичити цій державі під 40% можна лише 10 мільярдів гривень.

Позичені на рік кошти можна витратити і за місяць, тоді наступні одинадцять в державі-позичальниці буде «криза», й ніхто при здоровому глузді нової позики,поки не буде повернута «стара», їй вже не дасть. А якщо все таки дасть? Тільки під заставу,скажімо, землі. Й у разі невиплати – забере заставу. Раніше Україна позичала мільярд і могла проїсти, пропити, розікрасти. Так і в багатьох випадках  і було. Сьогодні нам дають два мільярди. Але мусимо  віддати їх за відсотки. А борг росте. Біда давно відома – немає експортно – імпортного баласну. Для того, щоб він був є два шляхи, які один одного доповнюють. Перший – зростання експорту, другий – зменшення імпорту. На мою думку, ввізним митом слід відрегулювати імпорт, щоб він був менший за експорт на суму щонайменше ту, яку ми витрачаємо на обслуговування зовнішнього боргу. Цей принцип має бути покладений в основу законів і міжнародних договорів, а які протирічать йому, повинні бути скасуванні. Це й дозволить Національному банку України мати стабільний золотовалютний  резерв. А маючи його, зміцнення гривні – справа часу. На моє переконання один з найшвидших, найдешевших і найнадійніших шляхів – скупка Національним банком готівкової гривні за готівкову валюту. Звісно, що на момент «операції» - ніяких кредитів рефінансування, тим більш в готівковій формі, та й взагалі кредитів. А ще, попросити населення зняти зарплату, яка надходить на їхні платіжні картки. Це спричинить дефіцит готівки і дозволить встановити такий курс, який захочеться.

Федорась Микола с. Кустин

Далі буде...