Профіль

mukola1976

mukola1976

Україна, Рівне

Рейтинг в розділі:

Що нам дасть стамбульська конвенція?

  • 05.10.24, 01:00
Гендер. Секс. Стать. що за поняття? З чим їх їдять? З одного боку ніби все зрозуміло, але я вам покажу що це не так. Почнемо з української мови: по-перше, це вимагає конституція, а по-друге здоровий глузд. Що ж таке стать? Дітям в школі розказують про чоловічий і жіночий рід, але не про стать, хоча це в принципі одне й те саме, але не зовсім так. Стать походить від древньослов'яського "стояти", "постать" - це все, в принципі, правильно, але не пояснює його значення. Щоб зрозуміть яке там значення - замінимо в ньому одну єдину букву, або добавимо одну букву перед "а" поставимо "й", йа в нас читається як "я", таким чином буде не "стать", а "стять", таким чином все зрозуміло, і хай попробує хто заперечить, що це не так. яким ще іншим способом можна визначить чи це хлопчик, чи це дівчинка. Як не по тому місцю, яке сцить, якби це вульгарно не звучало. Напевно, тому і в школі розказують про чоловічий/жіночий рід, а не про стать. Оскільки діти рано чи пізно сказали б замість стать - сцять, і всі дружно сміялися б. Тим не менше, такий підхід замінювання слів некультурних на іншомовні чи змінювання їх звучання призводить до того, що більшість ,напевно, вперше почать звідки це слово пішло, тому і потрібно починать з української мови,бо дечого ми не знаємо, а як знали, то забуваємо, через такі культурні моменти. Чи має слово "стать" якусь спорідненість зі словом "постать", "стояти", звичайно має, я скажу більше, вона має спорідненість зі словом "конституція", "станція", і так далі. Слово "станція", як бачимо, має в собі корінь -стань, тобто стояти, щоб зупинився потяг чи автобус, "конституція" має в собі окрім -кон - закон, також слово -сти - стій, ституція. І в принципі це можна перекласти як стоячий закон - непорушний. В математиці є таке поняття, як константа, вона теж має приблизно те саме значення - щось непорушне. Тобто, станція, конституція, і стать - в принципі однокоріневі слова, і в принципі, зі словом стояти вони пов'язані, оскільки хто не вірить у це ой може попробувать посцять на ходу -  щонайменше обосциться. Вибачайте за цей вульгаризм, але пояснення цього вимагає. 
      Тепер коли ми розібралися зі словом стать, можна перейти до сексу: Визначення слова "секс", і до речі воно використовується і дотепер - це перекладається як "стать", "рід", тобто можна припустить, що це щось означає те саме що й у слові "стать". Оскільки -се перекладається на нашу мову також як се, а -кіса для порнофільмів не є якимось загадковим словом, то не для любителів порнофільмів, а не просто любителів англійської, і ще ряду іноземних мов потрібно пояснить, що це те саме місце яке сцить, і розрізняється воно у чоловіка і в жінки своїм і зовнішнім виглядом, і будовою. Тому і питають якої статі, якого по їхньому значиться сексу, і слово "секс" у розумінні "кохатися", якщо не має якогось контексту, то говорять, що займатися сексом, тобто що статеві органи займають один одного. Тепер перейдемо до слова "гендер". Гендер, пишуть, що увела в користування якась панні суддя американська, хтось їй там порадив, що давайте будемо писать краще гендер замість стать, тобто секс по-їхньому, оскільки судді чоловіки думають при слові "секс" не завжди тільки про стать. Якщо взять розкласти його на корені, ми тут вбачаємо корінь -ген - "народження", і в принципі, теоретично, можна було б його і використовувать, оскільки дітородні органи. Але це не завжди легко визначається, припустимо, в немовлят, в яких дітородні органи власне розвинуті слабше, а ніж, власне, те чим вони мають пісять. Якщо точніше, органи дітородні стають дітородними в певному віці. А люди вбачали раніше більш зовнішні органи, і відповідно по цьому і судили, тому для розрізняння чоловічої і жіночої статі, сексу по-їхньому, краще все-таки користуватися словом стать, або ж той секс для іноземних мов. Слово "гендер" пояснюється у українському перекладі стамбульської конвенції як традиційні чоловічі і жіночі ролі в данному суспільстві. Хоча розширені пояснення у іншомовних словниках мають набагато ширші значення. Власне, якщо брать ті пояснення, ті значення, то виходить, що гендер - це швидше за все,  психологічне самоусвідомлення особою, ким ти себе вважаєш. Це не соціостать, оскільки це було б усвідомленням як тебе вважає суспільство, і впринципі навіть не психологічна стать, оскільки це самоусвідомлення в них не завжди обмежується вибором статі, тобто чи ти вважаєш себе хлопчиком, чи дівчинкою, чи чоловіком, чи жінкою. Тому мені в принципі до душі україньке пояснення слова "гендер", яке я сам собі придумав, тобто часто-густо для чого його і застосовують  - це гени, і друга частини -дер - гени дерти, тобто калічить. Власне в такому разі і може пояснюватись так звана гендерна рівність, оскільки якщо покалічені гени, тобто дітородні функції чоловіка і покалічені в жінки, вони тоді рівні у своїй неспроможності народить дітей. 
       Чи потрібна нам Стамбульська конвенція? Думки будуть різні, бо по-перше мало хто її читав, а по-друге вона хитро написана. Оригінал, звісно, не українською мовою, що ускладнює розуміння хоча ніби теоретично запис той що проголосований українською, і тільки він має законодавчу силу, але є але. Даний документ покликаний за заявою його розробників покращити життя для жінок, зменшити якусь там дискримінацію, і так далі. Уважно вчитавшись в статті що там пропонується, які додать права там, жінкам, як їх захистить від насильства і тому подібне, доходиш до висновку, що в принципі це все навіть з лишком у нас було зроблено ще за совєтов, тож ми були попереду світу усього в цьому питанні, якщо вже на те пішло. Але, Стамбульська конвенція зачіпає не тільки права жінок, чи інші дискримінації, але й ще так звані гендерні дискримінації. "Гендер" слово не наше, і повне тлумачення його ми в стамбульській конвенції не бачимо, і це насторожує, оскільки сьогодні переклад вони зафіксували один, завтра внесуть в нього зміни. Хоча, мене насторожує і данний варіант, який вже є. Чому так сталося, ніби нічого там і не написано. Написано, що гендер - це ті традиційні ролі, які мають чоловік і жінка в даному суспільстві, тобто ніби все нормально. Але це на перший погляд. Ця конвенція розрахована на роки, і тому заспкоюватись прочитавши визначення гендеру не варто, бажано прочитать ще певні статті, які вам розкажуть, що потрібно діток вчить зовсім іншим традиціям. Там так і написано. Традиції треба змінювать. Відповідно, оскільки держава бере на себе освіту, то нове покоління буде навчаться іншим традиціям, яким саме ви вже напевно здогадуєтесь. Для прикладу є петиції про статеве виховання, які покликані крім всього іншого зменшувать дітонародження. Тобто це не про культуру, релігійність, а про зовсім інші речі. І не даремно представники різних релігійних організацій виступали проти прийняття данної конвенції, та виступали проти представники різних громадських організацій патріотично налаштованих. Натомість була почута при голосуванні лгбт спільнота. Тому не завадило б зрозуміть, а чому так? Що спільного у наших депутатів з лгбт спільнотою, і власне які причини того, що вона розширюється? Звісно, є певний природній фон, певна кількість людей різної орієнтації, так як і тварин. Причини можуть буть різні: як фізіологічні, так і психологічні, соціальні. В даному випадку ми бачимо сильну лгбт рекламу, тобто до цієї спільноти попадають люди, яким по своїй природі дана поведінка може буть і не властива, але зазомбовані великою кількістю інформації перекрученої, і так далі, залишені без можливості доступу до іншої інформації, оскільки дана спільнота проводить все далі агресивнішу дію по тому, щоб люди мали лише один зразок, на який потрібно орієнтуватись. Тобто, їхня позиція їми вважається єдино правильно; всі інші вважаються не лише неправильними, ай злочинними. Прикладами є зазіхання на священні тексти з біблії та інших священних книг, де говориться, що такі речі не є хорошими. І подейкують, що деякі люди в деяких країнах за вільне висловлення таких думок попадають під суд. Вносять також законопроекти про легалізацію громадянського якогось партнерства і таке інше. Для чого це все, ніби не зрозуміло, але це все з одного джерела. По конституції держава підтримує наші традиції та звичаї, тому коли держава бере на себе обов'язок їх змінити, причому невідомо на що - це не конституційно. Ряд інших статтей конвенції, які стосуються зменшень народжуваності через, наприклад, збільшення шлюбного віку теж не відповідає чинній конституції, оскільки конституція говорить про те, що держава піклується про збереження генофонду. На жаль, такі зміни розпочав ще Янукович, який русифікував сімейний кодекс, забравши в жінок право виходить заміж з 17 років, а зробив як в росії з 18. Тобто, росія виконувала стамбульську конвенцію задовго до нас.
     Не можна обійти увагою те що робить російська федерація щодо лгбт спільноти. Ви всі напевно чули, що вони поприймали якісь там нові дискримінаційні закони по цій темі, але є але. Якщо глянуть що зачіпають ці закони, проаналізувать попередні статті які торкалися цих тем, і теперішні, то дійдемо до висновку, що це як в тому вислові: "що в лоб, що по лобі". Тобто, стаття та що застосовувалася раніше просто змінює свою назву, а нічого нового там не придумано. Більше того, після закінчення війни зовсім не виключений, що та ж російська федереація теж ратифікує Стамбульську конвенцію, хоча росіяни про це можуть і не взнати, бо зроблять вони це хитріше, не обов'язково підписувати документ, головне втілити його в життя. Що в принципі і робиться на освітноьму рівні в них також. На початку широкомасштабного вторгнення патріарх московський заявляв про необхідність недопущення проведення гей парадів в Донецьку. Що ж, можна було б порадіть за донеччан, які не хочуть гей парадів, але методи досягнення цієї мети доволі таки цікаві, і справа тут не в кількості вбитих, поранених і так далі з обох сторін, а в тому, що з благословіння патріарха їхній президент заявив, що вони хочуть демілітаризувати і денацифікувати Україну. Під денацифікацією вони розуміють боротьбу з якимись націоналістами. Подейкують, що в Києві проходили гей паради, і їх охороняла поліція. На протестні ходи проти цих гей парадів входили націоналісти. Тобто путін з патріархом московським хоче бороться з націоналістами, які виходили протестувать проти гей парадів. Отака правда життя. І я чомусь думаю, що вони так само будуть бороться і з російськими націоналістами, які будуть виходить проти російських гей парадів. Окрім слів є ще дії, вчинки. Головне, що вчинила зараз рф - це війна, тобто збільшення армії. А як відомо, є умови і місця при яких збільшується гомосексуалізм. І армія - одне з таких місць. Тобто, на словах російська федерація проти геїв, а на ділі створює умови для збільшення їхньої кількості. Патріарху московському не завадило б подивитись якесь русское порно, бо якщо він захоче подивиться якесь українське порно, то він в більшості випадків все рівно буде бачить русское порно. Бо, з українським порно є деякі пробмлеми. Не тому, що їх тих порнографів так вже б'ють, а тому, що чомусь так склалося. Тому, перш ніж приходить і вчить нас моралі можливо треба вийти на той моральний рівень, який хоча б є в нас. А то здебільшого нема там з кого брать приклад, на жаль. 
     Я б нашим депутатам та президенту порадив би почать переглядать свої злочинні рішення неконституційні, і усувать усі недоліки. Бо, як не крути, а помалу, потроху, життя йде до здоху. І якщо ви не дасте відповіді тут, то доведеться давать відповіді на тому світі, після смерті, перед Всевишнім. І якщо ви, маючи владу, щось зробити неправильно, то маючи владу, можете так-сяк це виправить, бо влада вона не вічна, і рано чи пізно будете не при владі, і виправить цього ви вже не зможете, яким би ви там богам не молились, це неважливо, все одно хтось з вами да там розбереться. Десь так. 
    Завдання освіти - підготувать людину до самостійного життя, до життя в суспільстві, до виконання приписів суспільства, щоб жить було і комфортно, і не боляче. Якщо ми навчаємо дитину речам, які у цьому допомагають, то усе нормально. Якщо ж ми починаємо дитину сюсюкать, то получаються певні речі. Отримуємо такі собі вирозший гендер, шо те дитинча колишнє починає собі придумувать, а хто ж то воно? Чи чоловік, чи жінка, чи коза, чи інопланетна істота? Для того, щоб навчить - найкраще підходять всякі приклади, оскільки діти їх копіюють. Якщо приклади будуть найбільш правильні, найбільш такі, що допоможуть їм в житті вирішувать питання життєзабезпечення, безпеки, народження собіподібних, то добре. Якщо ж приклади будуть "як ругаться?", то дитя буде з дитинства розмовлять такою мовою з руганню. Якщо "як пить горілку", то дитя з дитинства буде вважать, що це норма, якщо "вживать наркотики", то дитя буде тягнуться до цього. Тобто, освіта має забезпечувать якомога більше прикладів хорошої поведінки, і найкраще, щоб вони не бачили, принаймі на перших порах поганої поведінки. Якщо ж вони її таки бачать, то мають бачить наслідки, що ось цей дядько напився, і впав, і розбив носа, і всім смішно, а йому хочеться плакать. Це ж стосується і цих гендерних питань. Вони хочуть показать, сказать, що потрібно бороться з гендерними стереотипами, як приклад, в конвенції наводиться, що чоловік має йти в декретну відпустку, а не жінка, як це в основному робиться. Чоловік, звісно, може піти в декретну відпустку, і така річ відбувається, в цьому немає нічого поганого, якщо немає іншого виходу. Але чому традиційно йде жінка? Питання, звісно, зрозуміле, і його можна задать і якимось діткам, і напевно вони скоріше за все в кінці-кінців додумалися б, і сказали б що: "а в принципі мама цицьку дає, а не тато". І цим все сказано, тому честь і хвала тому татові, який вигодує те немовля штучними сумішами, якимось козячим чи коров'ячим молоком, якщо в мами не виходить з якихось причин, але це винятки, і винятки лише підтверджують правило. ЛГБТ спільнота популяризує свою діяльність різного роду способами, наприклад, розказують там про жінок-воїнів. Мовляв, жінка може буть воїном. і сучасна війна це доводить, ще колишні жінки ще за Польщі, або й раніше, розказували таку приказку: "раз, два, три, чотири, бабі яйця причепили, дали в руки автомат - баба стала як солдат".  Зрозуміло, що необов'язково жінці причеплять яйця, в принципі достатньо дать автомата, і вона може стрілять не гірше чоловіка солдата часто-густо, але в кожній казці є доля правди. І не дивлячись на те, що жінки можуть буть воїнами, є свої обмеження: перше обмеження, які стосуються жінок - вони стосуються в першу чергу колишніх часів, коли більш потрібна була фізична сила, і якщо взять в наших краях за свідченням древніх греків були жінки воїни-амазонки, які відрізали собі одну грудь, щоб не заважала стрілять з лука, то варто все-таки нагадать, що у жінки від природи слабші грудні м'язи. Натягувать тетеву лука грудні м'язи не заважають,  там працюють інші м'яза, а ось якщо потрібно бить зверху десь там, збоку мечем, то тум роль цих м'язів є беззаперечна. Тому жінка обмежена в виборі зброї була в ті часи. І інших прийомів боротьби. На теперішній час механізації, комп'ютеризації, і так далі, електрофікації цієї машини війни, обмежень таких менше, це є обмеження яке стосується і колишніх часів, і теперішніх часів. Припустимо є два племені, які між собою воюють. По сто осіб у кожного. По п'ятдесят чоловіків, по п'ятдесят жінок. В  одного племені армія складається з чоловіків, тобто 50 чоловіків, в іншого складається з 50 жінок. І ось вони між собою воюють. Припустимо, що війна йде з певною перевагою жінок. І на деякому етапі війни чоловікам вдається відійти на якесь більш захисне місце на деякий час, а результат на цей час буде такий: у жінок на цей час залишається п'ять воїнів, у чоловіків залишається один. Припустимо, що ті жінки, що залишилися, народять близнюків, двійню, тобто десять дітей, майбутніх воїнів, а жінки з племені воїнів-чоловіків народять тільки по одному, тобто 50 дітей. В майбутньому ці племені знову зійдуться в бою, і результат буде зрозуміло на стороні того племені, де воювали чоловіки, оскільки народжують жінки, і, власне, для цього їх бережуть. Ось в чому суть. Розказують, наприклад, що, каже: "поїхала я десь в Канаду мої друзі різних кольору шкіри, різної раси, віросповідання, є, каже, відверті гомосексуалісти, є дівчина, яка ще визначилася хто вона. Я зрозуміла, що в принципі всі рівні, і що, наприклад, дівчина, яка має кілька сексуальних партнерів - вона не розпусна", хоча постає питання, а яка вона? Яким би ти словом її не назвав - суть питання це не міняє. Розпусна означає, що вона до себе підпускає багатьох. Чи добре це для неї, і чи добре це для тих багатьох - це питання до них, бо в принципі їм може бути і добре, тільки разом із тим добрим можуть буть і проблеми, оскільки, наприклад, може хтось почать когось ревнувать, відповідно в такій банді конфлікти надзвичайно великі. В такій групі швидкість розповсюдження венеричних захворювань висока, і далеко не завжди з тією дівчиною схоче хтось одружиться, чи навіть просто дружить, навіть з тієї самою компанії, іноді вони її навіть не люблять, а просто єю користуються. На жаль, таке теж буває, і це дівчатам треба пам'ятать. Крвм того, щоб поїхать в якусь Канаду, щоб там сидіть, і це все вивчать  потрібні гроші.Коли за тебе платять тато й мама - це все добре, в інакшому випадку буває як в тому анекдоті, що син питає в батька: -"а хто такі геї?" -"геї - це ті там художники, артисти, такі-то, сякі-то, люди творчих професій", -"а наш сусід тракторист тоже гей" -"ні, наш тракторист сусід трішки іншим словом називається". Справа не в тому, звісно чи ти тракторист, чи ти відомий художник, справа в тому, що дійсно такий самопошук він все-таки відбувається при наявності можливостей. І тому всі багатші країні виявлять в себе стільки багато того нерозуміння: "хто я? що я?". Люди ситі, і люди ситяться з жиру. Скажемо так, як воно є.
    У сільському господарстві селяни знають, що при розведені тварин бажано їх не загодовувать. Для цього їм дають трошки легшу їжу, дають можливість рухатись, щоб вони не зажиріли, бо інакше дуже погано проходить запліднення, бо виникають як фізіологічні, так і психологічні відхилення в цьому ділі. Напевно те ж саме відбувається з нами, і з людьми. Все таки Бог створив і худобу, і нас на цій землі, і в чомусь ми до них, і вони до нас подібні. Тому виховання дітей все-таки має на меті і мати якусь аскетичну складову. Щоб вони не жиріли не тілами, ні душами. Раніше, аніж потрібно. Звісно у всьому має бути помірність, але скажемо так як є, розвинуті країни мають навіть в прямому розумінні великий відсоток людей з надлишком жиру, і напевно, і в розумінні психологічному. Людина перестає боротися за своє існування. Перестає боротись за існування своєї сім'ї теперішньої і майбутньої. І уведення толерантності до всього чого тільки можна негативно впливає на суспільство. Високорозвинуті країни борються з цим дуже просто - дають можливість приїхать емігрантам в тій кількості, в якій вважають за потрібне. Ми теж є високорозвинута країна, тільки питання в тому, що для того, щоб до нас хтось приїхав, ми маємо буть ще й багата країна. Тому, якщо хтось хоче сліпо слідувать прикладу високорозвинутих країн багатих, то не треба забувать, що наші фінанси цього не дозволяють, тому нам все-таки треба розмножуватись самим. Бо платить гроші, щоб хтось розмножувався за нас - не по-кишені. 

Об'ява

  • 31.08.24, 21:47
Продам насіння пирію.
Супер-супер еліта
Очищене від пшениці і жита.

Висока врожайність,
Стійкий до морозів,
Не дуже боїться поганих прогнозів.
Досить терплячий до пестицидів
Може ховатись на межах сусідів.
Ціни доступні на цей ексклюзив
Купуйте у мене, як у вас не вродив.

Це ліки і пашиста солома
Посійте пир'ївочку вдома.
І розкажіть про це сусіду,
Що затаїв на вас обиду.
Хай посміється від душі
Тепер ви з ним товариші!

Економіка секс бомби

  • 23.08.24, 00:28
Час від часу у суспільстві виникають такі дискусії: а чи нелегалізувать нам проституцію? Наша Верховна Рада разом з президентом, вони скорі на рішення, і вже заробили на продажі землі, і на азартних іграх, тож цілком можуть попробувать ще заробить на проституції. То поки не на часі, то може не мішало б і подумать, варто чи ні. Противники цього напевно посилатимуться на  якісь там релігійні заборони, мораль, сором та інші застарілі поняття. Але потрібно мислить по-новому, бо гроші треба буде десь брать. Прихильники ж цього зішлються на досвід цивілізованих країн: Нідерландів, Німеччини, де навіть проф.спілки працюють в цій галузі, трудове законодавство регулює такі відносини, і люди впринципі отримують якусь там зар.плату, пенсії, бюджет отримує податки, ну загалом цивілізовані країни як не як. Але, щоправда, є й інший досвід цивілізованих країн, таких як Швеція, і на її приклад почали приставать інші країни, де криміналізували оплату за такі речі, тобто покохатися ти можеш, але заплатить за це ти не можеш, тільки безоплатно, бо якщо почнеш платить, то почнуть тебе в тюрму садить. Ну, цікавий підхід, не знаю чи він  нам підходить, думаю, що ні, бо й там не все так гладко, і не дає ніякого прибутку такий підхід, одні збитки. Потрібно ще платить тюремщикам, і годувать того хлопа, який хотів оплатить "любов". Отака правда життя. Посилаються шведи на те, що при такому підході не буде насильства, мовляв вільна любов, хоча закон кругообігу насильства в природі ніхто не відміняв, якщо якась совість силувала оплатить тій дівчині її час, то зараз держава силує цього не робить, тобто насильство впринципі і далі існує, тільки направлено на когось іншого, щось таке. Крім того, такий підхід сприяє більшій брехні в суспільстві, оскільки люди все одно цим займаються, то оплату проводять в інші способи, так би мовить не за любов, а за масаж, чи за прибирання в квартирі, ну, знайдуть що збрехать, факт в тому, що це все лицемірство. А брехня вона, як не крути, рано чи пізно призводить до все більших і більших проблем. Тож, якщо врахувать скільки брехні у нашому суспільстві, і ще додавать якусь нову я вважав би не за доцільне, це явно не наш підхід. Щодо досвіду, наприклад Німеччини: дійсно, трудове законодавство, введено в реєстр таку професію, ніби все непогано, але є певні нюанси. Колись читав одну історію, що, мовляв, одна молода дівчина і по комп'ютерах щось там розуміла, могла попрацювать офіціантом, і не цуралася впринципі роботи, подала своє резюме на біржу місцевої праці. Довго не було їй відгуків, і тут приходить дзвінок - ось вам адреса, є підходяща робота, як вона приходить, а тут, як-то кажуть, дім розпусти. Пішла вона значить свариться у біржу праці, а ті кажуть: ну, так-так в нас, бачите, теє в реєстрі така професія є, а ви молода і гарна, то впринципі от ми і запронували, а далі - більше. Їй приходить через кілька днів повідомлення, що її підтримка по безробіттю зменшується вдвічі, оскільки вона відмовилася від першого підходящого заробітку. Тож в принципі річ цікава. Коли я розказував це одному чоловіку, дай кажу йому, що от сподобалася тобі якась  безробітня дівчина, і замовляєш її через дім розпусти, і цілком можливо, да-да каже, да-да, але й добре буде, але кажу йому може буть і зворотній бік медалі, ось ти безробітній, і ти комусь сподобався, можуть замовить і тебе, тож як я вже казав - є нюанси у цій справі, навіть в цивілізованих країнах. 
     А що ж у нас по цій справі? Як свідчить Нестор Літописець, у древлян було дико: весіллєй не грали, хлопці викрадали дівчат. Ну як викрадали, вкрасти впринципі не так то просто, по-перше, треба десь волокти, нести, а це важко. По-друге буде кричать, на поміч звать, тому впринципі в основному це було по згоді. Він так і пише, що біля води, змовившись, молодята тікали - дикий край, що сказать. Щодо весільних традицій, напевно, через те що, змовишвись, утікали той хлопець з дівчиною, можливо через те в нас на весіллях викуп дають подружкам. За те, напевно, що колись вони промовчали, і не розказали раніше часу батькам, що хтось їхню доцю вкрав, спортив, так сказать, товар.  А ось вже племена що по Дніпрі, наприклад, описує, то там каже був сором великий перед батьками в тих дітей, так їх виховували, і їх вже весілля грали, або так продавали. Ну, короче, батьки мали за це калим, а там вже як дівчині пощастить, чи на одного чоловіка попаде, чи в гарем, чи в дім розпусти. Якось так воно складалось. Тобто впринципі все як у людей. Народний фольклор впринципі теж оспівує якісь подібні речі: "Ой кумцьо моя, принесу-но сала, ой прийди-принеси, я ж цього чекала. Ой кумцьо моя, принесу я грошей, ой прийди-принеси милий мій хороший.". Ну і так далі. Загалом таких пісень багато, і такі речі, напевно, відбувалися, і відбуваються, але це так би мовить була в основному справа приватна. До пори, до часу. За царя були заклади данного типу, за Польщі теж були, за совєтов їх не було, але явище все-одно було. Тож ґрунт у нас отакий який він є, і що на ньому буде рости впринципі залежить від того, що будемо далі сіять, і як задобрювать. Коли була "перебудова", журналісти якось вирішили описать дане явище, гласність все-таки. Написали про якийсь там курорт, про розцінки, реклама зробила своє діло, і як з'ясувалося бажаючих підзаробить трохи стало багато, і ціни та тому курорті впали. Тож, як для споживачів, можна сказать, що розширення даного промислу може буть і корисним, але давайте дивитися правді у вічі, буде те саме що і з гральним якимось бізнесом. Ті, хто контролювали якісь підпільні казино, в основному зараз їх контролюють легально. Тож ті, хто контролював, чи контролює підпільні борделі будуть контролювать їх легально, і постараються прибрати зі своєї дороги конкурентів. Тобто це буде легше зробить тим, хто на той момент буде при владі.
     В гральному бізнесі після його легалізації створили реєстр самовиключених гравців, через хворобу лудоманія. Чи не прийдеться створювати якийсь реєстр у "бордельному" бізнесі? Бо якщо там була лудоманія, то тут знайдеться якась "блудоманія".
     Чи дасть це додаткові гроші в скарбницю? Не дасть. Чому? Поясню просто. Для того, щоб отримать якісь додаткові кошти треба додатково щось виробить. Це може буть лише спосіб викачать гроші з населення у скарбницю, але якщо не буде грошей у населення, то воно знову ж таки не буде куплять товари, не будуть вироблені товари і загалом круг замикається, і економіка падає. Хочеш гроші у скарбницю, хочеш піднять економіку - потрібно щось вироблять. А це не є сфера виробництва, це є сфера послуг. І якщо ви дивитеся якийсь аналіз якоїсь розвинутої країни, наприклад Штатів, то ви там побачите, що отака країна, вона зробляє якісь там 3% в сільському господарстві, 30% в промисловості, і 70% у сфері послуг. Мається на увазі, вона роздає кредити, а потім за ці кредити їй платять відсотки. Це трошки інші послуги, і це треба зазначать. Ми ж кредитів не роздаємо, а їх беремо. А те, що ми будемо перекладать з однієї кишені гроші в іншу, то якщо тато буде платить мамі, а за це буде брать ще податок держава, то, грошей не побільшає. Скільки б тато з мамою не кохались, молока в корови від того не побільшає. Треба їй більше дать сіна, яке треба заготовить, і так далі. Грошей може побільшати лише в одному випадку - якщо тато з мамою будуть зароблять ті гроші на туристах. Тобто, якщо нас будуть натягувать цілим світом, то, теоретично, у державі буде грошей більше. Але й буде більше екзотичних хвороб, та інших проблем. 
    Як казав мій друг: ось ти все правильно пишеш, але от якби яку формулу. В принципі я пишу щоб було зрозуміло простим людям і без формул, але чому б і ні? У високу математику лізти не будемо, пояснимо на рівні якосоь там дев'ятого чи десятого класу школи. Оскільки дана тема має на меті якийсь економічний бум, якийсь економічний вибух, так сказать, а вибух характеризується потужністю, то, як відомо: N=A/t, де N - потужність, A - робота, t - час. A=F*s,  де F - сила, s - шлях. F=m*a, де m - маса, a - прискорення. a=(v-v0)/t, де v - швидкість, v0 - початкова швидкість, t - час зміни швидкості. Також відомо, що робота дорівнює енергії потрібній для її виконання. Тобто A=E=потенційної енергії, тобто m*a*s. Або ж з кінетичної точки зору Eк=(m*v^2)/2. З цього ми можемо записать, що N=(m*v^2)/2t=(m*a*a)/t=(m*(v-v0)*s)/t^2. Якщо під масою розуміть кількість вироблених товарів, чи наданих послуг(хоча це не одне й те саме, і по-доброму потрібно розраховувать окремо для товарів, і окремо для послуг). Під швидкістю швидкість виробництва товарів та надання послуг, то потужність тим більша чим більшу масу(кількість товарів чи послуг) вироблено за певний час. Як бачимо, потужність дуже зростає від швидкості виробництва, бо вона в квадраті. Потенційна ж потужність вказує нам, що окрім маси товарів і послуг прискорення їх надання, грає роль відстань s(шлях), на який вони надаються. Саме тому всякого роду імперії, транснаціональні компанії, і тому подібні утворення потребують для реалізації великих потужностей, великих відстаней. І, якщо виробництво якоїсь кількості(маси) товарів та швидкість цього виробництва обмежуються технікою, технологіями при тих самих ресурсах, то відстань(переміщення) обмежується власне відстанню(переміщенням). Такі переміщення далеко не завжди є потрібними для простих людей, екології, але вони дуже вигідні ділкам у всяких там корпораціях. Як писав якийсь недурний чоловік в середні віки: "Якщо ви хочете дізнатися яке з двох міст багатше, потрібно порахувать скільки професій є в одному і в іншому. Те, в якому професій буде більше - те й багатше". Оскільки люди в такому місті будуть забезпечені товарами і послугами власного виробництва. Тобто вони, маючи менш потужну економіку, бо не потрібно переміщувать товари на велику відстань, можуть мати стільки ж товарів, що й жителі іншого міста, які вимушені тужитися не тільки щоб виробить і продать, але й для того щоб перевезти. 
    У нас, як відомо, замість виробництва маси товарів займались переміщенням(спекуляціями), і займаються донині. Проституція не є виключенням, і для підвищення її потужності будуть переміщувати фахівців данної професії за кордон. 
    Є така думка, що проституція - найдавніша професія. Все може буть, але, щоб отримать послугу повії їй потрібно заплатить. Тобто той, хто хоче скористатись цією послугою вже має щось зароблять своєю професією, або має бути казкарем. Казочка про зорі з неба багато коли працювала не гірше ніж реальний кусок сала. В принципі, казочки прикрашають життя, та їсти не дають.  Треба визнать, що ми фактично в роки незалежності в основному обирали казкарів, і маємо країну схем і хабарів. Якщо підтримаємо казочку про щасливих повій, важкувато буде вчителям мотивувать дітей до сфери виробництва, якщо вони бачитимуть кумирами своїх майже ровесників, що займаються проституцією, і добре заробляють.
    Формули показують те саме, що й показали слова. Давайте не забувать, що таке ота велика потужність, отой вибух. Якщо ми візьмемо кілька тих кубів газу, і спалимо в котлі в хаті на протязі години - в хаті буде тепло. Якщо ми їх спалимо за долю секунди, то підвисимо потужність - хата взірветься. Вибух іноді корисний, щоб загасить якесь полум'я, пожежі, а так загалом, як це ще раз нагадала дана війна - вибухи, бомби - це руйнування, і не буде виключенням, і секс - бомбічний вибух, бо економіка - це природня наука, і вона підлягає фактично тим самим законам що і все інше в цьому світі. Тож давайте думать, чи нам треба щоб було тепло і затишно в хаті, чи ми хочемо щоб там стався вибух. 

Проблеми конституції

  • 09.08.24, 22:57

Уявляєте, голодомор, тридцять третій рік, всі навколо вже вмерли, а ви ще ні, чим викликали підозру в НКВС. От вони до вас явилися, і запитують: "Що у вас за дієта?", а ви їм так - "А стаття 63 Конституції України", і вони вас відпускають, не карають, і ви виживаєте. Звісно, тоді законодавство було інше, але зрозуміло, що така стаття не завадила б для виживання.
Якщо подивиться з технічної точки зору на конституції СРСР та УРСР, їхні розробники старалися, щоб комуністи за кордоном могли б хвалитись конституціями. Вони були більш-менш виписані. Але багато хто заперечить, бо там була стаття про керівну роль компартії. І ці люди будуть праві. Дійсно, правили комуністи. Хоча, там же було прописано, що править вони можуть лише не порушуючи конституції й законів. Звісно тим, хто на це наголошував, було непереливки, компартію слухали більше ніж законів. Був страх, і небезпідставний, бо батьки й діди добре пам'ятали ще сталінські репресії. До чого я веду? Теперішня конституція, в принципі, не є гіршою, і немає там статті про керуючу роль партії, але на жаль, людей, які виконують забаганки свого начальства, а не приписи конституції, достатньо багато. Це в першу чергу пов'язано з тим, що люди тієї конституції не читали. Тому їм важко зрозуміть де розпорядження начальства, постанови чи закони не  відповідають конституції, і як правило, інтересам суспільства. І, відповідно, наші керівники не отримують опору коли роблять нехороші справи. Тобто громадяни, як джерело влади, не спрямовує ту саму владу у потрібне для свого блага русло. 
Для контролю за владою придумують всякі закони, наприклад, про декларацію доходів різних там депутатів, чиновників і так далі. Окрім скандалів, в принципі, це нічого не дає. А що буде, якщо якийсь чиновник не напише декларацію? Мені здається, що згідно з тією ж самою 63 статтею конституції йому мало б нічого не буть. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Тобто заставлять людей подавать про себе та родичів якісь відомості може й не гріх, але не конституційно. Та, чесно кажучи, інколи хочеться знати, а інколи й треба. То що, мінять конституцію? Я б цього не робив. Ця стаття може стать в нагоді. А щодо декларацій, то це не проблема. Зараз декларацї беруть і перевіряють правоохоронні органи; звіряють чи правильно ти записав там свою зарплату, чи хатину, чи машину і так далі, і якщо знаходять невідповідності, то відкривають карні справи. Невідповідності можуть бути як помилкові, так і навмисні. Причому довести що вони навмисні можна хіба що якщо той хто їх зробив сам це визнає. Звісно люди і помиляються, і можуть навмисно приховувать своє майно, і необов'язково від суспільства, наприклад: купив який-небудь багатий чоловік хатинку біля ставка, і не хоче щоб його дружина знала коли він буде виїзджать туди з друзями на рибалку, чи з подругами на рибалку. А з чим ті правоохоронні органи порівнюють ті декларації? ­Ну звісно що з відомостями про зарплату, реєстрами про майно, і так далі, тобто, в принципі, нічого нового що вже є в реєстрах ті декларації не розкажуть. І сидить куча детективів, перевіряють диктанти. Їх можна звільнить від цієї роботи, хай шукають злочинців. 

Як правильно палить суху траву

  • 07.06.24, 22:02
Як правильно палить суху траву? Саме правильно її не палить. Але життя є життя, війна та інші негаразди цілком можуть внести свої корективи. Взагалі, як на мене, не палить - це більш таке міське рішення. До села така практика далеко не завжди є хорошою. Бо щоб підтримувати в належному стані господарство потрібні ресурси: людські, технічні. Як усім відомо - в місті на невеликій площі проживає дуже багато людей, частина з їх там вже народилася, частина під тиском обставин переїхала з села, а частина з села втікла. В будь-якому випадку ту невелику площу, що займають міста, їх мешканці в змозі обслуговувати. Крім того, всяке спалювання в місті не додає ні безпеки, ні свіжого повітря. В селах ситуація, на жаль, інакша. Чому на жаль? Тому що, як не крути, а у вогні гинуть і жуки, і павуки, і зайчики, і пташки. І треба визнать, що останнім часом, впринципі, люди менше займалися спалюванням сухої рослинності. Але війна вносить свої корективи, і людей в селах стає ще менше, і підтримувать лад стає ще важче. Тож цілком можна прогнозувать, що спалювання буде використовуватися частіше. Законодавство до цієї дії ставиться негативно, і якщо вам захочеться щось колись спалить, зважайте на чинне на той момент законодавство. Бо воно в нас часто міняється. Світова практика заборони спалювання показує, що на жаль, це не завжди добро. Кільканадцять років назад в Австралії була сильна посуха, і вигоріло, я кажуть, пів Австралії. Мало хто знає, що причиною великих таких пожеж було також і те, що там теж заборонили спалювать суху траву. Там де вона була б спалена до пожежі, пожежі не було б, або вона була менша. Приблизно та сама історія торік у наших ворогів. Розповсюдженню вогню по тій тайзі сприяла заборона спалювання трави. Із цього потрібно робить висновки, щоб самим не попадать в такі ситуації. Тим більше, що подібні  речі траплялися і у нас кілька років тому, коли вигорали цілі вулиці в селах. Добре що таких випадків було небагато, але нажаль вони були. Тож, звісно добре було б, щоб це було врегульовано законодавчо, бо великі штрафи іноді працюють навпаки. Люди все одно палять, але оскільки бояться щоб їх не засікли, то запалюють і залишають вогонь без нагляду. І наслідки зростають в стократ. Взагалі поради як палить, якщо хтось вже вирішив щось палить, мали б давати фахівці. З того досвіду, що я десь щось чув і бачив, можу сказать слідуюче: Якщо ви ідете щось палить, то не йдіть самі, не йдіть без телефону, і не йдіть без засобів гасіння. Зробить якусь хлопушку не складає труднощів. Звичайний ручний оприскувач теж може стать в нагоді. Не накладайте великих куч, краще випаліть місце де будете спалювать, і туди підносьте, бо коли загоряється велика куча, із-за жару підійти до неї, щоб тушить, не вдасться близько. Плюс дим ще погіршить ситуацію. І якщо бачите що не справляєтесь -кличте на допомогу, викликайте пожежних, бо наслідки бувають гірші аніж ті штрафи. Помагаймо один одному, бо ми того варті. 

Народна війна

  • 18.05.24, 00:01
Чи можа так зробить, щоб вовки були ситі і барани бігали по світі? Як не дивно, це можливо, це взагалі-то природній стан речей. Якщо взять що є якесь стадо баранів, зграя вовків, живуть вони на якісь одній території, і вовки захищають щоб барани не з'їли всю траву, а барани захищають себе, щоб вовки не з'їли їх. Але що для цього потрібно? Вовки нападають на якогось барана, і тут варіанта два: або він від їх відіб'ється і втече. Або вони його з'їдять. Якщо вони сильніші, а він тупіший, то вони його ловлять і їдять. Таким чином вовки з'їдають тих, кого можуть, і барани виживають ті, які можуть. І баранів стає все менше, і займають вони всякі там скелі і висоти, і починають звідти ефективно обороняться, і вже навіть найспритніші вовки не здатні їх звдти вибить, бо попадають під їхні удари, і котяться донизу, рахуючи свої ребра, і тут уже виживають вовки, причому ті, які негідують для виживання і всякими мишами та іншою живністю, і не зовсім живністю, головне, щоб та їжа була з поживністю. Другий варіант: є вовк який ніби вовк, але якого виготовили в тепличних умовах якимось там фарбичним собчим кормом. Він барана бачив тільки по інтернету, і ось його випустили на волю. Він не знає як нападать, тому від нього втікають наві самі кволі барани, він не знає як обороняться, тому бойовий баран, який виходить хоч і баран, але він воїн, який бив вовків і вижив, його не просто буде бить, він його заб'є. Інша ситуація: вовк залазить в кошару, баранів загнали в кошару, і залазить туди вовк. Часто-густо вовк вбиває всіх,  така його натура. В природі він би вбив одного, інші чи втікли б, чи б оборонилися, він одного чи з'їв би на місці, чи відволік би куди йому вигідно, а тут він вбиває всіх. Тобто ми бачимо, що для того, щоб і вовки були ситі, і барани бігали по світі і одним і другим потрібна воля, воля для полювання і воля для захисту від полювання. Кого потрібно більше бояться кабанчикам: людину з ножем, чи людину з мотузкою? Людина з ножем може кабашку забить, але то не факт, якщо вийти один на один з диким кабанчиком, в тебе ножик, в нього ікла, не факт, що ти будеш їсти кабанчика. А ось якщо кабанчик попався в якусь там петлю, то впринципі є в тебе ніж, немає в тебе ножа, чи іншого способу його добить, він як мінімум склякне від того, що не буде води, і може вже не першої свіжості, але свинина буде. Тобто потрібна воля для того щоб вижить, і баранам, і кабанам, і людям, і державі.
Є люди які барани у військовій справі, а є які вовки. З барана, звісно, вовк не получиться, але воїн може буть. І з вовка баран не получиться, але воїн може буть, але для цього потрібна воля, інакше загинуть. Зараз йде війна, багато хто проводить історичні паралелі, що от, мовляв, колись давно в громадянську війну Українська Народна Республіка програла Росії. скажу зразу - це неправда.Якщо ви візьмете історію, і почитаєте, то зрозумієте, що це не так. Звідки і люди беруть так маячню я не розумію, куди вони дивляться? Що в них в голові? Про що вони думають? Не знаю. Дійсно, після захоплення влади в Петербурзі більшовики почали телеграфувать усім і вся, і вимагать від них покори. Хтось покорився, хтось ні, і Українська Народна Республіка їм не покорилася. Дійсно, після цього Советська Росія пішла війною на наші землі, навіть захопила була Київ, але їх звідти вибили, і в кінці-кінців вибили практично з усієї України. Це призвело до того, що Російська Федерація тодішня відмовилась від планів загарбання України, а пішла іншим шляхом, за разунок своїх прихильників, шляхом їх підтримання, створила тут вже громадянську війну на території Української Народної Республіки, оскільки з УНР почала воювать Совєтська Республіка Українська, яку, звісно, підтримали і морально і фізично совєти з Росії. І лише таким шляхом їм вдалося отримать контроль над цією територією, причому з допомогою білої гвардії, яка виснажила сили УНР. а заодно і виснажила свої сили, після чого була розбита успішно совєтами. А Україні була поділена між Польщею та Совєтською Україною. Так говорить договір між Польщею і Совєтською Україною. Тому, коли путін говорить, що він не розуміє, чому Сталін з Лєніним дали волю Україні, то він багато чого ще не розуміє. Бо вони, той Сталін з Леніним, були хитріші за нього. Вони пробували силою, але вирішили способом. А він із способів мирного співіснування перейшов до сили. Ну і відповідно маємо війну, на яку потрібні воїни, з якими є мобілізаційна проблема, бо влада, ті люди, що при владі, трошки не те зробили, що мали б зробить, ті дії  які вони робили, впринципі, годилися, і годяться для короткочасової перспективи. А для довгостроковї, а повномасштабна війна вже йде третій рік, а це вже довгострокова перспектива, вони не годяться, і якщо людей заганять в стойло, кошару, воїнів з їх не буде. Солдати можуть буть, а воїнів точно не буде. Агітуючи, можна почуть, що посилаються знову-ж-таки на досвід визвольних змагань, що, мовляв, советські війська, коли приходили, проводили мобілізацію, набирали стільки, скільки треба, а армія УНР в основному формувлася на добровольчому принципі. Відповідно, не вистачало людей. Хоча, треба визнать, що були і інші приклади. Подейкують, що коли утворювалась Західноукраїнська Республіка, то до війська зголосилося 90 тисяч - взяли до нього 15, бо, мовляв, озброєння все-одно стільки немає. Щось стає похоже на те що робилося у нас на початку війни. Черги до військоматів, а кажуть стільки то й не треба. Є ще приклад. Петлюра комусь там листа писав, і каже солдати там відпочивають, найбільша проблема - набої, є 500 тисяч, це ж, каже, на один бій. Ну, впринципі, є у вас сто тисяч гвинтівок, по п'ять набоїв, і от тобі один бій. Все він правильно каже. Цілком можна порівнять з сучасною ситуацією. Знову не хватає стрільна та й набоїв. Глянемо, а що ж треба для тої мотивацї. Для мотивації в першу чергу треба, напевно, правда. А нас людей дурять раз за разом, от люди і зневіруються. Для мотивації потрібно вчасно просить до війська. Вчасно - це перед війною. Вчасно - це при перемогах. не є якимось секретом, що набагато охоче приєднуються до якоїсь бійки, коли наші б'ють, а не наших б'ють. Колинаші б'ють, то і самі кволі, і самі несміливі можуть приєднаться і якогось там копняка дать. Тобто, коли в нас була блискуча Харківська операція, треба було набирать людей. Набагато легше людям в такому разі, коли у нас була Херсонська операція, хац она була тяжка, але вона була переможна, знов людям легше, але наші можновладіці з якоїсь радості йдуть шляхом московитів. Ті провели мобілізацію коли терпіли поразку, і наші почали проводить такі-сякі дії, коли почались важкі часи під Бахмутом, і так далі. Це має велике значення демотивувать тоді коли не треба. В Біблії, в Євангелії описано коли Ісус Христос сказав до Петра, що той від нього відречеться ще й третій півень не заспіває три рази, і прийшов час дій, і Іуда здав Ісуса, але Петро не відрікся, Петро вихопив меч, відрубав вухо одному з нападників. Ісус Христос зупинив його, в його бойовому пориві, і здався, і  все, після цього дійсно Петра запитали кілька разів, чи він з Ісусом, і він вже говорив, що ні. Як бачимо, Ісус Христос демотивував Петра, так і наша влада демотивувала народ. Порівняння ніби некоректне. В Ісуса Христа була мета, було призначення, і він мусив зробить так як він зробив, мусив демотивувать,і мусив пройти через муки, через смерть. Чи наша влада збирається сама пройти через муки, через смерть, відкупить наші гріхі, чи наша влада робила так як Ісус Христос, який казав, що я вам приніс меч, та ні, вона розброювала, чи наша влада пішла обідать до якогось митника, а після того той митник роздав половину всього що мав, і сказав, що хто прийде до  нього з обидою, то тому ще поверне вчетверо, не чув я не про одного такого митника. Тому, впринципі, наші владі не треба рівнятись до Ісуса Христа, їм треба спутиться з неба на землю, і не треба демотивувать народ. Якщо ти не рівняєшся на Бога в заповідях, то й не треба рівняться в інших діях. бо виходить зневіра. Зневіра, впринципі, була з перших днів війни, і почалася вона навіть не з народу, який їхав не тільки за кордон, а й приїжджав з-за кордону, а з влади, яка не вірила людям, і забороняє вільне переміщення в корупційний спосіб, оскільки законного способу немає. Закону, забороняючого немає, все в доволі-таки ручному режимі. Коли Ісус Христос йшов по воді, і на якийсь момент один з апостолів увірував, він теж йшов по воді. Коли на нього напав страх, він почав тонуть. Ісус витягнув його до човна. Чи може влада сама ходить по воді? Ні. Чи тягне вона нас до човна? З такими діями, чесно кажучи, вона нас тягне скоріш до дна,і  не вона одна. Тут ще є ворожий сусід, який приніс нам дуже-дуже багато бід. Що ж робить? Як виправить ситуацію? Яка є як не крути є складною. Перше, що необхідно - це законність. Всякі беззаконні дії мають присікаться. Що навело страху на людей? Безкарність тих, хто десь там когось бив, тягнув, і так далі. Людина бачить, що б'ють свої, і хоча це, на щастя, поки що не всюди і не завжди, але це є поганим прикладом, і так буде ставать більше. І, якщо цього не присікать, а цього, на жаль, не робиться. Випровадовування, що це все для обороноздатності держави є безглуздими. Такі речі можуть пройти тільки в  короткостроковій перспективі. Наприклад, є якась пожежа, і щоб її загасить, врятувати людей, пожежна машина має під'їхать до певного місця. І вона руйнує якись забор, б'є якусь машину, і навіть давить в тій машині якусь людину, але рятує багатьох. Після цього треба зробить якісь висновки, що там не повинно бути ніякого забору, не повинно буть ніякої машини, і так далі. У нас навпаки. Ставлять ще більше машин, роблять там розважальний майданчик так сказать. Це невірно. Це грає на руку ворогу. Друге, що реально можна зробить - це  покращить економічне становище держави. Розвиток внутрішньої економіки справа потрібна, але вона обмежується ресурсами, і не в останню чергу ворогом. Що пропонує натомість держава? Держава пропонує загнать в стойло ще й тих, хто працює за кордоном. Давайте змоделюємо ситуацію, що їй це вдалося, так би мовить якийсь високопадовець виходить, і, злорадствуючи говорить: "От ми пів мільйона чи скільки доставили на українську землю з-за кордону". Ну, давайте глянемо, що буде. Ці хлопці, маючи закордонну заробітню плату, і маючи тут родичів, з яких якщо не рідні. то двоюрідні, я вже мовчу про троюрідних хтось да служить у війську, і відповідно як не родичам цим, то друзям, колегам, хтось не давав нічого, хтось давав50 євро, хтось 100, а хтось може і двісті від своєї зар.плати на різні потреби, то на дрона, то на батарейки до нього, і тут їх забрали в Україну. А тим часом їхній родич, друг, товариш, колега, односельчанин воював. Хотів, звісно, щоб його хтось замінив, і тут така вже радість, привезли, значить, хлопців з-за кордону, вони місяць потренуються стрілять, і їх замінять. А на цього хлопця і його підрозділ припустимо раз в місяць виїжав якісь танк, щоб по них пострілять, і вони запускали того дрона, що купувались за ці гроші, і того танка проганяли або цілим, або по кускам, і от проходить місяць, хлопці готуються, і виїзджає танк, а дрона немає. Ну, він під'їхав, відстрілявся, ну може дав Бог, нікуди не попав, тільки ляку нагнав, він прїзджав раз в місяць. Чи приїде він через місяць? Та ні, його ж не підбили, він повернеться за кілька годин, набере снарядів, заправиться, туди-сюди, та й вернеться, причому під'їде ближче, і буде стрілять прицільніше, і його знов не підбили, і він знов повернеться. Як бачимо з данної ситуації, навіть якщо прийдуть супер підготовлені за місяць новобранці з автоматами, воювать їм з цим танком доведеться в кращому випадку на відстані протитанкових ракет, тобто він вже зможе стріляти також доволі по нашим воїнам прицільно. Який висновок? Що замість заборони поїздок за кордон треба робить з точністю да навпаки. Якщо ви боїтеся що геть всі поїдуть і не вернуться, зробіть черговість. Половина поїхала - половина залишилася. Половина, звісно, не поїде - хтось не може, хтось не хоче, але якби ще з мільйон заробітчан час від часу їхало за кордон, це був би якийсь мільярд в місяць чи в рік додаткових коштів, причому мільярд євро, світ великий. А мільярд - це багато, це мільйон тих самих дронів, це не знаю там, ракета від стугни двадцять тисяч коштує, це якби в стунах, то п'ятдесят тисяч ракет мала б Україна на початок війни п'ятдесят тисяч ракет, хоча б тієї самої стугни. Ні, ну росіяни сюди б зашли, ось так зненацька, але вони звідси не вийшли б, і ще й ракети залишилися, чесно кажучи. Тобто мільярд - це багато, якщо він витрачений на те що треба. Третє, що можна й треба було б зробить - це піднять довіру до військово-лікарських комісій, бо це велика проблема. кажуть, що там корупція, хоча це необов'язково. Бо якщо, припустимо, там сидить якись молодий лікар, то він, як лікар, теж є військовозобов'язаним, і впринципі, як людина освідчена, скоріше за все розуміє, що на війні і лікарі гинуть, і цілком можливо, побоюється щоб туди не потрапить, і на нього тоже чинять тиск. Для таких доволі середніх літ, то він крім того що боїться сам туди потрапить, то він ще буде переживать за свого сина. Якщо лікар ще старший, то буде переживать ще й за онука. Тобто, оркім корупції цілком можливо, що є й тиск на цих самих лікарів. Якщо ми візьмемо до уваги, що від роботи військоволікарської комісії залежить якість набору, то їхня робота є ддуже важлива, бо не можна, я вибачаюсь за порівняння, з тухлого борошна пироги якісні не получаться. Ти що хоч роби з тим новобранцем, як хочеш його тренуй, якщо він не придатний до цієї роботи, то він не придатний для цієї роботи, йому треба шукать інше застосування, чи військове, чи цивільне. Як можна покращить реально. Нас час від часу виводяться частини на перереформування, готуються нові. Є, знову ж таки поранені з військових частин. і от затверджувать рішення ВЛК має солдат і сержант, І от кого він затвердив, з тим він і буде воювать. Пичому так і пропишуть в частини, в це відділення до нього, на крайняк у цей взвод, у це поповнення і попаде. Подивились тих хлопців, попросили їх зробить фізичних вправ, і якщо чуєш такі випадки, що приходять з тиском під двісті, і їм пишуть "годен", то якщо йому дать навантаження зразу, то ті лікарі будуть там для того, щоб його реанімувать, а не для того, щоб рекомендувать у Збройні Сили. Чим це відрізняється від теперішнього стану речей? З військових частин теж приїжджають на полігон вибирать собі поповнення. Це саме тим і відрізнятєься, що з тухлої муки хліба доброго не буде. Зараз, коли приїжджають, вони поставлені перед вибором: брать те що дають, чи не брать нічого. А тут буде на стадії підготовки контроль. Мають вибирать солдат і сержантів, оскільки вони беспосередньо і воюють. Офіцери хай обирають офіцерів, на офіцерські посади, оскільки там своя специфіка, і вони її знають, і в ній розбираються. 

Війна війні

  • 24.04.24, 18:11
Почнемо з мови. Верховна Рада прийняла поправки до якогось там закону про колгоспи, кооперативи, і тому подібне, де повикидала з колишнього закону слово пай і залишила слово частка. Причина на яку вони посилаються: іноземці не розуміють слова пай. В англійській є тільки слово "частка", немає слова "пай". Для чого англічанам наше законодавство це ще те питання. Хочуть знать - хай вчать мову, будуть розуміть що пай від "спаяти", "паяти", "спаяно - з'єднано", "розпаєно - роз'єднано". "Паяти - палити" - це різні слова, але вони підводять до одного і того самого процесу, тої самої пайки. Речі необхідно називати своїми іменами, інакше починається плутаниця. В 2014 році на офіційному рівні ніхто не назвав війну війною. Застосування Збройних Сил було надзвичайно обмежено, або приданням певних підрозділів до сил АТО, або так званим блокуванням військовими силами певної территорії. Військові високого рангу розуміли, що якщо немає підстав юридичних, а держава їх не надавала, то застосування власне всієї потуги армії для охорони того ж кордону і так далі призведе до їхньої юридичної відповідальності, тому старалися уникати цього. На нижчому рівні відповідальність наздоганяла простих солдат, офіцерів, котрі при потребі навіть евакуювать когось пораненого могли позичить машину, і за це на них могли завести кримінальну справу. Це при тому всьому, що юридичні підстави для називання війни війною були. Крейсер Москва, на якого були затрачені ракети, дрони, час для того, щоб він пішов на дно в 2022 році, мав уже там лежать з 2014, оскільки він перегородив вихід з бухти нашому флоту. Якби був наказ його там і потопить - це було б зроблено. І юридично виправдано. Тим більше, що Російська Федерація тоді ще всюди кричала, що їх там нема, і не було навіть неконситуційного референдуму в Криму. Це був прямий акт російської агресії навіть з їхньої точки зору. Тому юридичні питання необхідно врегульовувати.  І Україна, і РФ виконували в тій чи іншій мірі договір по обмеженню звичайних озброєнь в Європі, росія останнім часом його порушувала, а формально з літа того року з нього вийшла, а НАТО вийшло восени. А що ж ми? Якщо ми знаходимося в данному договорі, то можливо в якісь мірі є підстави для наших союзників і обмежувать постачання нам зброї до тих розмірів, які були в нас раніше, не перевищуюючи їх. А Російська Федерація мало-помалу пробує їх нарощувати. Якщо під час повномасштабної війни на це можливо з нашої сторони і мало хто дивиться, то якщо настане колись мир, а нам потрібно все-таки розуміть, що мир - це час який дається на підготовку до нової війни, то ми будемо обмежені юридиично у підготовці до війни. А хочеш миру - готуйся до війни. Будеш готовий до війни - то цілком можливо, що й буде мир. На це слід звернути увагу нашим законодавцям. 

Кредит довіри

  • 22.04.24, 19:13
Існує дві думки на походження грошей: одна, що це може робить держава, і що ці гроші мають під собою мать якесь забезпечення, так як воно було колись, що збирали срібло, чеканили гроші, це срібло могли знову-таки забрать, а написать і векселя, чека і так далі. І, відповідно, так і паперові гроші виходили, електронні. Але зараз ця книжна істина підсувається ще однією думкою. Мовляв, може будь який банк по суті справи, тай і будь яка особа взяти і випустити гроші. Впринципі, можна взяти яку-небудь криптовалюту як один із варіантів, і мовляв той банк може зробить емісію, погасить ті гроші, все ніби як і з державними. Але ж постає питання: чи вонj забезпечується товарами, чи це можиливо, чи це не можливо. Пригадаємо, що гроші - це посередник між товарами, тобто є якісь там поросята, хтось хоче купить, інший хоче купить теля, і от вони можуть помінятися ними, як в одного є поросята а в іншого теля. І один приходить з грошима, дає йому за поросята, потім цей відддає йому за теля ті гроші, і вони міняються цими товарами. Але, оскільки це посередник, то зрозуміло, що вони можуть помінять те порося на теля і без грошей. Посередник іноді спрощує всю торгівлю, оскільки можна не тягнуть обов'язково теля, можна принести гроші, а теля взять в іншому місці, і так далі. Але, разом з тим посередник бере свій відсоток. Держава за користування грошами бере податок. Теоретично, перше, що потрібно з державної точки зору,  мовляв, щоб коли хтось так би мовить сам друкує гроші, банк приватний, або особа сама намалювала гроші свої, то щоб були сплачені податки. І, впринципі, кажуть в Америці свого Центрального якогось банку зразу не було, і приватні банки ті гроші друкували, карбували, точніше, а потім і друкували. Приватні цим займаються і зараз, але потрібно зрозуміть, що в тій же Америці той же срібний долар мав початкову вагу, і який би ти не був банк, ти мав 28 грам срібла у той доляр вложить. Відповідно, вже потім можна було взять це срібло, і під його заставу надрукувать паперові асигнації. Трошки на цьому нажиться, чи помінять пробу срібла, чи помінять вагу срібла, чи той самий папір. Але початок все таки є товарний, срібний долар. А чи можливо так зразу взять і намалювать паперовий той же долар, чи фунт, чи будь яку іншу грошову одиницю, Це, звісно, викликає трішки непорозуміння, бо немає підстави, але знову-ж-таки, це є посередник, і якщо його не було, то обмін був, і якщо він є - то обмін є. Тобто, впринципі теоретично таке можливо. Найкращий приклад який це охарактеризує - яка небудь азартна гра. От ви власник якогось там банку, в тій стороні де ви проживаєте ви відома людина, і з авторитетом. Всі тамтешні люди у вас клієнти, і ви доволі чесно ведете свої справи, всі вами можна сказать задоволені. І ви час від часу граєте в якусь азаратну гру, якісь карти вийшли пограть. І от вам там карта лізе, лізе, а ви чеки виписуєте. І скільки б не програли одної якоїсь суботи, в понеділок, якщо ви програлися, люди приходять в ваш банк і ви віддаєте їм гроші. Ніяких ніколи питань не було. А якщо ви бачили, що у вас уже грошей немає, то ви закінчували гру, і на цьому крапка. І от, карта поперла, ви війшли в азарт, і як то кажеться не цього разу закінчувать гру, і карта майже якась найкраща яка може буть в цій грі, тобто, шанси високі. Але, попередня ставка , яку ви зробили, виписавши чек - то всі гроші які є в вашому банку і в вашій кишені. Ну, папір стерпить усе, я говориться. Є така штука, і ви було не було виписуєте ще один чек, і відповідно якщо виграєте, то забираєте виграш, якщо програєте - то звісно є проблеми. Але, як бачимо, виписавши чек, по суті справи випустивши гроші, ви, якщо виграєте нічим не ризикуєте, і так само і якийсь банк може випустить гроші, якщо вони крунулися, зробили оборот так би мовить, і повернулися до вас в банк з більшою сумою, то впринципі ви нічим не ризикуєте. Тобто, розглянем трошкі інший випадок в такому разі, що граєте не ви. а грає якась людина, яка перед грою каже: "Слухай, а ти мені не випишеш пару чеків", "Давай випишу". Ти йому виписав один, другій, третій, а він просить ще один чек , в нього там якраз всі карти як у вас в попередньому разі, а ви вкурсі діла, що у вас вже грошей в банку немає. Він віддає вам ваш чек, і віддає вам відсоток. Тобто, можна сказать, що людина позичила нічого, і взяла якийсь відсоток. І, впринципі, з цього відсотка можна і податок сплатить, і в тебе ще щось і залишиться. Папір витримає все. Ось такі ось справи. Тобто, блеф, він впринципі можливий, і він і використовується. Яка тут серйозна умова? Серйозна умова, щоб тим чекам довіряли. Чи добровільно, чи так складаються обставини, що людям нема другого виходу як ними користуваться, але факт в тому, що має буть якась довіра, бо якщо під час тієї серйозної гри не тільки ви в азарт ввійшли, а й ваші суперникі, чи суперники вашого клієнта, якому ви позичаєте, то вони скажуть "давай гроші". "Так ото чек? Е ні, я хочу бачить готівку". І тут питання вже стає зовсім по-інакшому. Ви мусите так би мовить кидать карти, і ту гру програвать, бо грошей у вас немає. Відповідно, оцей блеф, як в карточній грі. так і в банківській грі, дозволяє непогано таки зароблять, і хто вміло ним користується, не занадто заїдаючись, не занадто входячи в азарт, щоб той банк не лопав раз за разом, то впринципі може заробить навіть цілі статки. Просто що для початку все-таки напевно треба мать авторитет, щоб тобі довіряли. Впринципі, кредит в перекладі з латинської, якщо я не помиляюсь, означає "довіра". Ось такі-ось справи.

На зло врагам

  • 21.04.24, 17:58
Напавши на Україну, Російська Федерація вбила дуже багато наших людей: і військових, і цивільних, і жінок, і дітей. Завдала великих збитків економіці: як промисловості, так і сільському господарству, як агрофірмам(юридичним особам), так і простим селянам - власникам якогось городу, паю. Знищується худоба і птиця, знищується техніка, і вже зібраний врожай. І якщо для агрофірм це біда, то для простих селян ця біда лише пів біди, бо ще рідна держава додає клопоту. 
Колись давно, ще до війни, сперечалися ми якось до опівночі під кнайпом з одним підприємцем. Він мені все доводив, що я погана людина, що я маю корову і свиню, а податків не плачу, а він платить, а державі на видатки гроші треба. І не защемило мені серце, і не прокинулась совість. Я просто відповів, що такий закон. Продай своє підприємство, купи корову та й не плати податки. Він чомусь не захотів, а в селі все менш корів. Кажуть, комуністи вважали селян дрібною буржуазією, тому й заганяли колгоспи -радгоспи, хотіли зробити з них пролетарів. Сучасні крупні підприємці - олігархи, хочуть того самого, бо селяни їм конкуренти. Саме тому було прийнято закон про обов'язкове податкове зобов'язання, і багатьом поприходили повідомлення про сплату додаткових тисяч гривень податку. Враховуючи війну, я тут буду обстоювать в першу чергу державні, а не власні інтереси. Тому, кому цей податок уже прийшов, то його бажано по-можливості заплатить, бо на ці гроші вже розраховує наша держава. А на наступний податковий рік він має бути відмінений, а гроші знайдені в інших місцях. 
Обгрунтовуючи мінімальне податкове зобов'язання(МПЗ), депутати виходили з того, що згідно статті 41 Конституції, держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Тобто, простими словами, що всі повинні платити податки однаково, а не підприємці платять, а селяни - ні. Взагалі-то, селяни і підприємці - це різні категорії, тому то для селян і був виписаний окремий закон про селянське господарство. Ось вони порахували, що за якійсь умовний гектар треба якусь тисячу заплатить, ніби й небагато, але якщо врахувать сучасну рентабельність під час війни: високі ціни на мін.добрива, низькі на врожай, то додаткові податки не дають вийти хоча б в нуль. І коли ти бачиш, що щось виростив і все-таки вийшов по нулях, то ризикнеш посіять і на наступний рік. А якщо цей податок тягне тебе в позички, то ти або скоротиш виробництво, або від нього відмовишся зовсім. Тобто, або віддаси ту землю в оренду, або продаси. Тобто, цей закон був прийнятий для того, щоб стимулювати селян продавати землю. Щодо того, що селяни не платять податки, то я маю інші розрахунки: якщо вкласти в гектар хоча б тисяч 20 гривень, то можна розраховувать на якийсь середній врожай. І ось вклала агрофірма 20 тисяч, і наша Верховна Рада порахувала, що вона заплатила до бюджету на тисячу більше ніж селянин з тієї ж площі. Хочу нагадати, що крупні підприємства купують мін.добрива ешалонами, тербіцити - почками, солярку - цистернами, і так далі, тобто крупним оптом, і без посередників. Тобто, відсотків на 30 дешевше, хай навіть 30 відсотків від 20 тисяч це більше шести тисяч. Із 6 тисяч селянин одного ПДВ заплатить більше тисячі, тобто податку від простого селянина не менше, а часто-густо більше, а ніж від агрофірми, тому цей закон напряму порушує конституцію. Це по-перше. А по-друге, виконання цього закону зменшить кількість селянських господарств, що є на руку Російській Федерації. Наведу такий приклад: ту площу, яку обробляє 500сильний трактор, щоб обробити 25сильним, то потрібно 25 тракторів. Припустим, є два 500сильних трактора, якщо одного з них знищать вороги якоюсь ракетою, то половину площі буде незасіяно, а не посієш - не пожнеш. Якщо ж знищать одного 25сильного з сорока, то буде непосіяно 2.5% - різниця є. Якщо ж знищать двадцять із сорока, то буде непосіяно половину площі - 50 відсотків. Але, може буде і посіяно, бо якщо власники тракторів посіють в себе вдень, то зможуть позичить трактори на ніч сусіду, і теж також посіє. Тобто, навіть втративши половину тракторів, селяни посіють. Ви скажете, що одна агрофірма теж зможе позичити трактора іншій на ніч. Не позичить. І не тому, що селяни такі хороші, а підприємці ні. Ні, не тому. Там теж є, напевно, хороші люди. В кінці-кінців можна заставить позичить, але не получиться. Згадайте, як десь у полі працює великий трактор, він працює день і ніч. Немає в агрофірмі такого запасу міцності, бо їм потрібен оборот капіталу, щоб той трактор поскоріш окупився. Вони лишнє не купують, і на мирний час це оправдано. Другий приклад: який-небудь власник агрофірми, яка обробляє десятки, а то і сотні тисяч гектар землі, просто не дасть команди сіять. Для москви не важко купить чи залякать одну людину.
А землю, яку вони не змогли завоювати, вони хочуть дешево купити. Для цього у них є гроші, а для конкурентів ракети, як наприклад для керіника "Нібулону". Як цього не усвідомлює наше керівництво не знаю, можливо за нього думає штучний інтелект, який хакернули вороги. Так би мовить штучний інтелект, який наслухався московської пропаганди. Можливо. Та якби там не було, закон про МПЗ треба відміняти, і закон про продаж землі теж. 
Ввівши МПЗ, зробили його неоднаковим для усіх платників податків. Селянським господарствам - 4% від вартості землі, а для фермерів - 2%. Тобто для фермерів цей податок вдвічі нижчий. З якої такої радості наша держава така добра до фермерів? На мою думку, основна причина, що фермери, які все-таки якось да організовані, мають свої асоціації, не піднімали крику. По-друге, власні інтереси, боч частину прибутків наш олігархат отримує через власні фермерські господарства. По-третє, це така замануха, якщо хтось не  продасть землі, то, моливо, перейде у фермери, хоча який тут інтерес у держави - не зрозуміло, бож фермери платитмуть меші податки. Але, якщо згадать що фермери вже мають діло з податковою, а там, кажуть, іноді буває з корупцією, то це, так би мовити, розширення корупційної бази. Ворогам не вдалося закінчити їхню навмисну військову операцію за три дні, війна буде затяжною. За таких обставин потрібно добре обдумувать нові нововведення, передбачать які від них будуть наслідки. бож недарма кажуть, що "коней на переправі не міняють", а наслідки будуть.
Цей новий податок порушує ще й 22 статтю конституції: "При прийнятті нових законів, або внесені змін до доючих законів не допускається звуження змісту, та обсягу існуючих прав і свобод", та статті 17: "Захист сувернітету та територіальної цілісності України та забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави - справою всього українського народу". І тут справа не лише в тому, що заставляють платить податок, якщо в тебе більше 50 соток землі, а раніше не оподатковувалася до двох гектарів, а й у наслідках цієї афери.
Мова тут ітиме не про високооплачуємих високопосадовців, а про мільйони простих пенсіонерів, і тих, хто працює за мінімальну зар.плату. Де вони купують продукти? Здебільшого на базарі, бо там дешевше. А хто їм там дешевше ніж в магазинах продає? Правильно, селяни. Бо магазин собі за труди мусить взяти 30%, да ПДВ 20%, коротше в магазині суттєво дорожче. Тобто, у них відбудеться здорожчення споживчого кошика. І хто їм має компенсувать? Правильно, держава. А звідки? А не знаю. Навіть якщо магазин буде працювать безоплатно, то грошей все одно не вистачить, бо свій відсоток візьме банк, візьмуть чиновники. Короче, впаде споживання, а раз стільки не споживають, то й зменшиться виробництво, і відповідно, податки. За що боролись - на те і напоролись. В мене таке відчуття, що цю реформу задумували під гаслом: "На зло врагам козу продам, щоб діти молока не їли". 
Реальний з життя приклад: якось агрофірма потруїла людей в селі. Крик, гвалт, поліція, збори, журналісти, сільський голова у терміновій відпустці. Секретар каже, що сіль.рада тут ні до чого, то власники паїв повинні розбиратись з орендарями, а люди кажуть збираємо сесію і забороняєм, бо є такий закон. Назначили сесію, поприходили люди, секретар сказала шо голова сесію переніс, вийде через декілька днів з відпустки, проведе. По цю пору проводить. Подали в район, рацон дав відписку. Деюре, люди праві, а дефакто, секретар сказала правду. В тій частині села, де люди побрали паї, і фактично створили буферну зону між селом і агрофірмою, отруєнь не було. Висновок: власник паю може зробити те, чого не змогли зробити не поліція, не сіль.рада, не рай.адміністрація. Власник паю, як правило, живе на цій землі, і власною шкірою відчуває господарювання агрофірми. І в межах своїх прав може відреагувать незалежно від влади. 
Якщо паї будуть продані, то новий власник, який може жити не в цьому селі, а не виключено що й в якій-небудь московії, наврядчи перейматиметься інтересами громади. Я б радив сільським і міським радам. бо поля є й коло міст, і там теж кроплять, створювати такі буферні зони. Хай там краще трава росте і жайворонки літають, бо це проблема. Знаєте, чув якось в сусідньому селі добрі господарі наломали трохи кукурудзи корові, яку вночі(що заборонено) покропили - здохла корова. Багато, звісно, скаже, так і треба, не шкода їм корови. То може пошкодуйте наших гарненьких дівчат та жіночок, які люблять пофоткаться, прихиливши гловку соняшника до своєї, і потім довго чухають і голову, і руки. Які заздренні люди. Це ж соняшник, він же переростає і в лободу, і в костареву,  для чого його кропить? Ні, вони будуть застсовувати якісь ГМО гібриди, бо ті інколи дають більший врожай. І не вдавляться тими грошима.
Десь читав, що в Японії був скандал. Китайці купили землі коло японських військових баз. Я б не ускладнював життя, а відмінив би неконституційний закон про продаж землі бо якісь вороги теж матимуть змогу купувати землю. Крім того, він порушує статтю 13 Конституції, бо той, хто продає, по-перше, не є власником, а є співвласником, а права власності згідно статті 13 Конституції не втрачає. По суті, втратити чи набути землю сможна лише втративши чи набувши громадянство. А, згідно статті 16 Конституції, забезпечення екологічної безпеки та підтримка екологічної рівноваги є обов'язком держави. Тобто, приймаючи закони, потрібно не забувать про екологію, і найкраще про ту екологію буде пам'ятати той, хто на тій землі живе.
Нас можна порівняти з американцями, але не з сучасними, а з колишніми індіанцями. Коли їх різними способами, в тому числі підкупом позбавляли землі, заганяли в резервацію. Якщо згадать закон про МПЗ, то там, доречі, теж є дещо про резервацію. Ось є, наприклад, гектар в одного господаря в межах села, а в іншого поза межами села. Ніби і там і там гектар, а поза межами села продай, або податок заплати. а в межах села можеш не платить. В резерваціях теж не платять. 
І саме актуальне на данний момент - ворог може прикриватися підставними особами і купувати землі, і використовувать на торгах не тільки гроші, а й ракети, тож цей закон потрібно відмінять негайно. Є, звісно, питання земель які не обробляються, бо господарі не бачать своєї вигоди. Держава вирішила заставить обробить(оподаткувать). Держава вважає, що якщо до збитків додать подаків, то буде прибуток. Не буде звісно. Свого товаровиробника потрібно державі захищать - він же її захищає.

Приватизація

  • 27.03.24, 22:03
І так, приватизація. - То така річ, про яку говорять по-різному. Потрібна, не потрібна, як на мене не повністю це питання вирішено ще з початку незалежності. Чи потрібно було проводить приватизацію державних піприємств? Чи потрібна приватизація землі, чи ні? 
Почнемо з землі, в кінці кінців на землі підприємства і стоять, також із землі с-г призначення. Якщо коротенько, то по конституції народ є власником землі, тобто кожен з нас є співласником землі і її багатств. І людина перестає бути співвласником лише втративши громадянство, або життя. Але, на цьому доволі сильно грають, оскільки приватизація слово все-таки іноземне, і воно якщо щось таке не зовсім зрозуміле, злегка зачаровує. І якщо в людини був якийсь сертифікат на ососбисту власнність, і сказать їй, що заплати трохі, і отримаєш сертифікат на приватну власність, то вона з дуру почне платить, і кричать: "це все моє", хоча воно і так було її. Але, на цьому можна заробить: зробить якусь фірму, яка буде вносить координати в папери, і брать за це гроші. Впринципі усі її функції на цьому і обмежуються. Розмови про те, що ринок землі покращить становище селян досить-таки упереджені. Звісно, селянин може обмінять ту землю на гроші, отримає гроші, але позбавиться землі. Тобто ти отримуєш рибу, але віддаси річку в якій та вся риба живе. Розмови ж про те, що це підніме рівень сільського господарства теж не є вірними, оскільки рівень сільського господарства піднімає не те, що ти продав землю, бо по-перше тобі вже немає чого піднімать, бо ти землю продав, а тому хто купив немає грошей для того щоб піднімать господарство на тій землі за яку він ті гроші віддав. Тобто, той, хто має гроші, впринципі, при бажанні, міг би інвестувать -  вкладать їх у спільну справу з селянином. Це був би підйом сільського господарства, і відповідно доходів і для селянина, і для того, хто хоче вкласти гроші в цю галузь. 
Були дві протилежні думки щодо приватизації. Одні говорили, що вона не потрібна, інші - що потрібна. Чи можна було обійтись без неї взагалі? Впринципі можна, для цього просто давалася б змога людям створювать самим свої підприємства, мати право на виробничі потужності і на прибуток з них. І, хто не бажав працювать на тих потужностях, що були, міг створювать свої нові підприємства - фермерські господарства. Тобто розподілення мало б піти щось ближче до розпайовки. Це довгий еволюційний шлях, але ми пішли революційним: роздать усе і вся. Для чого? Революційний шлях він наче коротший, але, як відомо, затіюють революцію романтики, роблять фанатики, а користуються плодами негідники. Так само і в приватизації. Населення не мало навіть теоретичної підготовки до цієї справи. Тому потрібні були запобіжники, які дозволяли б і проводить приватизацію, і уникать негативних наслідків. Яка ж все-таки потреба була в приватизації? Перша, і основна причина, звісно,- це конкуренція. Здорова конкуренція дозволяє тримать високу якість продуктів і відносно низькі ціни, які відповідають даній якості. Адже не секрет, що при союзі з людей вибили господарський дух, і залишилось щось більше до спекулянтського, і наші економічні реформи, на жаль, в першу чергу посилили, як раніше казали, спекуляцію - посередництво, замість того, щоб мали посилить виробництво. Бо якщо сто людей виробляє тисячу тон зерна, а одна людина займається посередництвом, то при тій самій техніці, якщо сто людей почнуть займаться посередництвом, а одна виробництвом, зерна не побільшає, а в сто раз поменшає. Чи можливо було провести дану приватизацію інакше? Як казав мій батько: "Продали корову - купили телевізора". Але селянин, як правило, корову коли продавав, то в нього вже підростала теличка, яка за пів року чи за рік ставала коровою. В принципі, такий же принцип, таку народну мудрість, потрібно було покласти і в приватизацію. 
Що таке конкуренція? Ніби все зрозуміло, але трошки тут не дописують. Говорять, що для конкуренції потрібно щоб був не один виробник. То є так, але потрібнен ще один фактор - щоб було надвиробництво. Тобто, колись в нас було двоє виробників автомобілів - "Запорожець" і "Волинянка", і конкурувать вони мали між собою. Вернемось ще раніше - до союзу. Там було виробників автомобілів трохи більше. Це був якісь москвіч, волга, жигулі. Ще раз, чи конкурували вони між собою? -Ні. Всі знають, що вони між собою не конкурували. На автомобілі стояла черга. Тобто, якщо приватизувать один з заводів, чи два заводи, чи три заводи, але вони не виробляють необхідної кількості тих автомобілів, які б покрили попит, то конкурувать вони впринципі не будуть. Самі виробникі не надто будуть перейматься, щоб догодить покупцю з  ціною і якістю. "Що, ти не хочеш такого кольору? Там є інший покупець за тобою який купить будь-якого кольору будь-якої якості". Який з цього висновок? Висновок з цього, що якщо держава добре чи погано, але все-таки створила якийсь там заводи, фабрики, і може їх реалізувать, то чому б їй цим не займатися і надалі. Наприклад, автозаз почав вироблять в приватних руках всякі там ланоси і тому подібне - більш прогресивні автомобілі від запорожця, але якщо з якістю тут було трошкі покращення, то з ціною було погіршення, бо залишаючись монополістом, власники лобіювали недопущення, знову-ж-таки, за відсутності вітчизняних конкурентів недопущення конкурентів іноземних. Відповідно було велике завищенння реальної ціни того автомобіля. 
Що ж мала робить держава? Я б робив би так: зібравши найкращих спеціалістів в цій галузі, за виручені гроші від приватизації, припустим, того заводу, побудував новий завод, і проїдав би вже прибутки, які давали б старий завод і новий завод. Ще раз повторю, якщо з'їсти свиню і поросят, не давши їм вирости - це не по-господарськи, це призведе до того, що сала ти їсти не будеш в скорому часі. Поросята селянами тоже з'їдалися, але тоді, коли їх був надлишок(надвиробництво). Тобто, якщо такий принцип був би закладений у приватизацію в 90ті, це набагато покращило б наше становище навіть на фоні неврегульованого питання обмінного курсу наших грошей до іноземних. Хоча, бажано, враховуючи, що в нас товарно-грошові відносини, будь які справи розпочинать з грошей. Бо неврегульювання курсу гривні до долара, а до того до купонокарбованця призводило до дуже негативних наслідків. Наприклад, завод, на якому станків було на мільйон, припустим, доларів, купувався іноземцями за сто тисяч доларів, вирізався на металобрухт, і за метолобрухт вони отримували триста тисяч доларів, тобто навіть з цієї точки зору не було мотивації для розитку виробництва. Тобто інвестори які приходили на такі заводи, вони приходили за прибутком, і коли прибуток можна було отримать в два-три рази більший лише від того. що ти купив і продав на металобрухт, вони це й робили, не обтяжуючи себе якимось виробництвом, яке дасть той самий прибуток за два чи три роки. Це все історія, але проблема в тому, що неврегульований курс гривні до долара залишається і нині. Різниця зараз менша, але держава для цього практично нічого не зробила. Різниця менша через те, що дуже багато заробітчан, і на грошовому ринку всередині держави з'явилося дуже багато валюти, і із-за цього менша різниця, але вона є, і вона все-таки в рази. Японія із штатами час від часу починають торгові війни, бо, мовляв, єна до долара там десь на кілька відсотків збільшилась чи зменшилась, і кожен починає приміняти один до одного антидемпінгові мита, щоб вирівнять ситуацію. Ми ж навіть на даний момент часу, маючи різницю у рази, тобто це не кілька відсотків, а сто-двісті відсотків, іноді більше, не робим нічого, а говоримо, що так воно і повинно бути. Чому так говорять? Тому що це пішло ще з радянського союзу, з дефіциту, а відповідно з спекуляцій.  Люди хочуть вигідно торгувать - тут дешево-дешево купить, а там дорого-дорго продать. Якщо ти будеш тут дешево купувать, то тому, хто тут виробляє, буде залишаться дуже мало грошей. І єдиний вихід, щоб він міг отримать свої гроші більш-менш повністю, це щоб він був і виробником, і продавцем. 

Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
9
попередня
наступна