Скільки коштує повернення , якщо їх вкрали? Розмір винагороди?
Яка процедура повторного виробленняправ і тех.паспорта при невдалих спробах повернути?
дякую за інфу
обійшлося в сто українських рублів
Читаю зараз Г.Г. Маркеса "Любов під час чуми"
Наведу одразу кілька цитат для затравки:
« Мы, мужчины, - бедные рабы предрассудков, - а если женщине захочется переспать с мужчиной, она перепрыгнет любую ограду, разрушит любую крепость, да еще найдет себе моральное оправдание, никакого бога не постесняется »
«Должно быть, жизнь еще больше, чем смерть, не знает границ».
« Слабым никогда не войти в царство любви, законы в этом царстве суровы и низменны, женщины отдают себя лишь смелым и решительным мужчинам. Они сулят им надежность, а это то, что нужно женщинам в жизни.»
«Любовь, как ничто другое, - природный талант. Или умеешь это от рождения, или не сумеешь никогда.»
«Людям, которых любят, следовало бы умирать вместе со всеми их вещами.»
Ще якось із тими твердженнями можу погодитись, але мене злить манера Маркеса видавати свої здогадки за безапеляційну істину. Не дочитав ще, але його поділ любові на любов вище пояса і нижче не прийму. І чим далі читаю, тим більше переконуюсь, що він склерозом страждав. «Время в старости - не горизонтальный поток, а бездонный колодец, в который утекает память.»
А що хотів? Власне, хотів, щоб ви не тільки прочитали, але й музичку послухали, а про любов вже стільки наговорено, що вуха і пучки пальців в'януть.
Механізм дії запашних речовин на орган нюху до цих пір остаточно не з'ясований.
Може тому, що вихляпав останні крапельки свого Пітончика і цікавість змусила розпечатати та понюхати Інсайд, або тому що спорив на тему, скільки запахів парфумів здатна розрізнити ординарна людина, але хочеться почути вподобання жіночої половини сайту щодо їх улюблених парфумів.
для себе поки вибрав таку улюблену трійку жіночих ароматів: 5-е Авеню від Елізабет Арден, Еклат від Ланвін та Лайт Блу від Дольче'н'Ґабана.
цікавська статейка про запахи тут
Перше слайди, щоб було зрозуміло, про що йде мова.
Алюмосиликат натрия, непрозрачный минерал 6Nа(АlSiO4)·Na2S, в котором часть атомов кремния Si замещена на атомы серы в виде анионов S3-. Не бывает прозрачным и полупрозрачным. Чем больше анионов серы, тем гуще синий цвет лазурита. В ярко-синей его разновидности содержание серы достигает 0,7%. Горная порода, содержащая кроме лазурита кальцит СаСО3 (белый цвет), пирит FeS2 (золотистые включения) и другие минералы, носит название ляпис-лазурь. Лазурит - довольно мягкий и хрупкий минерал, легко обрабатывается и полируется. Его цвет от синего до голубовато-серого или зеленовато-серого, но лучшие камни, конечно, синие или сине-фиолетовые, а также насыщенно голубые. Лазурит могут дополнительно красить в синий цвет или имитировать путем окраски в синий белых камней. Отличить поддельный или крашеный лазурит от натурального цвета просто - достаточно опустить его на время в стакан воды, поддельный или крашеный лазурит окрасит воду в голубой цвет. На мокром теле поверхностно окрашенный лазурит оставит синий след.
Нет у этого камня прозрачности и яркого блеска, нет игры граней. Один цвет, густая плотная синева. Испокон веков манит, притягивает глаз человека бездонное лазурное око небес. Лазурит нельзя спутать ни с каким другим минералом: густая бархатная (почти без блеска) синева пронизывает белоснежный мрамор, расплываясь капризными пятнами и неровными прожилками. Внутри этих четко вырисованных рваных контуров остаются бесчисленные мелкие островки мрамора. Но лазурит самого высшего сорта лишен этих дефектов, ему позволительно включать лишь золотые звездочки пирита (це мій улюблений вид).
Природный камни часто имеют белые прожилки. Голубые и светло-синие мажущиеся прожилки обычно говорят о том, что камень дополнительно подкрашивали (чем лазурит синее, тем он дороже). Узнают лазурит и по термостойкости: при прокаливании он лишь еще больше синеет. Растертый лазурит использовался в качестве не выгорающего пигмента ультрамарина. Ультрамарин был драгоценной краской, он не выгорал на солнце и не боялся сырости и огня. Краска считалась незаменимой в живописи и окраске дорогих одежд. Яркий и сверкающий на солнечном свету, лазурит становится темным и мрачным при свечах и электрическом освещении. Лазурит находят только очень высоко в горах. У лазурита ионы хлора располагаются в углах и в центре куба в тетраэдрическом окружении ионов натрия. Цвет черты светло-голубой. Высоко ценятся образцы темно-синего лазурита с видимыми включениями золотистого пирита (как звезды на ночном небе). Наиболее богатые залежи лазурита находятся в Афганистане и Таджикистане, где различают такие сорта: наиболее ценный индигово-синий ниили, менее ценный небесно-синий асмани и дешевый суфси. Копи в Бадахшане являются древнейшими.
Этот прекрасный ярко-синий камень, подобный темному южному небу, усыпанному золотыми звездами, используется человеком с давних времен. В V-I вв. до н. э. его называли сапфиром. В древние времена сложными путями этот камень из Афганистана попадал в Китай, Египет, Византию и Рим. Современное название этого минерала - лазурит - появилось в XVIII в. Кристаллы, имеющие форму октаэдра или ромбододекаэдра, редки. Обычно лазурит встречается в виде тонко-, мелко- и среднезернистых агрегатов, входит в состав породы, называемой ляпис-лазурь. Она образована кальцитом или доломитом, диопсидом и флогопитом, присутствуют полевые шпаты, содалит, пирит и др. Хрупок.
Ювелирный лазурит представляет собой темно-синий полиминеральный агрегат без видимых светлых включений, в котором зерна лазурита тесно срастаются с другими минералами и возможными вкраплениями пирита, увеличивающими его цену и подчеркивающие подлинность камня. К ювелирным сортам относится плотный лазурит темно-синего, василькового и фиолетового цвета. Гранится кабошоном или пластинами. В более низких сортах допускаются пятна белого, голубого и серого цвета, занимающие соответственно не более 15% общей площади поверхности камня. В самом дорогом лазурите из Бадахшана (Афганистан) сияют золотые искорки вкраплений пирита. По качеству памирский лазурит не уступает бадахшанскому. Более светлый лазурит или лазурит с белыми и желтыми включениями - дорогой поделочный камень неювелирного качества. Непрозрачные зерна лазурита имеют изометричную форму или вытянутые, извилистые очертания. Лазурит с берегов оз. Байкал - синий камень разных оттенков с белыми пятнами и полосами, сплетающимися в красивые узоры (в этом сорте вкрапления пирита чаще всего отсутствуют). В наше время из лазурита делают различные украшения: кольца, броши, серьги, кулоны, бусы, шары, яйца, шкатулки и т.п.
Магические свойства камней. Лазурит - талисман дипломатов и всех людей, которым приходится быть в больших обществах или часто принимать незнакомцев, например, врачам и т. д. Камень приносит познание истины, открывает тайны, дает удачу и процветание. Лазурит является также и удивительным талисманом любви: охраняет человеческие отношения от вторжения "посторонних", укрепляет веру друг в друга, умиротворяет и способствует взаимопониманию. Камень еще хорошо служит тем, кто хочет обновлять свою жизнь, испытывать свои возможности, открывать новое, в том числе помогает и реорганизовать финансовые дела. В качестве оберега он защищает владельца от обид и незаслуженных нападок, клеветы, наветов, а злых людей заставляет раскаяться и повиниться, став человеком искренним и добрым. Предназначался для усмирения слабости, часто присущей людям, рожденным под знаком Весов - недостаточную выдержанность, переменчивость в дружбе, любви. Те, кто рожден под знаками Рака и Козерога, должны остерегаться этого камня. Подобно сапфиру и бирюзе является символом запредельного мира, символом духовного неба, достичь которого может лишь тот, кто пройдет через смерть.
Ми все перевернули з ніг на голову.
Ми боремося проти СНІДу не проповідуючи мораль, а поширюючи презервативи.
З пияцтвом - не пропагандою тверезості, а рекламою сертифікованої горілки.
Змагаємося з наркоманією не популяризацією здорового способу життя, а роздачею одноразових шприців.
Ми купуємо, не тому що воно потрібно, а в погоні за модою. Незбагненне захоплення матеріальним змушує жити "на виплату", витрачаючи зараз те, що мало бути зароблене завтра.
(с) "Місіонар"
Ми привязуємося до матеріального з одної простої причини, речі, ігри, інтернет створюють ілюзію несамотності. Але ж все те не має жодного сенсу, бо немає й натяку на вічність.
А любов вічна.
Засновано на реальних подіях. Отож -- поїхали:
- тільки п'яний може піднятися на горище, знайти коробку з-під плазми, заритися в ній у купу пінопласту і відключитися там, будучи переконаним, що ви бавитесь з ним у хованки. Пошуки будуть тривати довго і безрезультатно.
- класично він не піде так високо і облюбує для відпочинку теплу ванну кімнату. Не соромтеся заходити, він у ванні лежатиме й так взутим.
- у п'яних прокидається трепетне милосердя, тому п'яний, знайшовши свого друга в халепі з попереднього пункту, обов'язково намагатиметься розбудити його за допомогою душу.
- а на наступний день вони переконуватимуть вас у неможливості такого сценарію розвитку подій, обгрунтовуючи це безапеляційно наявністю сухих трусів на полиці.
- п'яні також стають осбливо ласкавими і уважними до своїх домашніх улюбленців. Собак зустрічають полизуванням (лежачи на спині. собака зверху) і засинують в їх обіймах. Не оминають вони турботою і своїх хом'ячків, ретельно прибираючи їх клітку, витрушуючи її вміст через балкон, ... на голови перехожим,... разом із самими хом'ячками. Передчасно загибла черепашка обов'язково удостоїться пишних поминок, на яких власник настирливо відмовлятиметься виколупувати черепашку з панциря ножем, шукаючи гуманніших способів.
- не секрет наскільки благотворно на апетит п'яного впливають процедури обіймання фаянсового друга. Пов'язано то напевно з синергічним ефектом одночасного спустошення об'ємів шлунку і пам'яті.
- лише п'яний буде витрачати час і половину кавової чашки горілки, переливаючи її вміст у рюмку. Тверезий питиме з чашки.
- шкода, що я тверезий, а то би ще щось про себе написав.
Не писав щось я давненько. Припхався з гуртка додому в препоганому настрої з твердим переконанням, що передвесняна апатія косить наші ряди. Партнерка, зіславшись на погане самопочуття, залишилась вдома, а мені довелось танцювати з бабулькою за 60, що затесалася в нашу групу. Дурний приклад паразитично заразив друга з його партнеркою (і моєю резервною №1), а прогульщик-юрист таки розбив мою останню надію на поєднання корисного з приємним і резерв №2 теж покатулявся додому на його тазіку від Chevrolet. І ніби я нічого немаю проти бабульки, виконує елементи доволі чітко, але мені якось ніяково біля людини, від якої вже трупом пахне.
Е-пошта давно не турбує чимось цікавим. Стандартний набір: стрічка друзів та вечірня замітка від Голубки. Навіть футбол вже вдруге немає бажання дивитися. Та й шкода витрачати на нього нерви. Підсадив батька на шахмати з компом, добре, що монік старий нікуди не викинув -- поки комп тужиться над ходом, можна щось покреслити на іншому не закриваючи дошки. Усвідомлюю наскільки недосконалою є операційна система з єдиним пойнтером.
Хм... Не можу зрозуміти, чому комп програє навіть на десятому рівні. Щось я відхилився від теми. Так от, виникне в мене бажання щось міняти в плині марноти? Переглядаючи ролик від Філософера, все ж схиляюся до думки, що нічого він не змінить, бо не пробуджує він бажання щось змінювати, коли комфортно можна існувати й так, як існую я.
Всякой истине суждено одно мгновение торжества между бесконечностью, когда ее считают неверной, и бесконечностью, когда ее считают тривиальной.
Анри Пуанкаре.
Її привезли до будинку сестри вже спаралалізованою в 1946 році після ліквідації жіночих монастирів ЧСВВ. Тета Партенія (а саме так і не інакше про неї всі згадують) витримувала сильний біль з посмішкою, і навіть тінь смутку не затьмарювала її. Правда боліло більше тоді, коли багато товаришок шпигували за нею, сумніваючись в паралічі такої молодої жінки. Коли життя звелося до розмірів 1.2х2 м, а ліжко навряд чи було більше, то єдиною насолодою залишалися квіти, що росли за вікном. Але життя тети Партенії не було самотнім. До неї на катехизацію приходили сільські діти, не гребували нею і чада співробітників НКВС, не раз було шумно в малій хатині, але лише цьоця Настя пошепки їх просила: - Ціху, чого кричите - в тети сильно болить голова. А ввечері, коли хата нібито пустіла, то тета продовжувала молитись. Правда, коли шибки дзвеніли, чи кришка на кухні падала, то вона могла і насваритися так: - Чого шумиш, душечко? Не можеш спокійно прийти? Так, щоб мені дитини не лякати. А до татка, що приїжджав малим в село на канікули, щоб заспокоїти: - Не бійся душі, що прийшла до нас. Душа не може спричинити людині жодного лиха, бо приходить на землю лише з Божого дозволу. І приходить для того, щоб ми їй допомогли. Ходи сюди, сідай на ліжку, будемо молитися втрьох.
